справа № 22-ц/796/529/2013 Головуючий у 1 інстанції: Цимбал І.К.
Доповідач: Поліщук Н.В.
17 квітня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Шкоріної О.І., Головачова Я.В.
при секретарях Задорожному А.Г., Бабіч К.А.
за участю представника прокуратури Грицаєнка Р.Л.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 04 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом Прокуратури Дарницького району м.Києва в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в м.Києві до ОСОБА_3, третя особа - Київська міська рада про стягнення матеріальної шкоди,-
установила:
В жовтні 2011 року Прокуратура Дарницького районну м.Києва (далі Прокуратура) звернулася до суду в інтересах держави в особі Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему в м.Києві. В подальшому Прокуратурою уточнені позовні вимоги, та в остаточній редакції уточненої позовної заяви Прокуратура , діючи в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в м.Києві (далі Державна інспекція), просила суд стягнути з відповідача на користь Київської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок використання Ѕ частини земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,055 га, не за цільовим призначенням, у розмірі 6854,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході перевірки, проведеної за матеріалами, що надійшли від Головного управляння земельних ресурсів щодо порушення ОСОБА_3 земельного законодавства при використанні зазначеної земельної ділянки, встановлено, що Ѕ її частина використовується під розміщення та експлуатацію мийки автотранспорту, у той час коли цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 04 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, подано апеляційну скаргу, у якій особа, що її подала, просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що підставою для проведення Прокуратурою перевірки і зверненням з позовом є лист Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м.Києві, який не містить підпису автора (уповноваженої особи). Акт обстеження земельної ділянки №95/33 від 09 квітня 2010 року та Акт №А1398/25 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19 липня 2010 року, якими встановлено нецільове використання належної відповідачу земельної ділянки, складені за його відсутності і будь-яким чином йому не вручались. Особа, що подала апеляційну скаргу, також ставить під сумнів розрахунок, яким визначено розмір шкоди. Зазначає, що стягнення шкоди на користь третьої особи не обґрунтовано. Окрім того, вважає, що суд повинен був закрити провадження у справі у зв»язку з ліквідацією Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, яка була ліквідована постановою Кабінету міністрів України . Зазначає також на порушення в частині визначення порядку стягнення коштів.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
В судовому засіданні представник прокуратури заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення з»явившихся осіб, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що знайшло своє підтвердження використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням і як наслідок обов»язок відшкодувати шкоду. Вирішуючи питання про задоволення позову на користь третьої особи суд виходив з того, що згідно із нормами Бюджетного кодексу та Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» частина грошових коштів за шкоду, заподіяну порушенням земельного законодавства, зараховується до міського бюджету.
Як убачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, земельна ділянка АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі акту на право власності на земельну ділянку.
Судом першої інстанції також установлено наявність факту порушення відповідачем земельного законодавства щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Зокрема, 08 квітня 2010 року за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель складено Акт №А352/33, згідно даних якого убачається, що ОСОБА_3 використовує Ѕ частину земельної ділянки під розміщення та експлуатацію мийки автотранспорту за адресою АДРЕСА_1.
За наслідками перевірки ОСОБА_3 видано 08 квітня 2010 року припис про усунення порушень земельного законодавства.
08 квітня 2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві складено Протокол про адміністративне правопорушення №00352, яким установлено використання ОСОБА_3 не за цільовим призначенням Ѕ частини земельної ділянки.
При ознайомленні із згаданим протоколом, ОСОБА_3 не спростовував викладені в ньому факти, а підтвердив такі, вказавши власноручно про підготовку документів щодо зміни цільового призначення та посвідчивши протокол власним підписом.
12 квітня 2010 року відповідно до Постанови про накладення адміністративного стягнення №82 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КпАП України (порушення правил використання земель), та накладено штраф у розмірі 350 грн.
31 травня 2010 року відповідно до Постанови про накладення адміністративного стягнення №82 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-5 КпАП України (невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів) , та накладено штраф у розмірі 153 грн.
19 липня 2010 року за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель складено Акт №А1398/25, згідно даних якого убачається, що ОСОБА_3 продовжує використовувати Ѕ частину земельної ділянки під розміщення та експлуатацію мийки автотранспорту за адресою АДРЕСА_1.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про підтвердження факту використання відповідачем Ѕ частини земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Посилання особи, що подала апеляційну скаргу на те, що Акт обстеження земельної ділянки №95/33 від 09 квітня 2010 року та Акт №А1398/25 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19 липня 2010 року, складені за відсутності ОСОБА_3 і будь-яким чином йому не вручались (в тому числі і засобами поштового зв»язку) не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вказаними актами зафіксовано нецільове використання належної відповідачу земельної ділянки, про що йому було відомо з Припису №П352/33 від 08 квітня 2010 року, Акту №А352/33 від 08 квітня 2010 року, Протоколу про адміністративне правопорушення №00352 від 08 квітня 2010 року, в яких міститься підпис про їх отримання.
З тих же підстав колегія відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що лист Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м.Києві, адресований прокуратурі Дарницького району м.Києва щодо виявлених порушень, не містить підпису уповноваженої особи, ураховуючи і те, що прокурор діє у межах своєї компетенції, право прокурора на звернення до суду в інтересах держави визначено ст.121 Конституції України, ст.ст. 20, 35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Окрім того, є помилковими доводи апеляційної скарги, що зазначений лист є підставою звернення до суду прокурора в інтересах держави, оскільки підставою такого звернення є завдання шкоди внаслідок нецільового використання земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку розміру шкоди колегія суддів відхиляє, оскільки розмір шкоди визначено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963.
З даних розрахунку (а.с. 11 зворот) убачається, що такий здійснено Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві та перевірено Старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві, про що свідчать їхні підписи. Пункт 5 Методики містить формулу здійснення розрахунку.
Обґрунтованих доводів на спростовування даного розрахунку та визначення розміру заподіяної шкоди апеляційна скарга не містить.
Статтею 91 Земельного Кодексу визначено, що власники земельних ділянок зобов»язані забезпечувати використання земель за цільовим призначенням.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди,заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ураховуючи, що відповідачем не доведено відсутність його вини у заподіянні шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_3 суми завданих збитків.
Доводи апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі у зв»язку із ліквідацією відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №1068 від 22 листопада 2010 року Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель є помилковими та відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №1300 від 12.12.2011 року «Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» територіальні органи Державної інспекції сільського господарства є правонаступниками, зокрема, територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів, у частині виконання такими територіальними органами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позов, в резолютивній частині рішення зазначив про стягнення шкоди на користь Київської міської ради.
Суд першої інстанції вірно виходив з положень п. «і» ст.9 Земельного кодексу України, відповідно до якого до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, та з п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, а також п.28 ст.4 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», згідно з якими 70% грошових коштів стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховується до спеціального фонду бюджету міста Києва, а 30% дол. спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік.
Разом з тим, суд не урахував , що главою 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Ураховуючи, що суд першої інстанції невірно визначився із порядком стягнення грошових коштів, що може призвести до невиконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення в частині порядку стягнення грошових коштів. В іншій частині підстав для скасування або зміни рішення не убачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 04 жовтня 2012 року змінити в частині порядку стягнення коштів.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік та бюджету м.Києва 6854 гривень 78 копійок в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зарахувавши їх на аналітичний рахунок, відкритий в Головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій Рахунок: 33118331700010, ЄДРПОУ: 38050812, МФО: 82019, Район: УК у Солом»янському районі м.Києва / Солом»янський район м.Києва/ 24062100, Найменування податку чи збору до бюджету: Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді О.І. Шкоріна
Я.В. Головачов