Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11/796/947/2013 Головуючий у 1-ій інстанції -Осаулов А.А.
Категорія - 364 ч.2 КК України оповідач - Верховець Т.М.
26 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Верховець Т.М.,
суддів Васильєвої М.А., Кияшка О.А.,
за участю прокурора Отроша В.М.,
захисника ОСОБА_3,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією захисника ОСОБА_4 ( в інтересах засудженого ОСОБА_5.) на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року, -
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2009 року із змінами відповідно до ухвали апеляційного суду м. Києва від 16.10.2009 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд вказав, що ОСОБА_5 під час вчинення злочинів в 1998-1999р. не був службовою особою юридичної особи приватного права, оскільки такого поняття на час вчинення злочину та винесення вироку судом не було, і це питання не досліджувалось.
Крім того, згідно з доповненням Кримінального Кодексу України новою статтею 364-1, ст.364 КК України, за якою ОСОБА_5 був засуджений, скасована не була і продовжує діяти на даний час, діяння, за які передбачено покарання цією статтею, законом не усунені, тому суд не вправі, в даному випадку, вирішувати питання про належність ОСОБА_5 до суб'єкту злочину за ст.364-1 КК України, оскільки це питання поза межами компетенції суду.
В апеляції захисник ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_5, просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2012 року скасувати та звільнити засудженого ОСОБА_5 від покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2009 року, зі змінами відповідно до ухвали апеляційного суду м. Києва від 16.10.2009 року. Апелянт вважає оскаржувану постанову невірною і постановленою всупереч діючому законодавству, оскільки ОСОБА_5 являвся суб'єктом злочину, передбаченого ст.364 КК України в редакції 2001 року та не є суб'єктом злочину, передбаченого ст.364 КК України в редакції 2011 року. Згідно ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунута, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання, отже, на думку апелянта, у суду були всі підстави задовольнити заяву ОСОБА_5 у зв'язку із змінами, внесеними до КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисника, захисника ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_5, який підтримав подану ним апеляцію в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_3 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Висновок суду, викладений в постанові від 27.11.2012 року щодо залишення без задоволення заяви засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2009 року із змінами відповідно до ухвали апеляційного суду м. Києва від 16.10.2009 року, є законним, обґрунтованим та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Так, ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою у порядку ст.405-1 КПК України та ст.74 КК України, в якій просив звільнити його від подальшого відбування покарання призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2009 року зі змінами відповідно до ухвали апеляційного суду м. Києва від 16.10.2009 року. При цьому, в мотивувальній частині заяви ОСОБА_5 посилається, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2009 року, зі змінами відповідно до ухвал апеляційного суду м. Києва від 16.10.2009 року та від 17.11.2009 року, ухвали Верховного Суду України від 17.06.2010 року відповідно до якої касаційні скарги залишені без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16.10.2009 року щодо ОСОБА_5 - без зміни, останнього засуджено за ч.2 ст.364 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011 року до КК України були внесені зміни, внаслідок чого, ст.364 КК України викладена в новій редакції та кодекс був доповнений ст.364-1 КК України. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15.11.2011 року санкція ч.2 ст.364-1 КК України передбачає покарання у виді штрафу від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років. З урахуванням змін та доповнень, відповідно до примітки даної статті в новій редакції від 2011 року він, ОСОБА_5, не є суб'єктом злочину передбаченого ст.364 КК України, а є суб'єктом злочину, передбаченого ст.364-1 КК України, який на момент інкримінованого йому діяння (1998 - 1999 рік) не був чинним та санкція якого передбачає покарання у виді штрафу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.405-1 КПК України, приймаючи рішення про звільнення від покарання, суд зобов'язаний ґрунтуватися тільки на обставинах, встановлених судом при постановленні вироку, і на їх юридичній оцінці, даній цим судом.
Згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2009 року, ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він, займаючи посаду голови правління житлово-будівельного кооперативу «Академічний-22», будучи службовою особою, яка постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, протягом 1998-1999 років у м. Києві зловживав своїм службовим становищем та вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, і його дії були кваліфіковані за ч.2 ст.364 КК України.
Як вірно зазначено в судовому рішення, суд позбавлений правової можливості вирішувати питання з приводу перекваліфікації протиправних дій ОСОБА_5 з ч.2 ст. 364 КК України на ст. 364-1 КК України, оскільки як під час вчинення злочину, так і під час постановлення вироку службова особа приватного права законом не визначалась як окремий суб'єкт такого злочину.
Безпідставними і таким, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства є доводи апелянта щодо негайного звільнення ОСОБА_5 від призначеного судом покарання у відповідності до ст.74 КК України, оскільки законодавцем, з урахуванням доповнення до Кримінального кодексу України ст.364-1 КК України, ст.364 КК України скасована не була, чинна на даний час і діяння, за які передбачено покарання за цією статтею, законом не усунені.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року і звільнення ОСОБА_5 від покарання, як про це йдеться в апеляції захисника ОСОБА_4
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, ст.ст.365, 366, 382 КПК України 1960р., колегія суддів, -
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2009 року із змінами відповідно до ухвали апеляційного суду м. Києва від 16.10.2009 року - залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_4, в інтересах засудженого ОСОБА_5, - без задоволення.
______________ _____________ ______________
Верховець Т.М. ВасильєваМ.А. Кияшко О.А.