ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3057/13 22.04.13
За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Вега"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Рябова Ірина Олександрівна (надалі - третя особа-1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Рябов Олександр Анатолійович (надалі - третя особа-2)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві (надалі - третя особа-3)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві (надалі - третя особа-4)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Суб'єкт підприємницької діяльності Антонов Володимир Олександрович (надалі - третя особа-5)
про визнання оцінки майна такою, що не може бути використана у виконавчому проваджені та її скасування
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники : не з'явились
18.02.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" (надалі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Вега" (відповідач-2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Рябова Ірина Олександрівна (надалі - третя особа-1), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Рябов Олександр Анатолійович (надалі - третя особа-2), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділі Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві (надалі - третя особа-3), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділі Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві (надалі - третя особа-4), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності Антонова Володимира Олександровича (надалі - третя особа-5) про визнання оцінки майна такою, що не може бути використана у виконавчому проваджені та її скасування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/3057/13, розгляд справи призначено на 18.03.2013.
В судове засідання призначене на 18.03.2013 з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та письмові пояснення якими позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В судове засідання призначене на 18.03.2013 з'явився представник третьої особи-1 та надав пояснення по справі якими позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.
В судове засідання призначене на 18.03.2013 з'явився представник третьої особи-2 та надав пояснення по справі якими позов підтримав у повному обсязі.
В судове засідання призначене на 18.03.2013 представники відповідача-1, відповідача-2, третьої особи-3, третьої особи-4, третьої особи-5 не з'явились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду були повідомленні належним чином.
Розгляд справи відкладено на 03.04.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013., на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи на 22.04.2013 р.
У зв'язку із виходом з відпустки судді Цюкало Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням Заступника. Голови господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.
Ухвалою суду від 04.04.2013 суддя Цюкало Ю.В. прийняв справу № 910/3057/13 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Вега", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Рябова Ірина Олександрівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Рябов Олександр Анатолійович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Суб'єкт підприємницької діяльності Антонов Володимир Олександрович про визнання оцінки майна такою, що не може бути використана у виконавчому проваджені та її скасування до свого провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2013.
В судове засідання призначене на 22.04.2013 представники учасників судового процесу не з'явились.
Представники від третіх осіб 1, 2 та 4, через канцелярію Господарського суду міста Києва подали клопотання про розгляд справи без участі представників за наявними матеріалами справи.
Представники позивача та відповідачів в судове засідання 11.10.12 не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відтак, незважаючи на те, що позивач та відповідачі в судове засідання не з'явились, суд дійшов висновку, що їх неявка не перешкоджає вирішенню справи.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про припинення провадження у справі з наступних підстав.
11.07.2012 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-3474/09 від 06.11.2009 про стягнення солідарно з Рябової І.О. та Рябова О.А на користь АКБ «Правекс банк» заборгованість в розмірі 2 416 755, 63 грн.
Як вбачається з матеріалів справи 15.10.2012 відповідач 2 склав висновок про вартість майна, а саме нежитлове приміщення № 28 (літ «А») загальною площею 138,7 кв.м, що складає 45/100 від нежилих приміщень, що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Червоноармійська, 120, власником якого є Рябов О.А., яка складає 1 223 930 грн.
31.01.2013 на підставі постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 03.01.2013 року, про проведення рецензування Звіту про незалежну оцінку майна - нежитлового приміщення № 28 (літ «А») загальною площею 138, 7 кв.м, що складає 45/10 від нежитлових приміщень, що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Червоноармійська, 120, власником якого є Рябов О.А. Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» зроблено рецензію на звіт, в якій зазначено, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не впливають на достовірність оцінки.
Позивач вважає, що висновок підлягає визнанню недійсним, оскільки його виконано з порушенням норм чинного законодавства про оціночну діяльність, а отриманий результат є необ'єктивним, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки вартості майна, а реальна вартість майна є значно вищою.
На підставі вищевикладеного Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" звернувся до Господарського суду міста Києва визнати оцінку майна такою, що не може бути використана у виконавчому проваджені та її скасування
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звертатися згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно вимог ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
При цьому, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів, до яких зокрема, відноситься визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Аналогічні приписи містить і ст. 16 ЦК України.
Тобто, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Отже, спірний звіт є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань і не є актом державного чи іншого органу, тому не може вважатись юридичним актом, тобто офіційним письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Не є зазначений звіт і нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та йому не адресований.
Відтак, позивачем фактично оскаржуються дії оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої ст.12 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 24.12.2009 р. у справі № 05-6-6/575 та постанові від 14.06.2011 р. у справі № 2/5/2011/5003.
Постановою Верховного Суду України від 07.10.2003 р. у справі №18/478 (03/158) також наголошено на непідвідомчості спору про визнання недійсним висновку оцінювача господарським судам, оскільки він не є юридичним актом.
До того ж суд відзначає, що статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження", яка зазначена позивачем як правова підстава для звернення до суду з даним позовом, визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.
Однак, відповідно до положень зазначеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця, а відтак приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки як процесуальної дії державного виконавця в порядку встановленому ст. 121-2 ГПК України, оскільки відповідно до ст.58 Закону України "Про виконавче провадження " державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Таким чином, враховуючи, що оцінка спірного нежитлового приміщення № 28 (літ «А») загальною площею 138,7 кв.м, що складає 45/100 від нежилих приміщень, що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Червоноармійська, 120, в межах виконавчого провадження є процесуальною дією державного виконавця, позовні вимоги учасника виконавчого провадження до суб'єкта оціночної діяльності, залученого державним виконавцем в межах виконавчого провадження, щодо оскарження здійсненої оцінки, не підлягають розгляду у господарських судах.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 13.09.2012 р. у справі № 5011-38/4624-2012.
Крім того, аналогічна правова позиція викладена у п. 9.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов Господарських судів України", відповідно до якої визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до Господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК України.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а відтак, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Припинити провадження у справі № 910/3057/13.
Суддя Ю.В. Цюкало