Апеляційний суд міста Києва
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, тел./факс 284-15-77
e-mail: inbox@court.gov.ua
Справа № 22-4561/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Бабко В.В.
Доповідач - Кабанченко О.А.
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Білич І.М.
при секретарі - Дубик Ю.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування майнових витрат, що зазнали фізичні особи внаслідок завдання їм каліцтва у дорожньо-транспортній пригоді та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 31 028,76 грн. на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 57 624,85 грн. у відшкодування майнових витрат, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В іншій частині позовних вимог відмолено.
Стягнуто з ОСОБА_5 в доход держави судовий збір в розмірі 3 441 грн.
В апеляційній скарзі представник позивачів просить скасувати рішення суду в частині вирішення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 30 000 грн. та на користь ОСОБА_3 50 000 грн. моральної шкоди, а також стягнути з ОСОБА_5 на користь кожного з позивачів по 4 300 грн. витрат на правову допомогу. Вважає, що рішення суду у вказаній частині не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки позивачами доведено, що діями відповідача було завдано тілесних ушкоджень позивачам, від яких виник тривалий розлад здоров'я, вони зазнали фізичного та душевного болю, незручностей, пов'язаних з отриманими у ДТП травмами.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2012 року, який набрав законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, встановлено, що 15 серпня 2011 року близько 12:00 год. в с. Погреби, Броварського району Київської області, він керував по дорученню, технічно справним автомобілем НОМЕР_1, що належав ОСОБА_6, в якому знаходились два пасажири - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проявив неуважність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожню обстановку, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості, чим порушив п.2.3-6, п.12.4, п. 12.1 ПДР України, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, наїзду на будівлю та отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тілесних пошкоджень, які відносяться до категорії тяжких.
Позивач ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої політравми у вигляді закритої черепно-лицевої травми: параорбітальних гематом обох очей, множинних гематом обличчя, двохстороннього закритого перелому нижньої щелепи зі зміщенням уламків, перелому стінок лівої гайморової пазухи, двохстороннього гематосінусу, ушибу головного мозку тяжкого ступеня з формуванням осередків забоїв в області лівого таламуса і лівої тім'яної долі, субарахноідального крововиливу з розвитком сенсомоторної афазії, спастичного тетрапарезу, порушення мочевипускання по центральному типу, хронічного остеомієліту нижньої щелепи, закритої травми грудної клітки, двухсторонньогогемопневматоракеа з розвитком двухсторонньої посттравматичної осередково-зливної пневмонії, розвиток синдрому полі органічної недостатності і травматичного шоку 3-ї ступені.
Позивач ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження: політравми у виді струсу головного мозку, забійних ран підборіддя, перелому нижньої щелепи в області лівого кута з травматичною екстракцією 6-го зуба, множинних забоїв в області грудної клітки, переломів 3-4 ребер зліва по средньопідмишечній лінії, наявність рідкої крові та повітря в лівій плевральній порожнині, забою нижньої долі лівої легені, розвитку двохсторонньої нижньодолевої пневмонії, розвитку лівого купола діафрагми з дислокацією шлунка у ліву ^ плевральну порожнину, надривів передньої стінки шлунка, забоїв тонкого кишечнику, рідкої крові зі згустками в черевній порожнині, переломів лівої лонної та седалищної кісток, вивиху лівого тазостегнового суглобу, закритого багато уламкового перелому лівої стегнової кістки на кордоні верхньої та середньої третини зі зміщенням уламків, скальпірованих ран лівої кисті, травматичного шоку 3-го ступеня.
Тривалий процес лікування позивачів від наслідків ДТП підтверджується медичними картками стаціонарного хворого, медичними картками, виписками із медичної картки, виписками із історії хвороби, листками непрацездатності, довідкою до акту огляду МСЕК.
В листопаді 2011 року позивачі звернулись до суду з даним позовом, просили стягнути, з урахуванням уточнень позовних вимог, на користь ОСОБА_2 48 165,90 грн., на користь ОСОБА_3 85 303,43 грн. у відшкодування майнових витрат, що були понесені у зв'язку із завданням їм каліцтва, та відповідно 30 000 грн. і 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також по 4 300 грн. на користь кожного з позивачів витрат на правову допомогу.
Судом першої інстанції частково задоволено позові в частині майнових витрат і в цій частині рішення суду сторонами не оскаржене.
У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено наявність моральної шкоди, врахувавши пояснення сторін про те, що позивачі були ініціаторами поїздки, під час якої сталася ДТП, їм було відомо те, що відповідач має невеликий досвід автомобіліста, проігнорували використання ременів безпеки.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України моральна шкода, на відшкодування якої має право особа, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 1167 ч. 1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка завдала шкоди, за наявності її вини.
За ч. 2 цієї норми закону моральна шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини, особи, яка її завдала.
Факт завдання моральної шкоди позивачам неправомірними діями відповідача підтверджується вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2012 року, який набрав законної сили, яким відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та встановлено, що під час керування технічно справним автомобілем, проявив неуважність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожню обстановку, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості, чим порушив п.2.3-6, п.12.4, п. 12.1 ПДР України, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди та отримання пасажирами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тяжких тілесних пошкоджень.
Зважаючи на встановлену вироком суду наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та наслідки цих дій - ушкодження здоров'я позивачів, спричинення їм тяжких травм, що завдало позивачам фізичного болю та страждань, колегія суддів вважає, що наявність завданої позивачам моральної шкоди є доведеною, отже рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про їх часткове задоволення.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, судова колегія враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивачів, тривалий розлад їх здоров'я, а також стан здоров'я відповідача, який під час ДТП також отримав тяжкі тілесні ушкодження, його матеріальний стан, ту обставину, що під час поїздки в автомобілі під керуванням відповідача позивачі проігнорували використання ременів безпеки, і виходячи із засад розумності і справедливості, вважає, що у відшкодування моральної шкоди з відповідача підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 - 6 000 грн., на користь позивача ОСОБА_3 - 10 000 грн.
З доводами апеляційної скарги про неправильність рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивачів витрат на правову допомогу судова колегія не погоджується. Відповідно до ст. 56 ч. 2 ЦПК України особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Заява від позивачів про допуск про допуск їх представника як особи, яка надає правову допомогу, не надходила і відповідна ухвала судом не постановлювалась. В той же час, в матеріалах справи містяться довіреності, видані позивачами їх представникові ОСОБА_4.(а.с. 83, 84), на підставі яких останній приймав участь у розгляді справи. Оплата представникові сторони в суді, який діє за довіреністю, процесуальним законом не передбачена.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5:
на користь ОСОБА_2 - 6 000 грн. 00 коп.
на користь ОСОБА_3 - 10 000 грн. 00 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді