Апеляційний суд міста Києва
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, тел./факс 284-15-77
e-mail: inbox@court.gov.ua
Справа № 22-4669/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Ключник А.С.
Доповідач - Кабанченко О.А.
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Білич І.М.
при секретарі - Дубик Ю.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус КМНО ОСОБА_5, ТОВ «Кар Трейд Плюс», Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області, Житомирський ОРЕВ про визнання недійсними правочинів та визнання права власності.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 4 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів, визнання права власності.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Висновки суду щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог не відповідають встановленим обставинам справи, доказам, що містяться у справі та вимогам закону.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримала апеляційну скаргу, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення, з таких підстав.
У вересні 2012 року позивач звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з її володіння проти її волі вибув належний їй транспортний засіб автобус марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1, який перейшов у власність ОСОБА_4 шляхом укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_3, який діяв на підставі підробленої довіреності від імені позивача. Просила визнати недійсними зазначену довіреність від 26 квітня 2011 року, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27 квітня 2011 року, укладений відповідачами, свідоцтво про право власності, видане 14 травня 2011 року ОСОБА_4, визнати право власності на зазначений транспортний засіб за позивачем.
Судом встановлено, що 22 квітня 2011 року невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи автобусом марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, що належав позивачу на праві власності, перебував в оренді у СПД ОСОБА_7 і знаходився на маршруті №520 у м. Києв,і та розпорядились викраденим на власний розсуд.
26 квітня 2011 року невстановленою особою було надано приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_5 паспорт на ім'я ОСОБА_2, на підставі якого видано нотаріальну довіреність на право керування та розпорядження зазначеним транспортним засобом від імені позивача на ім'я ОСОБА_3, довіреність була зареєстрована приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 за реєстровим номером №762.
На підставі даної довіреності транспортний засіб автобус марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 був 27 квітня 2011 року знятий з реєстраційного обліку у ВРЕВ-11 УДАІ в м. Києві для реалізації.
Через ТОВ «Кар Трейд Плюс» згідно довідки-рахунку серії КІМ №592367, від 27 квітня 2011 року зазначений автобус марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 було продано громадянці ОСОБА_4, яка 14 травня 2011 року зареєструвала цей транспортний засіб на своє ім'я у Житомирському ОРЕВ Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_2.
27 вересня 2011 року СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_8 та інш. за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України, в якій ОСОБА_2 визнана цивільним позивачем, на даний час кримінальна справа перебуває у провадженні суду.
Під час проведення досудового слідства викрадений у позивача автобус був вилучений у ОСОБА_4, приєднаний до кримінальної справи як речовий доказ та переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 (а.с. 20-24).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено, яким чином відповідачами порушено її право, по факту незаконного продажу автобусу проти ОСОБА_3 кримінальна справа не порушувалась, отже позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.
Як встановлено судом, належне позивачу майно - автобус марки «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 вибуло з володіння позивача поза її волею, перейшло у власність відповідача ОСОБА_4 шляхом укладання договору купівлі-продажу. При цьому даний договір був укладений з боку продавця на підставі довіреності на ім'я відповідача ОСОБА_3
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_2 довіреність ОСОБА_3 не видавалась і не підписувалась, останній не приймав участь у знятті автобусу з реєстрації для подальшої реалізації та в укладанні договору купівлі-продажу, на час оформлення довіреності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не були знайомі між собою.
Таким чином, внаслідок укладання договору купівлі-продажу без волевиявлення на це власника транспортний засіб вибув з володіння позивача, чим було порушене її право, за захистом якого вона звернулась до суду.
Довіреність від імені позивача на право керування та розпорядження транспортним засобом видана на ім'я ОСОБА_3 та договір купівлі-продажу були укладений без додержання вимог ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину, яке б відповідало його волі, не було, що є підставою відповідно до ст. 215 ЦК України для визнання цих правочинів недійсними та для задоволення позовних вимог в цій частині.
Судова колегія вважає, що також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого відповідачу ОСОБА_4, оскільки реєстрація була здійснена на підставі договору купівлі-продажу, який визнаний судом недійсним.
Позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на автобус «Богдан» не підлягають задоволенню, оскільки внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації транспортного засобу на іншу особу право власності на зазначений транспортний засіб переходить до позивача, необхідність визнання у судовому порядку права власності позивача відсутня.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 лютого 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати недійсною довіреність на право керування та розпорядження транспортним засобом від 26 квітня 2011 року, видану від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, що була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрована в реєстрі за №762, з моменту її вчинення та анулювати її у Єдиному реєстрі довіреностей.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу автобуса марки «Богдан», держаний номерний знак НОМЕР_1, жовтого кольору, номер кузова НОМЕР_3, 2007 року випуску, укладений 27 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі довідки-рахунку серії КІМ №592367 від 27 квітня 2011 року, виданої ТОВ «Кар Трейд Плюс».
Визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 14 травня 2011 року, видане Житомирським ОРЕВ Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області на ім'я ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 657 грн. судового збору з кожного.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді