25 квітня 2013 року Справа № 16/51/2012/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.,
судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р.
у справі господарського суду№16/51/2012/5003 Вінницької області
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДепартаменту праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради
третя особа управління Державної казначейської служби України у Вінниці
простягнення 128 835,66грн. компенсаційних витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2013р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. було повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.1113 ГПК України з посиланням на те, що скаржником не було зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом попередньої інстанції при прийнятті оскаржуваного процесуального документа.
Касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подана вдруге до Вищого господарського суду України 24.04.2013р., також не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою б/н від 04.03.2013р. з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження, однак в клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку скаржником не зазначено жодної поважної причини пропуску такого строку, а не дотримання вимог ст.111 ГПК України колегія суддів Вищого господарського суду України не може визнати поважною причиною пропуску процесуального строку на подання касаційної скарги, встановленого ст.110 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. При цьому, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи він підлягає відновленню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку причиною пропуску скаржником строку, встановленого для подання касаційної скарги, було недотримання заявником визначених процесуальним законом вимог.
Оскільки можливість правильного та вчасного подання касаційної скарги на постанову від 17.12.12 Рівненського апеляційного господарського суду залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір " сплачений
скаржником судовий збір у сумі 1 288,35 грн. згідно платіжного доручення № N150X50272 від 03.01.13р. підлягає поверненню з державного бюджету.
Керуючись ст.86, п.5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Вищий господарський суд України -
Відхилити клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі №16/51/2012/5003 повернути скаржнику без розгляду.
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № N150X50272 від 03.01.13р. в сумі 1 288,35 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 35 коп.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська