23 квітня 2013 року Справа № 5009/4095/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Данилової М.В.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс"
на постановувід 06.02.2013 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 5009/4095/12 господарського суду Запорізької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс"
доПублічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач"
простягнення 134386,64 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" про стягнення 134384,64 грн. заборгованості за договором закупки № 11/21-349/10 від квітня 2009 року, з яких: 107450,80 грн. - основного боргу, 8587,23 грн. - пені, 10875,63 грн. - збитків від інфляції, 7472,98 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 року (суддя Давиденко І.В.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" 107450,80 - основного боргу, 7472,98 грн. - 3% річних, 10830,64 - витрат від інфляції, 2515,09 - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
За апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року (головуючий суддя Колядко Т.М., судді Ломовцева Н.В., Скакун О.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 року змінено частково.
Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 року викладено у наступній редакції:
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" 107450,80 грн. - основного боргу, 883,16 грн. - 3 % річних, 2166,67 грн. - судового збору.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 260,52 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою № 100/234 від 25.02.2013 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 06.02.2013 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" 883,16 грн. - 3% річних, 2166,67 грн. - судового збору. Скасувати постанову апеляційного суду від 06.02.2013 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 260,52 грн. В інших частинах постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року залишити без змін. Частково змінити рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 року, а саме доповнити рішення "стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" пеню у розмірі 8587,23 грн. В інших частинах рішення залишити без змін.
Скаржник вважає, що Донецьким апеляційним господарським судом порушено норми матеріального права, а саме статті 253, частину 2 статті 530, частину 1 статті 692 Цивільного кодексу України.
Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод "Перетворювач" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи у квітні 2009р. між ТОВ "НВП "Преобразователь-комплекс" (Продавець) та відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод "Перетворювач" (правонаступником якого є ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач") (Покупець) укладено договір закупки № 11/21-349/10 (далі - договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати Покупцю товар, а саме: Шафу управління системи збудження СВТГ-2,2к/495-С2Т2,5-АР21, Автоматизоване робоче місто АРМ, Комплект резервних приладів, Програмно-апаратний комплекс, загальною сумою 368 040,00 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього грошову суму (п. 1.1. договору).
Продавець передає товар Покупцю в номенклатурі, кількості, по цінам, в строки, на умовах поставки та оплати, вказаних в цьому договорі (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору вартість товару, який передається за цим договором, складає 368 040,00грн., в тому числі ПДВ 20 % - 61 340,00 грн.
Згідно п. 5.1 договору Покупець перераховує на рахунок Продавця, вказаний в договорі авансовий платіж у розмірі 153 350,00 грн. та ПДВ - 30 670,00 грн., загальним розміром - 184 020,00 грн.
Протягом 3-х календарних днів з моменту отримання коштів від основного замовника, Покупець зобов'язується перерахувати на рахунок Продавця залишок в сумі - 153 350,00 грн. та ПДВ - 30 670,00 грн., разом з ПДВ - 184 020,00 грн.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що строк поставки товару за цим договором - 75 днів з моменту виконання Покупцем авансового платежу по п. 5.1 договору.
Строк дії договору до 31.12.2010р. (п. 12.8. договору).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору № 11/21-349/10 від квітня 2009р. позивачем видано відповідачу на оплату рахунок № 42 від 06.04.2010р. на загальну суму 368 040,00 грн. (арк. справи 18 том 1).
08.04.2010р. відповідачем здійснено попередню оплату на рахунок позивача в розмірі 184 020,00грн., про що свідчіть довідка ПАТ «Укрсоцбанку» № 701.51 від 17.08.2012р. (арк. справи 43 том 1).
На підставі видаткових накладних № 44 від 24.06.2010р. та № 47 від 07.07.2010р. відповідачем отримано від позивача зазначений у договорі товар на загальну суму 368 040,00грн. з урахуванням ПДВ (арк. справи 19, 21 том 1).
13.07.2010р. відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 76 569,20 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 107 450,80грн. (арк. справи 43 том 1).
Задовольняючи позовні вимоги в частині основного боргу, місцевий суд виходив з того, що відповідно статті 193 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, про що свідчать двосторонньо підписані видаткові накладні № 44 від 24.06.10 року та № 47 від 07.07.10 року на суму 368040,00 грн. (з урахуванням ПДВ), копія яких міститься в матеріалах справи.
Як свідчить довідка ПАТ "Укрсоцбанку" № 701.51 від 17.08.12 року, копія якої міститься у матеріалах справи, відповідач у відповідності до пунктом 5.1 Договору здійснив попередню оплату відповідачу 08.04.10 року на суму 184020,00 грн. та 13.07.10 року частково оплатив Товар на суму 76569,20 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Протягом 3-х календарних днів з моменту отримання коштів від основного замовника, Покупець зобов'язується перерахувати на рахунок продавця залишок в сумі - 153350,00 грн. та ПДВ -30670,00 грн., разом з ПДВ -184020,00 грн.
З наведеного суд дійшов висновку, що сторонами узгоджено порядок оплати відповідачем наданих позивачем послуг, але з матеріалів справи не вбачається, хто саме є основним замовником та які договори мали бути укладені між відповідачем та основним замовником.
Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.
Судом встановлено, що Договір закупки № 11/21-349/09 від квітня 2009 року укладений лише між позивачем та відповідачем. Основний замовник в договорі не визначений, в зв'язку з чим, умова пункту 5.1 Договору про надходження платежу від основного замовника не є обставиною, яка впливає на обов'язок відповідача здійснити розрахунок за виконані і прийняті роботи.
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший спосіб оплати товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що видаткові накладні № 44 від 24.06.10. та № 47 від 07.07.10 року на загальну суму 368040,00 грн. (з урахуванням ПДВ), за якими відповідач отримав Товар, є моментом з якого у відповідача виникає обов'язок здійснити розрахунки за отриманий Товар, оскільки інший строк договором не передбачений.
Апеляційна інстанція погодилась з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 107 450,80 грн. за договором № 11/21-349/09 від квітня 2009 року, але при цьому зазначила, що стаття 692 Цивільного кодексу України (частина перша) не визначає строк оплати в розумінні статтей 251-253 Цивільного кодексу України, а лише передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Вищезазначені статті Цивільного кодексу України не містять такого порядку визначення строку.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З врахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку що строк виникнення у Покупця (відповідача) зобов'язання з оплати товару відповідно до умов частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України виникає з дати отримання вимоги Покупця (претензії № 121-1/02-962 від 11.07.2012 року).
Такий висновок апеляційного суду суперечить нормам матеріального права на які посилається суд, оскільки негайне виконання обов'язку згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України саме і передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар безпосередньо після його прийняття, тобто згідно статті 253 Цивільного кодексу України на наступний день.
Тільки у разі, якщо договором або актом цивільного законодавства встановлений інший строк, це буде виключенням із загального правила оплати товару по договору купівлі продажу.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову в частині основного боргу, інфляційних та 3 % річних виходячи з того, що обов'язок відповідача сплатити решту вартості товару виник з моменту його отримання.
Враховуючи, що дату отримання товару та розрахунок суми інфляційних та річних сторони не оспорюють касаційна інстанція дійшла висновку про залишення рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 року в цій частині в силі.
Що стосується стягнення з відповідача 8587,23 грн. - пені, судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом. 7.4 договору сторони передбачили, що в разі порушення передбачених цим договором строку оплати Покупцем, він сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,2 % за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день оплати.
Згідно частин 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідач у відзиві на позов заявив про сплив позовної давності щодо стягнення пені за порушення строків розрахунків (арк. справи 145-146 том 1).
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання, перебіг позовної давності починається заново (частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суди дійшли висновку, що відповідачем вчинено дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, шляхом підписання ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" акта звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2011року, в зв'язку з чим з цієї дати почався заново перебіг позовної давності, який сплив 01.11.2012 року, а враховуючи, що позовна заява подана позивачем 02.11.2012 року, тобто із спливом позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки суди дійшли його з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме суди не врахували, що за правилом статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Стаття 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності пов'язує із дією особи, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Судами встановлено, що відповідач вчинив таку дію 01.11.2011 року. Згідно частини 3 цієї статті перебіг позовної давності починається після переривання, тобто на наступний день.
Статтею 254 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку. Отже, згідно пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік у даному випадку спливає 02.11.2012 року, тобто в день, коли позивачем надано позов, в зв'язку з чим висновок судів про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 8581,23 грн. є помилковим, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, суди встановили але не врахували, що відповідач 15.08.2012 року у відповідь на претензію позивача № 121-1/02-962 від 11.08.2012 року суму боргу визнав та просив розстрочити її сплату по 50000 грн. щомісячно, тобто вчинив дії, які переривають перебіг позовної давності.
Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку про скасування рішення та постанови в цій частині та прийняття нового рішення про стягнення 8587,23 грн. пені, розрахунок якої сторонами не оспорювався.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 2 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року у справі № 5009/4095/12 господарського суду Запорізької області в частині стягнення основного боргу в сумі 107450,80 грн. залишити в силі.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року в частині інфляційних втрат та 3% річних скасувати і в цій частині рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 року залишити в силі.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року в частині відмови у позові про стягнення пені в сумі 8587,23 грн. скасувати і прийняти в цій частині нове рішення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" пеню в сумі 8587,23 грн.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року в частині стягнення судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" в сумі 260,52 грн. скасувати.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, код ЄДРПОУ 05755571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9, кв. 95, а/я 6130, код ЄДРПОУ 13626132) в рахунок відшкодування судових витрат понесених позивачем у зв'язку з оплатою касаційної скарги судового збору 860,25 грн.
Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9, кв. 95, а/я 6130, код ЄДРПОУ 13626132) з Державного бюджету України 483,62 грн. ( чотириста вісімдесят три грн. 62 коп.) надмірно сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 335 від 22.02.2013 року.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
М. Данилова