"26" березня 2013 р. справа № 2а-2610/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої разової грошової допомоги інваліду війни,-
В лютому 2011 року позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому борг за недоотриману щорічну грошову допомогу до Дня Перемоги за 2010 рік, згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоотриману щорічну компенсацію на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік.
Постановою Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повній мірі. Посилається на те, що суд виніс вказану постанову в порушення вимог ч. 4 ст. 9 КАС України, а саме не застосував акт, який має вищу юридичну силу.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В своєму рішенні суд першої інстанції як на підставу свого висновку посилається на те, що відповідачем у 2010 році вірно нараховано та виплачено суму разової грошової допомоги до Дня Перемоги, оскільки у відповідності з Постановою КМУ №299 від 07.04.2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», допомога виплачується відповідно до обсягів фінансування, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік». Такої думки, суд першої інстанції притримується також стосовно вимог позивача про перерахунок одноразової компенсації на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, у зв'язку з наступним.
Згідно матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії (посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 10) та інвалідом війни ІІ групи (посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 10). Згідно довідки № 19 від 14.07.2010 року наданої відповідачем, позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 120, 00 грн. в червні 2010 року (а.с. 11). Довідкою №К-276 від 14.07.2010 року підтверджено, що позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Перемоги у 2010 році у розмірі 480 грн., згідно Постановою КМУ №299 від 07.04.2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» (а.с. 12).
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Наявність у позивача права щодо отримання грошової допомоги у розмірах, які визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
В даному випадку, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Постанова КМУ від 07.04.2011 р. №229 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та про «Жертви нацистських переслідувань», якими визначено розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися Законом (Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не підзаконними нормативно-правовими актами (Постановою КМУ від 07.04.2011 р. №229).
Розмір разової грошової допомоги, який передбачено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Стосовно позовних вимог позивача про перерахунок недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, колегія суддів зазначає наступне.
На підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення інвалідам IІ групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку допомоги на оздоровлення, яка передбачена ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати, визначений законами про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на певний рік.
Таким чином, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і у 2010 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до ст.48 зазначеного Закону.
Однак, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального та процесуального права. Таким чином доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, в результаті чого, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2011 року - скасувати та винести нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи у розмірах менших, ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірах нижчих ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік як інваліду війни ІІ групи, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з розрахунку вісім мінімальних пенсій за віком, розмір яких визначено ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова