23 квітня 2013 року Справа № 5023/4205/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідача),
Коробенка Г.П.
розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року
у справі господарського суду№ 5023/4205/12 Харківської області
за заявоюПАТ "Укрсоцбанк"
про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11
за позовомПрАТ "Український страховий капітал"
до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів"
про стягнення 7 434 710 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники :
ПАТ "Укрсоцбанк": Гудзевич І.А. (довіреність №302-36/174 від 08.01.2013 року),
ПрАТ "Український страховий капітал":Основін О.О. (довіреність №22/04/13 від 22.04.2013 року),
ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів":не з'явилися.
ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2012 року у справі №5023/4205/12 прийнято до розгляду заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11 за позовом ПрАТ "Український страховий капітал" до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" про стягнення 7 434 710 грн. (том 1, а.с. 2 - 4).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року (суддя Суярко Т.Д.) у задоволенні заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11 відмовлено з огляду на відсутність передбачених статтею 1225 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" підстав для скасування рішення третейського суду (том 1, а.с. 97 - 104).
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення третейського суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Бородіна Л.І., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року у справі №5023/4205/12 - без змін з тих же підстав (том 2, а.с. 26 - 32).
Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 21.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення третейського суду, аргументуючи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 31, 51 Закону України "Про третейські суди", статей 2, 1223 - 1225 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників ПАТ "Укрсоцбанк" та ПрАТ "Український страховий капітал", дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 1221 ГПК України.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Аналогічні підстави для скасування рішення третейського суду викладені у частині 2 статті 1225 ГПК України.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 1224 ГПК України, справа про оскарження рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом одного місяця з дня надходження до господарського суду заяви про скасування рішення третейського суду. При розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 1225 цього Кодексу. Справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими цим розділом.
Статтею 1223 ГПК України передбачено, що господарський суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду може витребувати матеріали справи третейського розгляду, рішення в якій оскаржується, а також докази у порядку, встановленому цим Кодексом. Справа направляється до суду протягом п'яти днів з дня надходження такої вимоги.
При цьому, пунктом 6.1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року роз'яснено про те, що таке витребування здійснюється ухвалою господарського суду, яка в силу приписів пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України, частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 115 ГПК України є обов'язковою на всій території України, в тому числі для третейського суду. Її невиконання останнім тягне за собою загальні наслідки невиконання судових рішень згідно із законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11 стягнуто з ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" на користь ПрАТ "Український страховий капітал" заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б148-09/Б147-09 від 19.11.09 року на суму 7434710 грн., витрати, пов'язані з розглядом третейського спору покладено на ПрАТ "Український страховий капітал" (том 1, а.с. 40 - 41).
Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року задоволено заяву ПрАТ "Український страховий капітал" про видачу виконавчого документу, видано наказ на виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11. Зазначена ухвала є чинною та в установленому законом порядку не скасована (том 1, а.с. 42 - 44).
Судами встановлено, що в подальшому ПрАТ "Український страховий капітал" звернувся до суду зі заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" з грошовими вимогами на суму понад 21 млн. гривень, з яких 7 434 710 грн. обґрунтовувалися, як безспірні, згідно Ухвали господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року у справі №5023/9073/11 про видачу виконавчого документу на виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11, і така справа про банкрутство №5032/1993/12 була порушена 03.05.2012 року щодо боржника ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів", що підтверджується матеріалами даної справи - Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012року (том 1, а.с. 75-83).
Також суди встановили, що з постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у справі №5023/1993/12 вбачається затвердження реєстру вимог кредиторів боржника ухвалою суду першої інстанції 29.08.2012 року, до якого включено грошові вимоги ініціюючого кредитора ПрАТ "Український страховий капітал" на суму 21 221 823 грн. та часткове включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 1 113 грн. та залишення її в силі апеляційним судом.
Відповідно до статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням третейського суду не мають преюдиційного значення.
Згідно зі статтею 41 ГПК України, провадження у справі про банкрутство є особливою формою судового процесу в господарських судах, яке здійснюється з особливостями провадження за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а учасники такого провадження, зокрема, конкурсні кредитори - мають особливий правовий статус, визначений статтями 1, 14, 15 зазначеного закону, який визначає їх суб'єктами конкурсного провадження з певною кількістю голосів, залежно від розміру грошових вимог, та дозволяє їм оскаржити результат розгляду (визнання) грошових вимог інших кредиторів боржника.
Отже, з моменту затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство правовий статус ПАТ "Укрсоцбанк", як кредитора ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів", змінився. Він дозволяє йому оскаржувати результат розгляду грошових вимог інших кредиторів, зокрема, грошових вимог ініціюючого кредитора ПрАТ "Український страховий капітал", які обґрунтовувалися оскаржуваним рішенням третейського суду. Зазначені обставини існували на момент звернення ПАТ "Укрсоцбанк" із заявою про скасування рішення третейського суду у даній справі.
Відтак, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоведення заявником обставин того, що оскаржуваним рішенням третейського суду вирішено питання прав та обов'язків заявника, який не брав участі в розгляді спору третейським судом, не узгоджуються з положеннями статті 41 ГПК України, статей 1, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент розгляду спору судами), які дозволяють кредиторам боржника оспорити вимоги інших конкурсних кредиторів, оскільки від розміру таких вимог залежить кількість голосів кожного з кредиторів при голосуванні на зборах кредиторів, при формуванні органу представництва інтересів кредиторів, при прийнятті рішень про порядок реалізації майна боржника (в тому числі забезпеченого заставою) та веденні процедур банкрутства.
З огляду на зазначене постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, справу направити на новий розгляд, оскільки судами фактично не досліджувалися обставини прийнятого третейським судом рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11, витребовувалися ухвалою суду про призначення до розгляду заяви про скасування рішення третейського суду від 21.09.2012 року матеріали третейської справи №3/01-11 за позовом ПрАТ "Український страховий капітал" до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів", але не надійшли на вимогу суду та не були досліджені в судовому засіданні, в порушення статті 43 ГПК України, яка визначає принцип безпосередньої оцінки доказів в ході судового процесу.
При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати зазначені положення законодавства про банкрутство та господарського процесуального законодавства, дослідити обставини прийняття рішення третейським судом по предмету спору та дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11 за позовом ПрАТ "Український страховий капітал" до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів".
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року у справі №5023/4205/12 скасувати, справу №5023/4205/12 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді Л.Й. Катеринчук
Г.П. Коробенко