36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.04.2013 Справа № 917/278/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз", пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, Полтавська обл., 39601
про стягнення 199 658,30 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники до перерви :
від позивача: Ященко Р.Ю., довіреність № 14-328 від 16.03.2012 р.;
від відповідача: Сиротенко В.В., довіреність № б/н від 01.06.2012 р..
У судовому засіданні 19.03.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 09.04.2013 р. до 11 год. 00 хв. з огляду на невиконання позивачем вимог суду, а також для надання можливості останньому надати суду реагування на відзив на позовну заяву.
Представники після перерви :
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Сиротенко В.В., довіреність № б/н від 01.06.2012 р..
09.04.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" 199 658,30 грн. внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 31.01.2011 р. Договору № 14/202/11 купівлі-продажу природного газу, з яких : 116 631,59 грн. пеня, 60 182,66 грн. інфляційні нарахування та 22 844,05 грн. 3% річних.
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
У попередньому судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 19/890 від 18.03.2013 р. (вх. № 3781 від 19.03.2013 р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що на момент розгляду даної справи у позивача перед відповідачем існує зустрічна непогашена заборгованість з оплати наданих йому послуг по транспортуванню газу, яка виникла на підставі укладеного між сторонами Договору на розподіл природного газу № 14/3414/12 від 05.06.2012 р.. Крім того, відповідач надав суду клопотання № б/н від 09.04.2013 р. (вх.. № 5045 від 09.04.2013 р.), відповідно до якого просить суд зменшити розмір пені до 50%. Суд задовольнив дане клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (представника позивача у минулому судовому засіданні), оцінивши надані документальні докази, суд,
встановив:
30.01.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Кременчукгаз" (покупець) укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 14/202/11 (далі - Договір, а.с. 14-18), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2011 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти у власність і оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. Покупець не є кінцевим споживачем (п. 1.2 Договору);
- продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі до 2 200,00 тис.куб.м. (п. 2.1 Договору);
- кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем та покупцем (п. 3.5 Договору);
- ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 282,00 грн. без урахування ПДВ, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, 20% ПДВ - 456,40 грн.. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2 738,40 грн. з ПДВ (п. 5.1 Договору);
- до ціни газу, визначеної у п. 5.1 Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того 20% ПДВ у розмірі 46,80 грн., разом з ПДВ ціна становить 233,88 грн. (п. 5.2 Договору);
- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% вартості обсягів газу в термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);
- в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу (п. 6.2 Договору);
- у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити продавцю (крім сум заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу (п. 7.2 Договору);
- неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передуються моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п. 7.7 Договору);
- цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2011 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).
Між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору, а саме : № 1 від 05.04.2011 р., № 2 від 04.05.2011 р., № 3 від 27.07.2011 р., № 4 від 31.08.2011 р., № 5 від 30.09.2011 р., № 6 від 30.09.2011 р., № 7 від 11.10.2011 р., № 8 від 30.12.2011 р., № 9 від 31.01.2012 р. та № 10 від 29.02.2012 р., згідно яких сторони змінювали, зокрема, ціну газу та строк дії Договору (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 21-30).
Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну назви відповідача на Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз" у зв'язку з необхідністю приведення у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідно до чинного законодавства України було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів останнього в частині зміни найменування, а тому назвою позивача слід вважати саме Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз".
Факт передачі продавцем та прийняття покупцем природного газу у період січень-лютий 2012 року включно на загальну суму 47 182 604,47 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № б/н від 31.01.2012 р. та № б/н від 29.02.2012 р. (а.с. 31-32).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу в сумі 47 182 604,47 грн. з порушенням строків, встановлених п. 6.1 Договору. Дана обставина не спростовується відповідачем.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 199 658,30 грн. внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 31.01.2011 р. Договору № 14/202/11 купівлі-продажу природного газу, з яких : 116 631,59 грн. пеня, 60 182,66 грн. інфляційні нарахування та 22 844,05 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 60 182,66 грн. інфляційних нарахувань (за періоди з 15.02.2012 р. по 23.02.2012 р. та з 15.03.2012 р. по 04.04.2012 р.) та 22 844,05 грн. 3% річних (за періоди з 14.02.2012 р. по 23.02.2012 р. та з 14.03.2012 р. по 04.04.2012 р.) суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню у повному обсязі (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5")).
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником умов п. 6.1 Договору (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити постачальнику (крім сум заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.
У п. 7.7 Договору, сторони узгодили, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передуються моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 259 Цивільного кодексу України надано сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 Цивільного кодексу України). При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондує з положеннями ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності
У відповідності до положень пункту 6.1. Договору оплата за газ повинна здійснюватись покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% вартості обсягів газу в термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 7.7 Договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення позивача з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Таким чином, оскільки пункт 7.7 Договору суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, цей пункт підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11.
Як вже зазначалось вище, у п. 6.1. Договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Тобто, зі змісту зазначеного пункту Договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому суд виходив з приписів ст. 251 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України). Враховуючи вищевикладене, покупець повинен був розраховуватись за отриманий природний газ по Договору по 13 число місяця, наступного за місяцем поставки газу, включно. Тобто, пеня має обчислюватись саме з 14 числа наступного місяця за місяцем поставки газу + 6 місяців. З матеріалів справи (а.с. 12-13) вбачається, що позивачем нараховується пеня з моменту виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу.
Враховуючи те, що п. 7.7 Договору судом визнано недійсним, доказів погодження сторонами іншого порядку/строків нарахування пені за порушення умов договору суду не надано, суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої окремо за актами передачі-приймання природного газу від 31.01.2012 р. та від 28.02.2012 р. (за періоди з 14.02.2012 р. по 23.02.2012 р. та з 14.03.2012 р. по 04.04.2012 р., тобто, з моменту коли зобов'язання щодо кожного спірного акту за договором мало бути виконано), відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 50 %, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню за наступного мотивування.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач посилається на те, що :
- по-перше, ПАТ "Кременчукгаз" є підприємством, що працює за принципом самоокупності, отримуючи кошти відповідно до встановлених НКРЕ тарифів, за результатами здійснення основної його господарської діяльності з транспортування газу;
- по-друге, порушення ПАТ "Кременчукгаз" термінів оплати отриманого ним природного газу було спричинене наявністю зустрічної непогашеної заборгованості позивача перед відповідачем з оплати отриманих ним послуг по транспортуванню газу, яка виникла на підставі укладеного між сторонами Договору на розподіл природного газу № 14/3414/12;
- по-третє, порядок проведення оплат обсягів отриманого природного газу регулюється імперативними приписами Закону України № 2467-IV від 08.07.2010 р. "Про засади функціонування ринку природного газу" та Постановою КМУ № 247 від 26.03.2008 р. "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ". Пунктом 3 Постанови КМУ "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", визначено, що газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи відкривають в установах уповноваженого банку : поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання. Відповідно до п. 7 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на : 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику; 2) поточний рахунок газотранспортного підприємства; 3) поточний рахунок газорозподільного підприємства; 4) поточний рахунок гарантованого постачальника (ст. 8 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу").
Суд приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором, а саме той факт, що відповідач погашав заборгованість з оплати отриманого від позивача природного газу протягом незначного часу та забезпечував 100-відсоткову оплату, незважаючи на несвоєчасність розрахунків споживачів м. Кременчука та Кременчуцького району.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 116 631,59 грн. може привести до погіршення фінансового стану ПАТ "Кременчукгаз", яке забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Кременчук та Кременчуцькому районі, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку щодо доцільності задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені до 50%.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 58 315,80 грн., в частині стягнення з відповідача 58 315,80 грн. пені у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, інших допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 58 315,80 грн. пені, 60 182,66 грн. інфляційних нарахувань та 22 844,05 грн. трьох процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 58 315,80 грн. задоволенню не підлягають.
У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у прохальній частині позову було допущено описку щодо зазначення загальної суми, яка підлягає до стягнення, а саме : зазначено "119 658,30 грн." замість "199 658,30 грн.".
Суд вважає за необхідне зазначити, що вищезазначена описка за своєю суттю є арифметичною помилкою у зазначенні загальної суми стягнення, яка не вплинула на ціну позову у даній справі, оскільки, при додаванні сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних ціна позову становить 199 658,30 грн. та відповідає ціні позову зазначеній у вступній його частині.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Визнати недійсним п. 7.7 Договору № 14/202/11 купівлі-продажу природного газу, укладеного 31.01.2011 р. між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Кременчукгаз".
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, Полтавська обл., 39601), ідентифікаційний код юридичної особи 03351734 на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001), ідентифікаційний код юридичної особи 20077720 - 58 315,80 грн. пені, 60 182,66 грн. інфляційних нарахувань, 22 844,05 грн. 3% річних та 3 993,17 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 58 315,80 грн. пені відмовити.
Повне рішення складене 15.04.2013 р.
Суддя Ківшик О.В.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.