79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.04.11 Справа№ 5015/196/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосервіс», м. Львів
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів
про визнання недійсними та скасування рішення та акту.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Харчук В.М. - представник на підставі довіреності б/н від 04.01.2011 року;
відповідача: не з'явився
Ухвалою господарського суду від 18.01.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосервіс»від 14.01.2011 року до Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання недійсними акту № 023831 про порушення ПКЕЕ від 30.11.2010 року та рішення комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, яке оформлене протоколом від 17.12.2010 року № 406. Розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.
Ухвалою господарського суду від 01.02.2011 року розгляд справи було відкладено з огляду на неявку представника позивача.
В судових засіданнях 10.03.2011 року, 24.03.2011 року та 01.04.2011 року судом оголошувалась перерва за клопотанням сторін. Строк розгляду справи було продовжено на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.
Судом встановлено: Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсними акту № 023831 про порушення ПКЕЕ від 30.11.2010 року та рішення комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, яке оформлене протоколом від 17.12.2010 року № 406.
Стаття 20 Господарського кодексу України зазначає, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів серед іншого захищаються і шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Тобто за змістом вищезазначеної статті господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Акт № 023831 про порушення ПКЕЕ від 30.11.2010 року та рішення комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, яке оформлене протоколом від 17.12.2010 року № 406, які позивач просить визнати недійсними, не носять загальнобов'язковий характер, тобто не тягнуть за собою виникнення певних прав або обов'язків для позивача. Рішення не тягне для споживача негативних правових наслідків у вигляді примусового стягнення вартості нарахованого обсягу електричної енергії, оскільки не є документом, на підставі якого здійснюється стягнення у примусовому порядку. Протокол комісії та акт, за своїми ознаками не відносяться до актів, які породжують певні правові наслідки; зазначене рішення не спрямоване на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин; воно не є за своєю суттю рішенням державного чи іншого органу, тобто офіційними документом.
Отже, виходячи із зазначених норм, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Оскаржені рішення комісії та протоколи, яким вони оформлені за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не носять характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Тобто, оскаржені рішення можуть бути використані в якості доказу у разі звернення з позовом до суду ВАТ „Львівобленерго" і підлягають оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України.
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню в господарських судах України та підлягають припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.
З огляду на викладене, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
У постанові Верховного Суду України від 29.11.2010 р. у справі №2-15/1783-2009 зазначено, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 ГК України.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 року у справі № 3/576н та у листах Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 (п.10) та від 13.08.2008 року № 01-8/482 (п.5), а також у постановах Вищого господарського суду України від 26.11.2009 року у справі № 29/89-09-3101 від 06.10.2010 року у справі № 2-18/5648-2009, від 04.08.2010 року у справі № 2-26/5445-2009, від 09.11.2010 року у справі № 2-33/1632-2010 року, від 11.11.201 року у справі № 20/235а, від 16.11.2010 року у справі № 38/51пн. .
Стаття 111-28 Господарського кодексу України зазначає, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів власдних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правоий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідності із рішеннями Верховного Суду України.
На підставі викладеного, суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі.
Присутні в засіданні суду сторони попереджені про наслідки припинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито", сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Львівської області, -
1.Припинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосервіс»до Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»про визнання недійсними та скасування акту № 023831 про порушення ПКЕЕ від 30.11.2010 року та рішення комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, яке оформлене протоколом від 17.12.2010 року № 406..
2.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Домосервіс»довідку про повернення державного мита в сумі 131 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. на підставі п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Суддя Матвіїв Р.І.