03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 2609/21710/2012 Головуючий у 1 інстанції: Букіна О.М.
Апеляційне провадження № 22-ц-796/3108/2013 Доповідач: Стрижеус А.М.
24 квітня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.
при секретарі: Бабіч К.А.
за участю: представника позивача Домбровського О.А.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 302 573 гривні 72 копійки та судові витрати по справі.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "ХФБ Банк Україна", правонаступником кого є ПАТ "УніКредит Банк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 219-РВD, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США строком повернення до 03 серпня 2021 року із сплатою 11,5 % річних.
Після чого 21 вересня 2006 року між сторонами по справі було змінено суму щомісячного платежу.
31 вересня 2006 року з відповідачем ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою було збільшено розмір кредитних коштів до 80 000 доларів США.
07 грудня 2007 року з відповідачем ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, згідно умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 100 000 доларів США та встановити нову, загальну суму кредиту в розмірі 180 000 доларів США строком на 20 років з терміном остаточного повернення грошових коштів не пізніше 07 листопада 2027 року та присвоїти кредитному договору новий номер MRTG - 000000009636 від 07 грудня 2007 року.
Після чого, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 03 серпня 2006 року зі змінами та доповненнями, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1.
Крім того, 07 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 219 - PBD/SUR від 03 серпня 2006 року та додаткову угоду № 1 до договору поруки від 07 грудня 2007 року, відповідно до умов яких відповідач ОСОБА_2 поручилася, як солідарний боржник відповідати перед банком в повному обсязі за своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_4 усіх його зобов'язань за кредитним договором та додатковими (угодами) до нього, які є та можуть бути укладені в майбутньому.
Відповідачем ОСОБА_4 умови кредитного договору виконувалися належним чином, проте у зв'язку з погіршенням платоспроможності відповідач ОСОБА_4 звернувся до банку з заявою про реструктуризацію виниклої заборгованості, шляхом капіталізації суми прострочених та несплачених позичальником процентів до основної суми кредиту.
Після чого 08 вересня 2011 року між сторонами по справі було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень № 1 до договору про іпотечний кредит MRTG - 000000009636 від 07 грудня 2007 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди додати всю прострочену суму заборгованості, яка була у відповідача ОСОБА_4 перед позивачем до суми кредиту з рівномірним розподіленням суми, що додана, на строк кредиту, що залишився.
Також позивач посилався на те, що укладення вищевказаного договору про капіталізацію, відповідач ОСОБА_2 як поручитель була повідомлена позивачем про суму простроченої заборгованості за кредитним договором.
Крім того, позивачем зазначено, що незважаючи на вжиті заходи та здійснення капіталізації кредитної заборгованості відповідач ОСОБА_4 не виконує зобов'язання по своєчасному поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 14 серпня 2012 року становить 162 964, 31 доларів США, що станом на дату проведення розрахунку заборгованості відповідно до курсу гривні встановленого НБУ відносно іноземних валют становить 302 573 гривні 73 копійки з яких 6 999, 02 доларів США - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 155 965, 29 доларів США - заборгованість, що стягується достроково.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості та судові витрати п справі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» кредитну заборгованість у розмірі 1 302 573 гривні 72 копійки.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк" судовий збір у розмірі 1 609 гривень 50 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду представником відповідача ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій він просить рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення щодо відмови задоволення позовних вимог у цій частині.
Зокрема посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення було неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвели до прийняття неправильного рішення.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник позивача Добровольський О.А. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, що міститься в матеріалах справи, проте поштові повідомлення повернуті за закінченням строку зберігання, а відтак відповідно ч.5 ст.74 ЦПК України вважається повідомленим належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним Банком "ХФБ Банк Україна", правонаступником якого є ПАТ "УніКредит Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 219 - PBD, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США строком повернення до 03 серпня 2021 року із сплатою 11, 5 % річних (а.с. 6-17).
З метою виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 03 серпня 2006 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 (а.с.25-36).
Також, 03 серпня 2006 року між позивачем та відповідачами було укладено договір поруки № 219-PBD/SUR, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 поручилася відповідати перед банком в солідарному порядку за своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_4 усіх його зобов'язань за кредитним договором та додатковими договорами (угодами) до нього, які є та можуть бути укладені в майбутньому (а.с.42-44).
Крім того, 21 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 219 - PBD від 03 серпня 2006 року, якою було змінено суму щомісячного платежу (а.с.18,19).
31 січня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою було збільшено розмір кредитних коштів до 80 000 доларів США (а.с.20,21), з умовами якої була ознайомлена та безумовно і безвідкладно надала свою згоду на її укладення відповідач ОСОБА_2
07 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, згідно умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 100 000 доларів США та встановити нову загальну суму кредиту в розмірі 180 000 доларів США, строком на 20 років з терміном остаточного повернення грошових коштів не пізніше 07 листопада 2027 року (а.с.22 - 24).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_4 суму кредиту у розмірі 100 000 доларів США.
Відповідно до додаткової угоди № 3 кредитного договору було присвоєно новий номер MRTG - 000000009636 від 07 грудня 2007 року.
Крім того, 07 грудня 2007 року між позивачем та відповідачами було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки від 03 серпня 2006 року, згідно якої відповідач ОСОБА_2, як поручитель зобов'язалася погасити заборгованість по кредитному договору на загальну суму 180 000 доларів США, відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до виплати позичальником відповідно до умов кредитного договору (а.с.45).
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд вірно виходив з того, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, всупереч умов договору, відповідачем ОСОБА_4 порушено умови щодо погашення кредиту та нарахування відсотків за його користування.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. А за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частками, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Оскільки позичальник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, тому позивач набув права вимоги до відповідача ОСОБА_2, як поручителя.
Посилання відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на те, що Додатковою угодою №2 від 31 січня 2007 року до Кредитного договору №219-РВБ від 03.08.2006 року, укладеної між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, є збільшенням обсягу відповідальності поручителя без її згоди, не відповідає дослідженим в судовому засіданні матеріалами справи.
Так, у зв'язку зі збільшенням суми наданих кредитних коштів, 07.12.2007 року між сторонами, в тому числі відповідачем ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до договору поруки від 03.08.2006 року, згідно якої ОСОБА_2, як поручитель зобов'язалася погасити заборгованість за Кредитним договором на загальну суму 180 000 дол. США, відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до виплати позичальником відповідно до умов кредитного договору (а.с.45).
Таким чином, підписавши Додаткову угоду 07.12.2007 року, відповідач ОСОБА_2, як поручитель, надала згоду щодо збільшення своєї відповідальності.
Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - відхилити
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: