Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" квітня 2013 р.Справа № Б-50/136-10 вх. № 6670/2-50
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
За участю: представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Коломайко Д.О.,
ліквідатора - Оскаленко Д.П., ліц. НОМЕР_1 від 29.04.2010 р.
розглянувши заяву про визнання недійсним
По справі за заявою СПДФО ОСОБА_5 м. Харків
до СПДФО ОСОБА_5 м. Харків
про визнання банкрутом
Постановою суду від 02.09.2010 р. ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Оскаленко Д. П., якого було зобов"язано відповідно до ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати дії передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.
Ухвалою суду від 18.08.2011 р. строк ліквідаційної процедури продовжений на 3 місяця, тобто до 02.12.2011 р.
Ухвалою суду від 22.12.2011 р. строк ліквідаційної процедури продовжений на 3 місяця, тобто до 02.03.2012 р..
Через канцелярію до суду надійшла заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної Дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" № С21-120-1-1/1526 від 05.12.2012 р. (вх. № 21235 від 06.12.2012 р.), в якій банк просить суд визнати недійсними аукціон з продажу нежитлових приміщень 2-ого поверху № 1 - 18, 20, 21, 22, 1/2 частини приміщення №1 загальною площею 657,0 кв.м. в літ."В-4", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, протоколу №1 від 19.10.2010 р. аукціону з реалізації вказаного майна, договору купівлі-продажу від 19.10.2010 р. та застосувати до сторін правові наслідки недійсності правочину згідно ст.216 ЦК України.
Розглянувши надану заяву, суд призначив її до розгляду в судовому засіданні 24.01.2013 р.
В судовому засіданні 24.01.2013 р. ліквідатор надав відзив на заяву банку, в якому повністю заперечував проти викладених у заяві обгрунтувань та просив суд відмовити в її задоволенні.
Представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної Дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" в дане судове засідання не з"явився, проте надав клопотання про відкладання розгляду заяви банку у зв"язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
В дане судове засідання представник Товарної біржі "Правопорядок" та ОСОБА_1 не з"явилися.
Враховуючи необхідність отримання додаткових документів, суд відклав розгляд заяви банку на 11.04.2013 р.
В судовому засіданні 11.04.2013 р. ліквідатор надав відзив на заяву банку, в якому заперечував проти заяви з причин, викладених у відзиву та просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши в судовому засідання 11.04.2013 р. матеріали справи, вислухавши пояснення ліквідатора та представника банку, дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Постановою суду від 02.09.2010 р. ФОП ОСОБА_5 визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора арбітражного керуючого Оскаленко Д. П., якого було зобов"язано відповідно до ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати дії передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"- провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.
Згідно ч.7 ст. 48 Закону України розділу VI "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Згідно ч.4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця - банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.47 розділу VI Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом.
Згідно частини 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на момент винесення постанови) у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення.
Згідно ч.1 ст.26 названого Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця задовольняються у третю чергу.
Так, на виконання постанови суду від 02.09.2010 р. ліквідатором боржника в офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий Кур"єр" від 21 09.2010 р № 174 опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором боржника було виявлено майно: нежитлове приміщення 2-ого поверху № 1 - 18, 20, 21, 22, 1/2 частини приміщення №1 загальною площею 657,0 кв.м. в літ."В-4", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які знаходяться в іпотеці у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору іпотеки № 010-2/07/1-772-07 від 27.06.2007 р., який є забезпеченням виконання боржником зобов"язань за кредитним договором № 010-2/07/1-772-07 від 27.06.2007 р., а також згідно договору наступної іпотеки № 07-01-74/1-08 від 09.04.2008 р., який є забезпеченням виконання боржником зобов"язань за кредитним договором № 010-2/07-01-0335-08 від 09.04.2008 р.
Ліквідатором у відповідності до ст. 29 Закону про банкрутство була проведена оцінка виявленого ліквідатором майна банкрута, що підтверджується звітом з незалежної оцінки вказаного майна.
16.09.2010 р. між ліквідатором та товарною біржею "Правопорядок" укладено угоду на організацію та проведення аукціону, відповідно до п.1.1 якої замовник (ліквідатор) замовляє проведення 19.10.2010 р. в торгово-операційній зали біржі аукціон по продажу майна, що належить банкруту: нежитлових приміщень 2-ого поверху № 1 - 18, 20, 21, 22, 1/2 частини приміщення №1 загальною площею 657,0 кв.м. в літ."В-4", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
17.09.2010 р. ліквідатором в газеті "Правопорядок" № 7-1(25) надруковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута.
19.10.2011 р. на товарній біржі "Правопорядок" відбувся аукціон з продажу вказаного майна банкрута, про що 19.10.2010 р. складено протокол №1.
19.10.2010 р. між ліквідатором та переможцем аукціону - ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу вказаного майна, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за №2640.
Грошові кошти за реалізоване заставне майно за винятком витрат по ліквідаційній процедурі перераховані ХОТ АТ "Райффайзен Банк Аваль", докази чого є в матеріалах справи.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам викладеним у заяві кредитора про визнання недійсним аукціону, протоколу, договору купівлі - продажу та застосування наслідків недійсності правочину, суд зазначає наступне.
Ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" врегульовує, зокрема, питання правовідносин, що виникають під час продажу майна боржника під час провадження по справі про банкрутство, а також підстави для визнання угод, укладених боржником, недійсними.
При цьому, слід зазначити, що у межах справи про банкрутство господарський суд визнає недійсними угоди на спеціальних підставах, які встановлені частиною 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", або на підставах, передбачених цивільним законодавством, але лише ті угоди, які укладені між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Оскільки процедура банкрутства здійснюється на підставі ст.ст. 47-49 Закону та за відсутності відповідних клопотань кредиторів, комітет кредиторів банкрута не формувався.
Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
У відповідності до статті 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( в редакції на момент проведення торгів) продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну.
Відповідно до приписів ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( в редакції на момент проведення торгів) інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи, рекламне видання - Біржовий вісник "Правопорядок" є всеукраїнським інформаційним виданням, який зареєстрований 10.04.2009 р. як друкований засіб масової інформації (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії КВ № 15030-3902Р).
За таких обставин, суд вважає, що під час здійснення реалізації майна банкрута ліквідатором дотримано вимоги закону щодо здійснення публікації оголошення про проведення торгів, дотримано всі вимоги до змісту оголошення (обсягу інформації), сфери розповсюдження та виду друкованого засобу масової інформації, термінів проведення торгів, а тому доводи банку стосовно порушення вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", є безпідставними та такими, що спростовані матеріалами справи.
Також, суд звертає увагу, що порядок проведення аукціону згідно Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено в ст. 17 цього Закону, вимоги якої ліквідатором дотримано.
Судом також, встановлено, що Товарна біржа "Правопорядок" діяла на підставі її Статуту, затвердженого загальними зборами членів товарної біржі 29.01.2009р., який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно п.3.2. Статуту предметом діяльності біржі є оформлення і реєстрація угоди купівлі-продажу, міни транспортних засобів, угоди про відчуження об"єктів нерухомості, угод купівлі-продажу, поставки та обміну об"єктів рухомого та нерухомого майна, допущених до обігу на товарній біржі, проведення біржових торгів, аукціонів, конкурсів, тощо, здійснення організації та проведення аукціонів, торгів, конкурсів з конфіскованим, заставним, арештованим, списаним та іншим майном та інше.
Згідно ч.4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
На момент проведення торгів до єдиного державного реєстру не було внесено запису про припинення Товарна біржа "Правопорядок".
У п. 5.1. Правил біржової торгівлі на товарній біржі "Правопорядок", затверджених Рішенням біржового комітету Товарної біржі "Правопорядок" від 03.02.2009 р., визначено, що біржові операції на Товарній біржі "Правопорядок" здійснюються з товарами, що допускаються до обігу на Біржі, згідно з Переліком, затвердженим Біржовим комітетом. До такого товару належать:
а) продукція сільськогосподарського виробництва;
б) сільськогосподарська та інша техніка;
в) мінеральні та інші добрива;
г) засоби захисту рослин;
д) паливно-мастильні матеріали;
е) об'єкти нерухомості;
ж) рухоме майно;
з) інша продукція, реалізація якої через Біржу не заборонена чинним законодавством.
Отже, дані обставини спростовують твердження банку про відсутність правових підстав надання Товарною біржею "Правопорядок" послуг з організації спірного аукціону.
Також, суд зазначає, що провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому ГПК України з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого є спеціальними у даних правовідносинах, тому при проведенні ліквідаційної процедури застосовується вказаний Закон, а не Закон України „Про іпотеку", відтак безпідставним є посилання банку на ч.3 ст. 12 3акону України „Про іпотеку", згідно якої правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги банку про визнання недійсним аукціон з продажу спірного майна, визнання договору купівлі продажу, укладеного за результатами цього аукціону та застосування до сторін правових наслідків недійсності правочину згідно ст. 216 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню.
Щодо заявленої вимоги банку про визнання недійсного протоколу №1 від 19.10.2010 р. аукціону по реалізації спірного майна, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Виходячи із змісту вищевказаних норм права, особа може звернутись за захистом свого права шляхом визнання недійсними актів, прийнятих також іншими органами або суб'єктами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають, змінюються або припиняються з прийняттям такого акту.
Відповідно до п.9.3 Правил біржової торгівлі на Товарній біржі «Правопорядок», члени біржі, що здійснили угоду, зобов'язані підписати в день торгів Протокол проведення біржових торгів (аукціону) та не пізніше наступного робочого дня підписати контракт.
Таким чином, відповідно до Правил протокол ведеться під час аукціону та до нього заносяться відомості, що відображують хід ведення аукціону та його результати, та лише така фіксація продажу не є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну та припинення їх цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що протокол аукціону №1 від 19.10.2010 р., складений Товарною біржею "Правопорядок, " не містить обов'язкових ознак правочину та підстав захисту порушених прав, як це визначено ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, а тому звернення ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен банк Аваль» з вимогою про визнання недійсним вказаного протоколу є невірно обраним способом захисту порушеного права та не передбачено чинним законодавством України, у зв'язку з чим вимоги ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен банк Аваль» щодо визнання недійсним протоколу №1 від 19.10.2010 р. аукціону по реалізації спірного майна задоволенню не підлягають.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги викладені у даній заяві є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" № С21-120-1-1/1526 від 05.12.2012 р. (вх. № 21235 від 06.12.2012 р.) повністю.
Ухвалу направити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", бондар С.В., ліквідатору.
Суддя Усатий В.О.