25 квітня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів - Оніпко О.В., Малько О.С., Хилевича С.В.,
секретар Приходько Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Рішенням Рівненського міського суду від 11 березня 2013 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно є незаконним та зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про його ухилення від отримання боргу. Роздруківка телефонних з'єднань , на яку послався суд, не свідчить про таке ухилення, навпаки, з неї вбачається, що сама ОСОБА_2 не телефонувала йому. Фактично відповідачка вчинила дії щодо часткового повернення боргу, лише після того як він звернувся з даним позовом до суду.
Суд неправильно застосував ст.ст. 613, 614 ЦК України, оскільки не вказав, якими діями позивач унеможливлював виконання відповідачами боргу. ОСОБА_2, в порушення ст. 537 ЦК України, не вчинила передбачених цією нормою дій щодо виконання свого обов'язку. Крім того, кошти переказані йому відповідачами згідно зі ст. 534 ЦК України погашають вимоги кредитора у черговості .
Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 990, 62 грн., суму судового збору та витрати на правову допомогу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 05 .07. 2012 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 боргу за договором позики від 19.03.2012 р. в сумі 4995,31 грн. та штрафу 4 995, 31 грн.
24.09.2012 р. зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь 990 грн. 62 коп. ( а.с. 36).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені
________________________________________________ ____________________________________________________________
Справа № 1715/13084/12 Головуючий суддя 1 інстанції: Панас О.В. Провадження № 22-ц787/732/2013 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.
родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи і поясненнями сторін, 19.03.2012 р. ОСОБА_2 отримала кошти від ОСОБА_1 в сумі 625 доларів США, які вона зобов'язувалася повернути до 20 червня 2012 року, а у разі їх неповернення сплатити штраф в сумі позики, що стверджується наданою нею розпискою ( а.с. 9).
Вказані кошти у строк, зазначений у розписці, відповідачка позивачу не повернула.
Також, колегією суддів встановлено, що 31.07.2012 р. та 18.08.2012 р. відповідачка поштовими переказами переказала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000 грн. та 4 000 грн. відповідно (а.с. 33), у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги до 990,62 грн.
Доводи відповідачки про те, що кошти в сумі 4000 грн., направлені на адресу позивача 18.08.2012 р. вона сплатила в рахунок погашення боргу за іншою борговою розпискою від 02.05.2012 р., які зобов"язувалася повернути ОСОБА_1 до 1.07.2012 р. ( а.с. 23) , не заслуговують на увагу і вказаний договір позики не є предметом спору та розгляду судом.
Крім того, згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Оскільки сторони 19.03.2012 р. погодили, що у разі прострочення повернення позики до 20.06.2012 р., позичальник повинен сплатити позикодавцю штраф у розмірі суми позики - 625 доларів США) , тобто , за вказаною розпискою, поверненню у такому разі підлягало 1 250 доларів США (що за курсом НБУ еквівалентно 9 990 грн. 62 коп.), борг ОСОБА_2, за відрахуванням сплачених нею ОСОБА_1 9000 грн., становить 990 грн. 62 коп.
Посилання відповідачки на те, що позивач навмисно ухилявся від отримання вчасно ним коштів в рахунок повернення боргу, не заслуговують на увагу , оскільки згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_2 суду не надано.
Що стосується роздруківки телефонних викликів з мобільного телефону 01, 02, 14, 15 , 16 , 18 та 25 травня 2012 р. ( а.с. 49), то у визначенні ст.ст. 57, 58 ЦПК України, вона належним доказом не є , жодним чином не свідчить саме про намір відповідачки повернути позивачу позику та про ухилення останнього від вчасного отримання ним боргу. Крім того, відповідачка переказала кошти позивачу поштовим переказом лише після звернення останнього з даним позовом до суду.
За наведених обставин, вимоги ОСОБА_1 про стягнення 990 грн. 62 коп. за борговою розпискою від 19.03.2012 р. є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Разом з тим, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів боргу, тобто, і з ОСОБА_3, як з поручителя, є безпідставними, оскільки договір поруки між позивачем та відповідачем щодо забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 у передбаченому ст. 547 ЦК України порядку, не укладався.
Не підлягають до задоволення і вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат за надання йому правової допомоги , виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст.ст. 84, 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України „ Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов"язані із наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом у галузі права при вирішенні цивільної справи у розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Склад та розмір витрат, пов"язаних з оплатою правової допомоги входять до предмета доказування по справі. Зокрема документом, що свідчить про оплату гонорару, є оформлена у встановленому законом порядку квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касовий чек тощо.
У зв"язку з наведеним, розписка адвоката ОСОБА_7 від 05.07.2012 р. про отримання ним від ОСОБА_1 2000 грн. за надання юридичних послуг по цивільній справі ( а.с. 46), а також розписка адвоката ОСОБА_8 від 03.12.2012 р. про передачу йому ОСОБА_1 500 грн. ( а.с. 62), не можуть бути взяті до уваги та не є підставою для стягнення вказаних коштів на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України, ст.ст. 526, 599 , 627, 628, 1046, 1049 ЦК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2013 року -скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 990 грн. 62 коп. , витрат на правову допомогу та витрат, понесених на сплату судового збору - задовольнити частково : стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 990 гривень 62 коп. боргу за договором позики та 214 грн. витрат, понесених позивачем на сплату судового збору. В решті вимог - відмовити.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді :