Україна
Харківський апеляційний господарський суд
17 липня 2006 р. Справа № 21/11-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., судді Такмаков Ю.В., Плужник О.В.
при секретарі -Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Стовбир О.О.
відповідача -Селіна О.С., Прядко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2083Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2006 р. по справі № 21/11-06
за позовом -ВАТ «Сумихімпром», м. Суми
до - СТГО «Південна залізниця», м. Харків
про стягнення 33945,85 грн. , -
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2006 р. (суддя Пелипенко Н.М.) по справі № 21/11-06 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідно до вимог ст. 131 Статуту залізниць України позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та позов задовольнити. Свою скаргу відповідач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем був укладений договір № 01009 від 11.12.2000 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Таким чином, правовідношення з перевезення між позивачем та відповідачем будуються на підставі договору перевезення № 01009 відповідно до вимог Закону, а саме, ст.ст. 526, 908, 909, 924 ЦК України. Додатково укладення між сторонами договору №01009 підтверджується складанням залізничної накладної № 43233476. Відповідач (перевізник) визначив, а позивач погодив у п. 6.1. договору порядок врегулювання спорів які виникають між сторонами, а саме, усі спірні питання з перевезень вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості у претензійно-позовному порядку. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи рішення нормами Статуту залізниць України і, що позов повинен подаватися до станції вантажоотримувача. Але, як вважає позивач, норми Статуту залізниць не відповідають вимогам Закону України, а саме, ст. 924 Цивільного кодексу України, згідно з якою, за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві відповідає перевізник, тобто відповідач. Також, позивач вважає, що станція вантажоотримувача є зовсім іншою залізницею, з якою у позивача немає договору перевезення, а відповідно, і не має договірних відносин. Тому, позивач вважає, що у нього не має підстав для звернення за захистом порушених прав та інтересів до неналежної особи - залізниці вантажоотримувача, тому суд порушив норми матеріального права, викладені у ст.ст. 908, 909, 924, 526 ЦК України, що є підставою для скасування рішення відповідно до п. 4 ст. 104 ГПК України.
Відповідач в своєму запереченні на скаргу вважає рішення місцевого господарського законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Жодних обставин які є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач позивач судовій колегії не довів.
Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд, посилаючись в своєму рішенні на Статут залізниць України, порушив норми матеріального права, викладені у ст.ст. 908, 909, 924, 526 ЦК України, що є підставою для скасування рішення відповідно до п. 4 ст. 104 ГПК України не відповідає вимогам чинного законодавства.
Саме ст. 908 ЦК України, на котру посилається позивач у скарзі, передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення (п.1). Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Крім того, договором № 01009 від 11.12.2000 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. На котрий посилається позивач, передбачено, що при здійсненні договірних зобов'язань, сторони керуються Статутом залізниць України і обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, також у своєму позові, посилається на Закон України «Про залізничний транспорт» та Статут залізниць України.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, між сторонами по справі укладено договір № 01009 від 21.12.2000р; про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуг. Предметом цього договору є надання СТГО "Південна залізниця" послуг ВАТ "Сумхімпром", що пов'язані з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.
Позивач 14.03.2005р. передав по накладній № 43233476 в вагоні № 90459652 вантаж масою 58200 кг, ЗПУ відправника 6175147 станція, призначення Херсон-Порт-Експорт. Вантаж для перевезення прийнято станцією Баси Південної залізниці, що підтверджено штемпелем у залізничній накладній № 43233476.
На станції Канцерівка Придніпровської залізниці 17.03.2005р. був складений комерційний акт.
З комерційного акту вбачається, що вагон № 90459652 в технічному відношенні несправний, сліди розкривання або пошкодження відсутні.
На важелі фіксації ЗПУ відправника № 6175147 "Баси Сумихімпром" при комісійній перевірці вагону № 90459652 встановлено вага нетто 41700, тара 21000, нетто 20700 кг. Нестача вантажу відповідно до накладної №43233476 складає 37500кг.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до вимог ст. 925 ЦК України та ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення, обов'язковим є пред'явлення йому претензії.
Згідно з вимогами ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Претензія ВАТ "Сумихімпром"№15-6099 від 20.04.2005р. пред'явлена СТГО" Південна залізниця"
Враховуючи вимоги ст. 131 Статуту залізниць України та враховуючи, що залізницею призначення є Придніпровська залізниця, позовні вимоги до Південної залізниці пред'явлені не обґрунтовано як до неналежного відповідача та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2006 р. по справі № 21/11-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
cудді Такмаков Ю.В.
Плужник О.В.