"26" березня 2013 р. справа № 2а-4769/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2011 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району щодо виплати щорічної допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій за 2010 рік не в повному обсязі та зобов'язано виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня з урахуванням виплаченої суми відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2010 рік.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що дані виплати проводились відповідно до розмірів встановлених Постановою КМУ.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
У відповідності з матеріалами справи, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 31 січня 2008 року. Згідно довідки наданої відповідачем, позивач отримував разову грошову допомогу до Дня Перемоги починаючи з 2008 року у 2009 та 2010 роках, у розмірах менших, ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції від 25.12.1998, учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладалась в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008 визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
В подальшому розмір разової грошової допомоги, який визначено ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не змінювався.
Між тим, статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Таким чином у 2010 році Кабінет Міністрів України мав право встановлювати розмір соціальних виплат, але лише тих соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Розмір разової грошової допомоги, який передбачено ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, у 2010 році Кабінету Міністрів України не було надано право щодо встановлення розміру разової грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня учасникам бойових дій.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 07.04.2010 р. №299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та про «Жертви нацистських переслідувань», якою визначено розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися Законом (Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 07.04.2010 р. №299).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова