22 квітня 2013 року Справа № 6/161
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Алєєвої І.В.
Євсікова О.О.
за участю представників:
Позивача: Самойленка О.В., дов. № 05/09-01 від 01.10.2011 року;
Відповідача: Середи Ю.В., дов. № 558 "д" від 27.12.2012 року;
Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Романова Р.О., посв. № 014714 від 21.01.2013 року;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 року
у справі № 6/161 господарського суду міста Києва
за заявою дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек"
до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
за участю прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області
про стягнення 274 599,65 грн.
У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Комспек" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", просило стягнути з відповідача 92 957,76 грн. інфляційних втрат, 23 188,33 грн. 3% річних, 158 453,56 грн. пені та судових витрат (т. 1, а.с. 3-6).
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено. Стягнуто з дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 92 957,76 грн. інфляційних втрат, 23 188,33 грн. 3% річних, 158 453,56 грн. пені. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 60-63).
Судовий акт мотивовано наявністю рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 6/498 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек" до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 274 599,65 грн.
У травні 2011 року виконуючий обов'язки прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161, просив вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити (т. 1, а.с. 66-68).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2011 року (суддя Котков О.В.) у задоволенні заяви прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення відмовлено. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161 залишено без змін (т. 1, а.с. 114-119).
У січні 2012 року дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161, просило скасувати вказане рішення в частині стягнення пені та прийняти нове, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Комспек" у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені (т. 1, а.с. 128-129).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року (суддя Балац С.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року (головуючий Сулім В.В., судді Рєпіна Л.О.. Корсакова Г.В.) (т. 1, а.с. 162-164) провадження у справі № 6/161 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 6/498-59/53 (т. 1, а.с. 143-144).
Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012 року (головуючий Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Ходаківська І.П.) ухвалу господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року скасовано, справу передано для розгляду до суду першої інстанції (т. 1, а.с. 202-203).
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року (головуючий Балац С.В., судді Любченко М.О., Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 року (головуючий Руденко М.А., судді Остапенко О.М., Пономаренко Є.Ю.) (т. 2, а.с. 154-159) заяву дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161 задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161 скасовано в частині стягнення пені. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161 залишено без змін (т. 1, а.с. 251-254).
Оскаржені судові акти мотивовано наявністю постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2011 року у справі № 6/498-59/53.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Комспек" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та припинити провадження у справі (т. 2, а.с. 165-168).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.04.2013 року (т. 2, а.с. 163-164).
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Тобто, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.
Як зазначалось вище, рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161 мотивовано тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 6/498 стягнуто з дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек" 274 599,65 грн., з яких 92 957,76 грн. збитків від інфляції; 23 188,33 грн. 3 % річних та 158 453,56 грн. пені.
Предметом спору у справі № 6/498 було стягнення з відповідача суми заборгованості за невиконання зобов'язань за договором поставки від 15.03.2006 року № 01/03.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами стала наявність постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2011 року у справі № 6/498-59/53 (номер справи № 6/498 змінено на № 6/498-59/53 при новому розгляді), якою рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року скасовано в частині стягнення пені та у цій частині направлено на новий розгляд.
Скасовуючи вищезазначене рішення та постанову в частині стягнення пені касаційна інстанція у справі № 6/498-59/53, зазначила, що попередні інстанції посилаючись на п. 5.1.1 договору вказували на те, що сторонами погоджено у договорі більший термін нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний термін, однак такого висновку суди дійшли помилково, оскільки п. 5.1.1 договору не містить домовленості сторін про погодження більшого терміну нарахування штрафних санкцій.
З вищезазначеного пункту договору вбачається, що сторонами погоджено лише порядок нарахування пені та розмір облікової ставки Національного Банку України. На підставі цього судом було помилково визначено період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання та, відповідно, її розмір.
Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 6/498-59/53 задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з квітня 2008 року по січень 2009 року, однак, строк, за який задоволені вимоги стосовно пені, у розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, виходить за межі шести місяців. Вищезазначена обставина була підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2011 року в частині нарахування пені постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2011 року у справі № 6/498-59/53.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Згідно п. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, загальне правило п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, діє та застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що остання поставка за договором № 01/03 від 15.03.2006 року була здійснена у жовтні 2008 року, отже, останній місяць нарахування пені повинен бути квітень 2009 року.
Місцевий та апеляційний господарські суди, враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2011 року у справі № 6/498-59/53 дійшли висновку, що задоволені позовні вимоги рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161 щодо стягнення пені за період з листопада по грудень 2009 року виходять за межі строку нарахувань відповідних штрафних санкцій.
Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, оскільки, в основу рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 6/161 було покладено рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 6/498, яке було предметом нового розгляду під № 6/498-59/53, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 року задоволенню не підлягають.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.
Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 року у справі № 6/161 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: І.В. Алєєва
О.О. Євсіков