36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.04.2013 Справа № 917/260/13-г
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної організації" Терешківської сільської ради, вул. Шевченка, 12/1, с. Терешки, Полтавський р-н, Полтавська обл., 38762
про стягнення 10 148,32 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники :
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Калінічев О.В. (керівник), паспорт серії № КН-377771, виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 28.03.1997 р..
11.04.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційний комбінат с. Терешки Полтавського району" 10 148,32 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 23.09.2009 р. між сторонами договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/09-1549БО-24, з яких : 7 854,96 грн. основний борг, 864,45 грн. пеня за період з 11.02.2010 р. по 11.11.2010 р., 743,28 грн. інфляційні втрати за лютий 2010 р. - грудень 2012 р., 685,63 грн. три проценти річних за період з 11.02.2010 р. по 08.02.2013 р..
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відбулася реорганізація відповідача "Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційний комбінат с. Терешки Полтавського району" у Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація" Терешківської сільської ради, яке є правонаступником всіх його прав та обов'язків. На підтвердження вказаних обставин суду надано витяг зі Статуту Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація" Терешківської сільської ради, що затверджений 18.04.2011 р. 4-ю сесією Терешківської сільської ради 6-го скликання (копія наявна у матеріалах справи).
Відповідно до ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Виходячи з наведеного та враховуючи приписи ст. 25 Господарського процесуального кодексу України та п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни відповідача - "Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційний комбінат с. Терешки Полтавського району" на правонаступника - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація" Терешківської сільської ради.
Відповідач надав суду клопотання № 80 від 11.04.2013 р. (вх. № 5164 від 11.04.2013 р.) відповідно до якого просить суд відстрочити виконання даного рішення. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (представника позивача у минулому судовому засіданні), оцінивши надані документальні докази, суд,
встановив:
23.09.2009 р. між Дочірньою компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та "Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційний комбінат с. Терешки Полтавського району" (покупець) укладено Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 14/1549БО-24 (далі - Договір, а.с. 12-15), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця у період з жовтня 2009 р. по грудень 2009 р. природний газ у обсязі 18,750 тис.куб.м., а покупець зобов'язувався прийняти у власність і оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 та п. 2.1 Договору).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 4.4 Договору);
- ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 020,25 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання за регульованим тарифом та ПДВ. Крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2% та ПДВ 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2 619,19 грн. з ПДВ (п. 5.1 Договору);
- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку : перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 20-го та 30-го (31-го) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі в термін до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);
- у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу (ч. 1 п. 6.3 Договору);
- у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити продавцю (крім сум заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. (п. 7.2 Договору);
- строк позовної давності щодо стягнення неустойки за цим Договором встановлюється 3 (три) роки (п. 9.3 Договору);
- цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. до 31.12.2009 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).
Між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору, а саме : № 1 від 21.12.2009 р. та № 2 від 06.06.2011 р., згідно яких сторони змінювали обсяг та період поставки газу, строк дії договору, а також замінено сторону у договорі на її правонаступника (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 16-17), а саме :
- доповнено п. 2.1 Договору п. 2.1.1 та викладено його у наступній редакції :"постачальник зобов'язується передати у власність покупця у період з 01.01.2010 р. по 30.04.2010 р. газ у обсязі 17,5 тис.куб.м." (п. 1 Додаткової угоди № 1 від 23.09.2009 р.);
- п. 11.1 Договору викладено у наступній редакції : "цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. до 30.04.2010 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання (п. 2 Додаткової угоди № 1 від 23.09.2009 р.);
- по тексту Договору змінено назву покупця на його правонаступника Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація" Терешківської сільської ради (п. 1 Додаткової угоди № 2 від 06.06.2011 р.) .
Факт передачі постачальником та прийняття покупцем газу у період з листопада по грудень 2009 р. та з січня по квітень 2010 р. включно на загальну суму 54 722,77 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № б/н від 30.11.2009 р. на суму 10 398,19 грн., № б/н від 31.12.2009 р. на суму 10 901,08 грн., № б/н від 31.01.2010 р. на суму 13 153,57 грн., № б/н від 28.02.2010 р. на суму 10 513,44 грн., № б/н від 31.03.2010 р. на суму 7 854,96 грн. та № б/н від 30.04.2010 р. на суму 1 901,53 грн. (а.с. 18-23).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого ним природного газу в сумі 46 867,81 грн.. На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складає 7 854,96 грн..
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 148,32 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 23.09.2009 р. між сторонами договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/09-1549БО-24, з яких : 7 854,96 грн. основний борг, 864,45 грн. пеня за період з 11.02.2010 р. по 11.11.2010 р., 743,28 грн. інфляційні втрати за лютий 2010 р. по грудень 2012 р., 685,63 грн. три проценти річних за період з 11.02.2010 р. по 08.02.2013 р..
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки природного газу. Первісний відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий газ у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент винесення даного рішення складає 7 854,96 грн..
Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, відповідач - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційної організації" Терешківської сільської ради - є правонаступником прав та обов'язків "Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційний комбінат с. Терешки Полтавського району".
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 7 854,96 грн. підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником умов п. 6.1. Договору поставки (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити постачальнику (крім сум заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Строк позовної давності щодо стягнення неустойки за цим Договором встановлюється 3 (три) роки (п. 9.3 Договору).
Враховуючи вищевикладене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 11.02.2010 р. по 11.11.2010 р. у розмірі 864,45 грн. (з урахуванням моменту, коли зобов'язання щодо кожного спірного акту за договором мало бути виконано), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 743,28 грн. інфляційних втрат за період лютий 2010 р. по грудень 2012 р. та 685,63 грн. 3% річних за період з 11.02.2010 р. по 08.02.2013 р., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 854,96 грн. основного боргу, 864,45 грн. пені, 743,28 грн. інфляційних втрат та 685,63 грн. трьох процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як вже зазначалось у вступній частині даного рішення, відповідач надав суду клопотання, в якому просив суд відстрочити виконання даного рішення.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Проте, відстрочення виконання судового рішення може бути надано судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
Розглянувши обґрунтування заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області, суд дійшов висновку, що ті обставини, на які заявник посилається як на підставу надання відстрочки виконання рішення, не є винятковими.
Посилання відповідача на важкий фінансовий стан підприємства не є винятковими обставинами. При цьому суд враховує, що економічна криза негативно вплинула і на фінансово-господарську діяльність позивача, тобто сторони перебувають у рівних умовах. Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація" Терешківської сільської ради суду не надало.
З огляду на зазначене, клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до чинного процесуального законодавства України (ст. 121 Господарського процесуального кодексу України) відповідач не позбавлений права звернутись з вищезазначеним клопотанням після прийняття даного рішення, оскільки відстрочення виконання рішення може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Відповідно до ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 25, ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Замінити в порядку ст. 25 ГПК України первісного відповідача - "Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційний комбінат с. Терешки Полтавського району" на правонаступника - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація" Терешківської сільської ради.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація" Терешківської сільської ради (вул. Шевченка, 12/1, с. Терешки, Полтавський р-н, Полтавська обл., 38762), ідентифікаційний код юридичної особи 31728762, р/р 2600411128 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116), ідентифікаційний код юридичної особи 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876 - 7 854,96 грн. основного боргу, 864,45 грн. пені, 743,28 грн. інфляційних втрат, 685,63 грн. трьох процентів річних та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Повне рішення складене 16.04.2013 р.
Суддя Ківшик О.В.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.