"19" березня 2013 р. справа № 2а/413/3424/11;(413/48/2012)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2012 року позовні вимоги було задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати позивачці щомісячної компенсації в разі втрати годувальника відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 15 січня 2011 року по 22 липня 211 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника перерахунок позивачу пенсії відповідно до ст. ст. 52, 54,71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, із застосуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 15 січня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області просить постанову суду в частині задоволених вимог скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилались на те що їх дії узгоджувались з постановами Кабінету Міністрів України, крім того положення ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до даних правовідносин не застосовуються.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати, позивач в судове засідання не з'явився про час та місце слухання повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Позивачка ОСОБА_1 має статус дружини померлого громадянина з числа ліквідаторів Чорнобильської катастрофи 2 категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, вказане підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 04.08.2010 року (а.с. 5). Чоловік позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). На момент смерті чоловіка не працювала та отримувала пенсію за віком. Таким чином, з цього моменту позивачка мала право на отримання компенсації за втрату годувальника, відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі ст.52 Закону №796 щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку пенсійні органи, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Наявність права у позивача щодо отримання компенсації у розмірах, які визначені Законом України № 796-ХІІ є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
При визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст. 200, ст.ст. 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова