ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6185/13 22.04.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 10 684,49 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Тучкова К.В. (дов. № 46 від 28.12.2012)
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 22.04.2013, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
01.04.2013 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 01/297 від 26.03.2013 про стягнення з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (відповідач) заборгованості в порядку регресу в розмірі 10 684,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АА/2080506.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 порушено провадження у справі № 910/6185/13 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.04.2013.
16.04.2013 через канцелярію Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.
23.04.2013 через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення від МТСБУ на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання призначене на 22.04.2013 з'явився та надав додаткові документи для доручення до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання призначене на 22.04.2013 не з'явився, через канцелярію Господарського суду міста Києва подав відзив на позов яким проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд відмовив в задоволенні клопотання про відкладення справи, оскільки юридична особа може мати більше ніж одного представника, а отже участь представника відповідача в іншому судовому засіданні не являється поважною причиною нез'явлення в призначене судове засідання.
Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
19.09.2011 між позивачем (надалі - Страховик) та Зіміною Анастасією Євгенівною (далі по тексту - Страхувальник) було укладено Договір страхування наземного транспорту № 05-16/000831 (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір добровільного страхування або Договір).
Об'єктом Договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "Лексус", державний реєстраційний номер АА 4774 ВТ.
23.09.2011 в м. Києві на вул.. Наддніпрянське шосе відбулося зіткнення автомобіля "Лексус", державний реєстраційний номер АА 4774 ВТ, що знаходився під керуванням Зіміної Анастасії Євгенівни та автомобіля "ВАЗ", державний реєстраційний номер АА 5992 КН, що знаходився під керуванням Єлінека Віталія Вацловича.
В результаті ДТП автомобіль "Лексус", державний реєстраційний номер АА 4774 ВТ, було пошкоджено, що підтверджується довідкою ВДАЇ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 23.09.2011(копія довідки міститься в справі).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 13972,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 742 від 06.04.2012 (копія розрахункового документу міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 05-17/141 від 30.03.2013 (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва від 07.11.2012 (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Єлінека Віталія Вацлововича п.п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Як свідчать матеріали справи цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер АА 5992 КН, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2080506 (належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи) застрахована відповідачем.
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АА/2080506, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер АА 5992 КН.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер АА 5992 КН.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Відповідно до висновку спеціаліста №458-1/11 від 29.03.2012 додаткового експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу(копія висновку в справі), вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля внаслідок ДТП, що відбулося 23.09.2011, становить: 11 684,49 грн.
22.04.2013представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що в матеріалах справи окрім висновку спеціаліста №458-1/11 від 29.03.2012 додаткового експертного авто товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, міститься висновок спеціаліста №458/11 автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 03.10.2011 згідно якого матеріальний збиток складає 8 682,70 . Відповідач вказує що саме висновок №458/11 від 03.10.2011 є належним та відповідно до нього мала здійснюватись виплата страхового відшкодування.
Із матеріалів справи вбачається, що додатковий висновок спеціаліста №458-1/11 від 29.03.2011 здійснювався з урахуванням того, що ремонт автомобіля проводить ТОВ «Саміт Моторз Україна», а кошти страхового відшкодування були переведені саме на рахунок вказаної станції технічного обслуговування, отже суду доходить висновку, що належним доказом визначення суми страхового відшкодування являється саме додатковий висновок спеціаліста №458-1/11 від 29.03.2012.
З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2012 в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача заяву про страхове відшкодування № 05/1305 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 11 648,69 грн. (копія міститься в матеріалах справи).
Водночас, як зазначено позивачем та неспростовано відповідачем, останній на заяву не відреагував, грошових коштів в порядку регресу не перерахував.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Лексус", з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 11 648,49 грн., а позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 11 648,49 грн., отже заявлена сума знаходиться в межах суми визначеної звітом.
Полісом № АА/ 2080506 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - одна тисяча грн. (тобто два відсотки від суми страхового відшкодування).
Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 684,49 грн. з розрахунку 11 684,49 грн. (вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу з врахуванням зносу) - 1 000 грн. (франшиза.)
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56. офіс 13; ідентифікаційний код: 21130899) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літера «А»; ідентифікаційний код: 31725819) грошові кошти: страхового відшкодування - 10 648 грн. (десять тисяч шістсот вісімдесят чотири) 49 коп. та судовий збір в сумі 1 720 грн. (одна тисяча сімсот двадцять ) 10 коп.
3.Видати наказ.
4. Копію рішення надіслати сторонам
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.04.2013
Суддя Ю.В.Цюкало