08 квітня 2013 року Справа № 26/17-2553-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКозир Т.П.,
суддів:Заріцької А.О.,
Малетича М.М.,
Могил С.К.,
Панової І.Ю.,
розглянувши заявуПублічного акціонерного товариства "Іллічівськзовніштранс"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 30.10.2012
у справі№ 26/17-2553-2011
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6
до 1. Публічного акціонерного товариства "Іллічівськзовніштранс"; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7
про стягнення 265 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2012 у справі № 26/17-2553-2011 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задоволено повністю; вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іллічівськзовніштранс" на користь позивача вартість знищеного під час перевезення напівпричепу на суму 265 000,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 у справі № 26/17-2553-2011 рішення місцевого господарського суду скасовано, в задоволені позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2012 у справі № 26/17-2553-2011 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство "Іллічівськзовніштранс" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2012 у справі № 26/17-2553-2011, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 15.10.2012 у справі № 18/2895/11, від 16.10.2012 у справі № 41/301, від 16.10.2012 у справі № 17/465, від 24.10.2012 у справі № 15/034-12, від 16.05.2012 у справі № 19/9, від 08.06.2006 у справі № 20-9/189 та від 13.06.2012 у справі № 6/5005/10818/2011, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме, статей 22, 779 та 803 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу україни (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
У постанові від 30.10.2012 у справі № 26/17-2553-2011, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову перевізника до замовника про стягнення вартості належного позивачу на праві власності напівпричепу, знищеного під час перевезення. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки: - замовник не повідомив перевізника про небезпечність переданого йому для перевезення в міжнародному сполученні вантажу, що суперечить приписам підпункту f) пункту1 статті 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів; - матеріалами справи підтверджено, що напівпричеп позивача було знищено внаслідок пожежі, яка виникла з причин самозаймання вищевказаного вантажу.
Водночас, з постанов Вищого господарського суду України від 15.10.2012 у справі № 18/2895/11, від 16.10.2012 у справі № 41/301, від 24.10.2012 у справі № 15/034-12, від 08.06.2006 у справі № 20-9/189 та від 13.06.2012 у справі № 6/5005/10818/2011 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення збитків, виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про відсутність елементів складу цивільного правопорушення, наявність одночасно яких є необхідною підставою для стягнення збитків, а саме:
- про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між спричиненою працівником відповідача аварією та закупівлею позивачем піску більшої вартості у іншого товариства, оскільки поставка вказаного піску була плановою, а не позаплановою, так як договір поставки зазначеного піску було укладено за шість місяців до аварії (постанові від 15.10.2012 у справі № 18/2895/11);
- про відсутність вини відповідача та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та завданою позивачу шкодою (у постанові від 16.10.2012 у справі № 41/301);
- про недоведеність порушення відповідачем умов договорів, яким обґрунтовано завдання шкоди позивачу (у постанові від 24.10.2012 у справі № 15/034-12);
- про відсутність належних доказів втрати позивачем, знищення або пошкодження його майна на визначену у позові суму (у постанові від 08.06.2006 у справі № 20-9/189).
У постанові від 13.06.2012 у справі № 6/5005/10818/2011 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення збитків в частині вартості ремонтно-відновлювальних робіт, оскільки необхідність в них виникла в результаті нормального зносу транспортного засобу, відповідальність за який, відповідно до умов договору, відповідач не несе.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2012 у справі № 17/465, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ2 ГПК України.
Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2012 у справі № 19/9 також не може бути врахована судом касаційної інстанції як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, оскільки у вказаній справі суд касаційної інстанції дійшов такого ж правового висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків з відповідача, що і у справі № 26/17-2553-2011, у якій заявлено про перегляд постанови.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Публічному акціонерному товариству "Іллічівськзовніштранс" у допуску справи № 26/17-2553-2011 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяТ. Козир
Судді: А. Заріцька
М. Малетич
С. Могил
І. Панова