03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а, тел. (044) 284 15 77, факс 284 15 93, www.apcourtkiev.gov.ua
Справа № 22-ц/796/5447/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Цокол Л.І.
Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.
24 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Мурзі М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнор», ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання прилюдних торгів недійсними,-
В грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві), Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнор» (далі - ТОВ «Юнор»), ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просив визнати недійсними публічні торги, проведені 2009 року по реалізації нерухомого майна, а саме: 38/300 частини 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказані торги проведені з порушенням діючого законодавства, а саме під час їх проведення не було встановлено власників спірної частки квартири; оцінка заставного майна є незаконною, оскільки проведена оцінювачем, який не внесений до реєстру атестованих експертів, а вартість реалізованого майна була значно занижена. Також вказує на те, що державним виконавцем не з'ясовувалось питання можливості виділу спірної частки нерухомого майна в натурі перед її продажем на публічних торгах.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, недоведено обставини, які суд вважав встановленими.
Як на підставу скасування рішення суду зазначив, що суд не звернув уваги на ті обставини, що у процесі проведення публічних торгів частка квартири не була виділена в натурі, оскільки квартира належить на праві спільної власності йому та ще двом особам, а також, що оцінка арештованого нерухомого майна проведена державним виконавцем з грубим порушенням норм діючого законодавства.
Просив рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Представник Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в судовому засіданні при вирішенні справи покладався на розсуд суду.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2008 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Гуровим І.В. винесено постанову про відкриття провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-89 виданого 09.09.2008 року Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 113 625 грн. та накладено арешт на все майно, що належало ОСОБА_3 (а.с. 20).
На час проведення виконавчих дій позивачу, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належало 38/100 частин квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 29 грудня 1994 року (а.с. 19).
14 грудня відбулися прилюдні торги, за результатами якого складено протокол, в якому зазначено номер і найменування лота: 38/300 частини чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Переможцем прилюдних торгів визнано ОСОБА_5, який запропонував вищу ціну (а.с. 21).
Верховний Суд України 24 жовтня 2012 року, розглянувши справу № 6-116 цс 12, предметом якої був спір про визнання прилюдних торгів недійсними, зробив правовий висновок про те, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватись недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Оскільки виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення).
Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2. Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки проведення торгів; по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).
Суд першої інстанції встановивши відповідні правовідносини, ретельно дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи докази та застосувавши положення ст.ст. 203, 215, 650, 655, 656 ЦК України, а також взявши до уваги правовий висновок Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року зроблений у справі № 6-116 цс 12, предметом якої був спір про визнання прилюдних торгів недійсними, дійшов вірного висновку про недоведеність вимог позивачем, оскільки наведені ним обставини не підтверджують вчинення правочину (проведення прилюдних торгів) з недодержанням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним, оскільки такий висновок відповідає вимогам закону та узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо порушення правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів, а саме зазначення у вступній частині Протоколу № 1190055-2 (у дужках) помилкового номеру будинку, а саме: № 20-Б замість вірного № 20, оскільки у якості лота в Протоколі № 1190055-2 вірно зазначено номер будинку, в якому знаходилася частина квартири, що була реалізована з прилюдних торгів (а.с. 21).
Інші доводи апеляційної скарги не стосуються правил та порядку порушення проведення прилюдних торгів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на неправильність визначеної державним виконавцем оцінки частини нерухомого майна не може бути прийнято судом до уваги як підстава для задоволення позову, оскільки що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення аукціону, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають окремому оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення аукціону, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсними.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.01.2012 у справі № 6-140 цс 12 та відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів та безпідставно, з порушенням процесуальних норм, надана перевага одним доказам над іншими, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.
Всі висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Також доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуального права, а саме не витребування доказів, не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються доводами, викладеними у мотивувальній частині рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді: