22 квітня 2013 року Справа № 03/5026/1710/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Сідряков О.В.
від відповідача: Кучеренко С.П.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013р.
у справі № 03/5026/1710/2012 Господарського суду Черкаської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"
про стягнення коштів,
Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.12.2012р. (суддя Єфіменко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. (судді: Майданевич А.Г., Лобань О.І., Федорчук Р.В.), задоволено повністю позов Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" про стягнення коштів, з відповідача на користь позивача стягнуто 0,37грн. основного боргу, 398724,84 пені, 944827,94грн. втрат від інфляції та 245850,83грн. 3% річних, а також 31788,08грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 214302,56грн. інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник послався на те, що судами попередніх інстанцій при розрахунку суми інфляційних втрат не враховано кінцевий термін розрахунків, передбачений умовами договору.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
31.01.2011 року між сторонами укладено договір №14/135/11 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у покупцеві (відповідачу) в 2011 році імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (відповідача), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 договору.
Відповідно до пункту п. 2.1 договору продавець передає покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 26619,300 тис.куб.м.
У пункті 3.1 договору сторонами обумовлено строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.
Додатковою угодою №5 до вказаного договору сторони погодили, що постачальник передає покупцеві у 2012 році природний газ у обсязі до 47593,4тис.куб.м.
За умовами додаткової угоди № 5 від 30.09.2011 року до договору сторони дійшли згоди змінити строк дії договору, а саме викласти п. 9.1 статті 9 у новій редакції: "Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011 року і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до їх повного здійснення".
Оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15-го числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 5.1 договору).
Пунктами 6.1 та 6.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. За несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Разом з тим, додатковими угодами сторони погоджували ціну за 1000куб.м. газу з урахуванням тарифів на транспортування.
На виконання умов договору та додаткових угод у період з січня по жовтень 2011 року та з лютого по березень 2012 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 99615585,02 грн.
Відповідач розраховувався за отриманий природний газ з порушенням строків, встановлених умовами договору. Крім того, залишок основного боргу на час звернення позивача до господарського суду становив 0,37грн.
Тому позивачем було нараховано 398724,84 пені, 944827,94грн. втрат від інфляції та 245850,83грн. 3% річних.
Наданий позивачем розрахунок вказаних сум пені, інфляційних втрат та 3% річних перевірений судами попередніх інстанцій та визнаний правильним.
При цьому господарські суди встановили, що при розрахунку інфляційних втрат за періоди з січня по жовтень 2011року та з лютого по березень 2012року були враховані як інфляційні так і дефляційні процеси.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм наведеного законодавства господарські суди правомірно задовольнили позов.
Згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому доводи касаційної скарги, які потребують переоцінки доказів або їх додаткового дослідження у справі, до уваги не приймаються.
Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. у справі №03/5026/1710/2012 - без змін.
Головуючий суддя Карабань В.Я.
Суддя Жаботина Г.В.
Суддя Ковтонюк Л.В.