АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03680, м. Київ-680, вул. Солом'янська, 2А
справа №22-ц/796/4404/2013 Головуючий у суді першої інстанції - Супрун Г.Б.
Доповідач - Росік Т.В.
24 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Росік Т.В.
суддів: Прокопчук Н.О., Мазурик О.Ф.
при секретарі Мургі М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня2013 року вцивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.01.2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_2, яка на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_3, вважаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 відмовити, та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування своїх вимог зазначила про помилковість висновків суду щодо того, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.08.1995 року по 02.12.1998 року, оскільки шлюб між позивачем та відповідачем є розірваним з часу реєстрації розірвання шлюбу у Відділі РАЦС Подільського РУЮ у м. Києві з 18.08.2009 року. Суд помилково вважав встановленими обставини стосовно того, що позивачка дізналася про порушення своїх прав лише в жовтні 2012 року після отримання довідки форми №3. Вказані обставини не були доведені належними та допустимими доказами. Суд не застосував наслідки спливу строку позовної давності щодо вирішення спору про поділ квартири, незважаючи на те, що таку заяву було зроблено відповідачем під час розгляду справи.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
ОСОБА_4 та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних дише формальних міркувань.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
З 23.08.1995 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.5). Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.12.1998 року шлюб між сторонами розірвано.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1, розірвання шлюбу зареєстровано сторонами 18.08.2009 року про що зроблено відповідний актовий запис №374.
Під час шлюбу сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 15.05.1996 року. Договір зареєстровано на ім'я відповідача.
Після придбання квартири позивач та її донька проживають в квартирі, що не заперечується сторонами.
Право спільної сумісної власності подружжя врегульовано главою 8 СК України.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України). Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ч.1 ст. 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено, зокрема, домовленістю між ними (ч.1 ст.70 СК України ).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають значення для справи (ч.1 ст. 71 СК України).
Зважаючи на наведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо того, що придбана в період шлюбу квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що підлягає поділу між ними з визнанням рівних ідеальних часток подружжя в цьому майні.
Відхиляються колегією суддів доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом наслідків спливу строку позовної давності, про що заявлено відповідачем.
Перебіг трирічного строку позовної давності щодо вимог про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя за змістом ст. 72 СК України обчислюється не з моменту розірвання шлюбу, а з дня, коли один із подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно, що мало місце після розірвання шлюбу.
Порушення прав ОСОБА_4 відбулося тоді, коли колишній чоловік відмовився поділити квартиру, а позивач свій позов обґрунтовувала тим, що в жовтні 2012 року звернулася до ОСОБА_3 з пропозицією «переоформити» на неї 1/2 частину квартири, в чому він відмовив.
Тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, правового значення для вирішення спору не мають. Вони не впливають на законність рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, в межах заявлених позовних вимог, а тому колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді: