22 квітня 2013 року Справа № 9/307
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Алєєвої І.В.
Євсікова О.О.
за участю представників:
Позивача (відповідача -1 за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору): Мегері А.В., ліквідатора;
Відповідача (відповідача -2 за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору): Заголодної Я.Ю., дов. № б/н від 02.01.2013 року;
Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору: Бабія В.В., дов. № 03/2/805 від 22.10.2012 року;
Третьої особи: не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року
у справі № 9/307 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик"
про визнання недійсними договорів інвестування будівництва
за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору
публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"
відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "КТК-Буд"
про визнання недійсними договорів, застосування наслідків недійсності
У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик", просило визнати недійсними договори про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року та № 20/11-07 від 20.11.2007 року, укладені між сторонами та застосувати наслідки недійсності правочинів (т. 1, 7-15).
Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорювані договори суперечать нормам ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" та є удаваними, оскільки сторони мали на меті укласти договори купівлі-продажу.
Заявою від 31.10.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик" просило застосувати наслідки спливу строку позовної давності (т. 1, а.с. 102).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (т. 2, а.с. 48-50).
Заявою від 28.11.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" просило припинити провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (т. 1, а.с. 184-188).
У березні 2012 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з самостійними вимогами на предмет спору до товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма", товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик", просило визнати недійсними договори про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року та № 20/11-07 від 20.11.2007 року, укладені між сторонами та застосувати наслідки недійсності правочинів (т. 2, а.с. 54-57).
Вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору також мотивовано тим, що при укладенні оспорюваних договорів сторонами не дотримано вимог законодавства України, а саме ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльністю" та удаваністю вказаних договорів.
Також третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору обґрунтовує порушення своїх прав укладенням оспорюваних договорів тим, що публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" є кредитором у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма", а існування зазначених договорів призводить до зменшення ліквідаційної маси боржника, що може призвести до не повного задоволення кредиторських вимог у процедурі банкрутства.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору прийнято для сумісного розгляду з первісними позовними вимогами (т. 2, а.с. 112-114).
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року (суддя Бондаренко Г.П.) провадження у справі в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" припинено. У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відмовлено (т. 2, а.с. 130-140).
Судовий акт мотивовано відмовою від позову товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма", недоведеністю публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" удаваності оспорюваних договорів та їх невідповідності вимогам Закону України "Про інвестиційну діяльність" і недоведеністю порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача укладенням вказаних договорів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року задоволено клопотання представника публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про залучення товариства з обмеженою відповідальністю "КТК-Буд" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т. 3, а.с. 80-83).
Клопотанням про вихід за межі позовних вимог від 17.08.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" просило скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове про задоволення позовних вимог та про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" права власності на об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м., на об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв. м., КПП-1 площею 29,6 кв. м., КПП-2 площею 3,8 кв. м., які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121; витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик" з чужого незаконного володіння вищевказаних об'єктів (т. 3, а.с. 154-157).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м. та на об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв. м., які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121 (т. 7, а.с. 84-89).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року (головуючий Дідиченко М.А, судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року скасовано в частині первісних позовних вимог. Прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними (нікчемними) договори про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року та № 20/11-07 від 20.11.2007 року, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" та товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик". Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Плазма" об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м. та об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв. м., які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121. Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року в частині позовних вимог третьої особи залишено без змін (т. 7, а.с. 106-129).
Оскаржений судовий акт мотивовано тим, що третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не доведено порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням оскаржуваних угод.
Крім того, у постанові апеляційної інстанції зазначено, що договір № 01/8-07 від 31.08.2007 року є удаваним правочином, що містить в собі елементи договору відчуження нерухомого майна, як і договір № 20/11-07 від 20.11.2007 року, який має елементи договору дарування з встановленням обов'язку відповідача вчинити дію майнового характеру на користь третьої особи, тому зазначені договори є нікчемними.
Не погодившись з постановленим апеляційною інстанцією судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року, рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року залишити в силі (т. 7, а.с. 138-142).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції припустився численних порушень норм матеріального і процесуального права, що, на думку заявника, призвело до прийняття незаконного рішення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.03.2013 року (т. 7, а.с. 136-137).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307 до закінчення перегляду справи в порядку касації (т. 7, а.с.163-164).
Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/119 від 18.03.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О. (т. 7, а.с. 169).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2013 року відкладено розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" на 01.04.2013 року (т. 7, а.с. 180-182).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 року відкладено розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" на 17.04.2013 року (т. 7, а.с. 192-194).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року відкладено розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" на 22.04.2013 року (т. 7, а.с. 257-259).
У судове засідання 22.04.2013 року представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "КТК-Буд" не з'явився, причин неявки суд не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "КТК-Буд".
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма", відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик", третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" та товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик" було укладено договір № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, відповідно до умов якого інвестор зобов'язався своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, а замовник зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м. (п. 1.1, 1.2 договору) (т. 4, а.с. 76-77).
Відповідно до п. 2.2.1 договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року інвестор зобов'язався у порядку та у строки, визначені договором здійснити фінансування будівництва об'єкту (т. 4, а.с. 77).
Згідно п. 3.2 договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року загальна вартість будівництва об'єкту визначається згідно затвердженої сторонами проектно-кошторисної документації (т. 4, а.с. 77).
Пунктом 3.3 договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року інвестор зобов'язався здійснити інвестування будівництва об'єкту у повному обсязі протягом двох місяців з моменту введення об'єкту в експлуатацію та оформлення на інвестора права власності на об'єкт (т. 4, а.с. 77).
Відповідно до п. 6.1 договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року він діє до повного його виконання сторонами (т. 4, а.с. 77).
Судами також встановлено, що 20.11.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" та товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик" було укладено договір № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, відповідно до умов якого інвестор зобов'язався своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, а замовник зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв. м., КПП- 1 площею 29,6 кв. м., КПП-2 площею 3,8 кв. м. (п. 1.1, 1.2 договору) (т. 4, а.с. 83-84).
Відповідно до п. 2.2.1 договору № 20/11-07 від 20.11.2007 року інвестор зобов'язався у порядку та у строки, визначені договором здійснити фінансування будівництва об'єкту (т. 4, а.с. 84).
Згідно п. 3.2 договору № 20/11-07 від 20.11.2007 року загальна вартість будівництва об'єкту визначається згідно затвердженої сторонами та узгодженої з підрядними організаціями проектно-кошторисної документації (т. 4, а.с. 84).
Пунктом 3.3 договору № 20/11-07 від 20.11.2007 року інвестор зобов'язався здійснити інвестування будівництва об'єкту у повному обсязі (т. 4, а.с. 84).
Відповідно до п. 6.1 договору № 20/11-07 від 20.11.2007 року він діє до повного його виконання сторонами (т. 4, а.с. 84).
Актами приймання-передачі будівель виробничо-складської бази від 20.11.2007 року та від 22.10.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" прийняло об'єкти першої черги -1, 2 секції складу № 5 виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 кв. м.; об'єкти другої черги складу № 5 виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв. м., КПП-1 площею 29,6 кв. м.; КПП-2 площею 3,8 кв. м. (т. 4, а.с. 79, 85).
Як зазначалось вище, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору обгрунтовує порушення своїх прав укладенням оспорюваних договорів тим, що вона є кредитором позивача у справі № Б22/144-10/8 господарського суду Київської області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма", а існування вказаних договорів дозволяє зменшити ліквідаційну масу боржника, що може призвести до незадоволення кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у процедурі банкрутства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що кредиторські вимоги банку у процедурі банкрутства забезпечені заставою нерухомого майна (іпотекою), що не є предметом оспорюваних у даній справі договорів.
Місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що інвестиційні договори були укладені у 2007 році, задовго до початку процедури банкрутства товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма", а, отже, не могли впливати на зменшення чи збільшення ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства, тобто, не порушували прав публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк".
Судами також зазначено, що права та інтереси публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" як кредитора, повинні захищатись ним у рамках процедури банкрутства у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма".
Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, відмовив у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", оскільки останнім не доведено порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням оспорюваних угод.
Вищевикладена правова позиція судів попередніх інстанцій повністю відповідає положенням норм матеріального та процесуального права, тому у зазначеній частині суд касаційної інстанції погоджується з обгрунтованістю відмови у позові третьої особи за безпідставністю.
Разом з тим, як було зазначено вище, місцевим господарським судом провадження у справі в частині первісних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" було припинено.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Згідно ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Користуючись наданими йому процесуальними повноваженнями, суд апеляційної інстанції встановив, що дії ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" з подання позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" про визнання недійсними договорів інвестування будівництва вчинялися у контексті повноважень ліквідатора, що закріплені ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, тому цілком обгрунтовано зазначив, що відмова від позову ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" суперечить положенням чинного законодавства України про банкрутство, зокрема, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з огляду на що дії місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі суперечать вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Переглядаючи справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та керуючись повноваженнями, наданими суду ст. ст. 30, 38 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши клопотання сторін, витребував нові докази, на підставі всієї сукупності матеріалів справи додатково встановив, що ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачає певні обов'язки, а не права інвестора, тоді як товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" не здійснювало оформлення дозволів, отримання рішень та інших дозвільних документів, оскільки замовником будівництва - товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" необхідні дозволи були отримані ще до укладення договорів інвестування з відповідачем.
Статтею 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Як було зазначено вище, встановивши, що всі обов'язки суб'єкта інвестиційної діяльності, які передбачені ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" були здійсненні товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" ще до укладання договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року та кошти за вказаним договором були перераховані відповідачем позивачу після введення об'єкту в експлуатацію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір № 01/8-07 від 31.08.2007 року є удаваним правочином, що містить в собі елементи договору відчуження нерухомого майна, оскільки умовами договору передбачено передання об'єкту у власність відповідача після його будівництва та введення в експлуатацію без здійснення з боку відповідача будь-яких інвестиційних дій та оплатою інвестором замовнику вартості зазначеного майна, тому відносини між товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" та товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" на підставі зазначеного договору повинні регулюватись правилами, які регулюють договори купівлі-продажу.
Надавши правовий аналіз обставинам справи з огляду на приписи ст. ст. 655, 657, 220 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції визнав договір № 01/8-07 від 31.08.2007 року нікчемним.
Крім того, судом апеляційної інстанції також було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик" не здійснювало оформлення дозволів, отримання рішень та інших дозвільних документів на підставі договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, а згідно платіжних документів, перераховувало кошти товариству з обмеженою відповідальністю "КТК-Буд" як генеральному підряднику будівництва об'єкта за вказаним договором.
З врахуванням вищенаведеного та з посиланням на приписи ст.ст. 717, 725, ч. 2 ст. 719, ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України вищезгаданий договір також визнано нікчемним.
Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи, що загальні положення щодо недійсності, нікчемності та удаваності правочинів об'єднані главою 16 Цивільного кодексу України, якою також передбачені правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, висновок суду апеляційної інстанції про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Плазма" об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м. та об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 кв. м., які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121 також не суперечать вищепереліченим нормам матеріального права.
Також грунтуються на нормах матеріального права висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність вимог відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорювані договори були укладені 31.08.2007 року та 20.11.2007 року, а позовна заява подана 05.10.2011 року.
Однак, вищезазначені договори з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" були укладенні директором - Кузьменком Ю.М., а як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2011 року у справі № Б22/144-10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" ліквідатором боржника було призначено арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича.
Отже, початком перебігу позовної давності судом правильно визначено момент призначення Ковальчука М.М. ліквідатором товариства позивача.
Також цілком обгрунтованими та такими, що відповідає приписам п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є залишення без розгляду апеляційним судом клопотання представника позивача про вихід за межі позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на спірне майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.
Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307 залишити в силі.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: І.В. Алєєва
О.О. Євсіков