ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
16 квітня 2013 року № 826/3371/13-а
О 12 годині 14 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 грудня 2012 року № 0013982262.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс", оскільки господарські взаємовідносини за участю позивача та його контрагента підтверджуються необхідними первинними документами, а тому висновки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" податку на додану вартість є неправомірними.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, законів України "Про карантин рослин", "Про автомобільний транспорт", "Про зерно та ринок зерна в Україні", наказу Міністерства аграрної політики України від 23.08.2005 № 414 "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів", постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 705 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин", наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", спільного наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", Порядку видачі сертифіката відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009 року № 1294, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" відображені в податковій звітності господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс", реальність яких не підтверджено необхідними первинними документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.
В період з 19 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 16 листопада 2012 року № 1846, згідно підпункту 75.1.2 статті 75 та статті 79 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 22 листопада 2012 року № 1057/22-2/34478187, яким встановлено порушення статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 209 Податкового кодексу України, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" занижено податок на додану вартість, яка підлягає донарахуванню в бюджет на суму 79 948 грн. за серпень 2011 року.
30 листопада 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" подано заперечення на акт документальної невиїзної позапланової перевірки від 22 листопада 2012 року № 1057/22-2/34478187.
Листом від 6 грудня 2012 року за № 10632/10/22-210 Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби повідомила позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін.
На підставі складеного акту перевірки 11 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення № 0013982262, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" суму грошового зобов'язання у розмірі 99 935 грн., з яких за основним платежем - 79 948 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 987 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 25 лютого 2013 року № 1862/10/12-1-03 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 грудня 2012 року № 0013982262, а первинну скаргу генерального директора ТОВ "Агро Інвест Україна" від 24 грудня 2012 року № 113 (вхідний № 7037/10 Державної податкової служби у м. Києві від 27 грудня 2012 року) - без задоволення.
Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" податку на додану вартість на підставі акту Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 12 листопада 2012 року № 4983/7/22-223 про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтексервіс" за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, яким встановлено, що ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.
Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2011 року між Філією "Стояни", що діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс", як виконавцем, укладено договір сільськогосподарських послуг № 01/11-У/55, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати послуги по збиранню урожаю зернових та олійних культур, вирощених замовником по видам та обсягу, передбаченим у додатку № 1 до цього договору зернозбиральними комбайнами в порядку та на умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги згідно умов договору.
У відповідності до пункту 2.4 договору підставою для виконання робіт є наряд-замовлення, який виписується кожного дня представником замовника безпосередньо на кожний комбайн виконавця. В наряді-замовленні визначається обсяг робіт, що підлягає виконанню комбайном та запланований строк виконання робіт. Представник замовника ознайомлює комбайнера виконавця із змістом цього наряду, про що останній ставить свій підпис в наряді. Після закінчення виконання обсягу робіт, обумовлених в кожному наряді-замовленні, представник замовника робить відмітку із зазначенням часу закінчення робіт по виконанню наряду, після чого наряд-замовлення підписується комбайнером виконавця. В подальшому акт замовлення є підставою для складання акту прийому-передачі виконаних робіт та проведення розрахунків відповідно до умов договору.
Додатком № 1 до договору встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" зобов'язується збирати озиму пшеницю, обсяг зернових - 1296,45 га, вартість послуг по збиранню встановлено в розмірі 370 грн. з ПДВ за 1 га зернових.
Згідно додатку № 2 до договору, виконавцем з метою надання послуг по збиранню озимої пшениці використано чотири зернозбиральних комбайнів (Lexion-450, Lexion-460), норми використання палива - 16 л/га.
8 серпня 2011 року між Філією "Стояни" ТОВ "Агро Інвест Україна" та ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" складені акти виконаних робіт до договору сільськогосподарських послуг від 12 липня 2011 року № 01/11-У та складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003, згідно якого виконавцем надані послуги по збиранню озимої пшениці на загальну суму 479 686,50 грн.
На виконання умов договору № 01/11-У/55 від 12 липня 2011 року ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" виписало на користь ТОВ "Агро Інвест Україна" податкову накладну від 8 серпня 2011 року № 3 на загальну суму 479 686,50 грн., в тому числі ПДВ - 79 947,75 грн.
На підтвердження реальності виконання ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" своїх зобов'язань по збиранню озимої пшениці позивачем надано наряди № 1027 від 20 липня 2011 року, № 1047 від 22 липня 2011 року, № 1052 від 23 липня 2011 року, № 1059 від 24 липня 2011 року, № 1069 від 25 липня 2011 року, № 1082 від 26 липня 2011 року, № 1111 від 28 липня 2011 року, № 1117 від 29 липня 2011 року, № 1118 від 29 липня 2011 року, № 1132 від 30 липня 2011 року, № 1148 від 2 серпня 2011 року, № 1154 від 3 серпня 2011 року, № 1182 від 4 серпня 2011 року, № 1189 від 5 серпня 2011 року, № 1200 від 6 серпня 2011 року, № 1212 від 7 серпня 2011 року, № 1216 від 8 серпня 2011 року, згідно яких комбайнери отримували наряди на збирання зернових на полях, які знаходяться в користуванні ТОВ "Агро Інвест Україна".
Згідно лімітно-забірних карток на отримання паливо-мастильних матеріалів № 031, № 033, № 046, № 050, № 052, № 067, № 074, № 2, № 5, № 11, № 13, № 12, № 14 комбайнери щодня в період з 16 липня 2011 року по 8 серпня 2011 року отримували дизельне пальне, як це і передбачено пунктом 2.7.3 договору, згідно якого передача палива відображається в лімітно-забірній картці, яка виписується безпосередньо на кожний комбайн та в журналі обліку ПММ, які заповнюються щоденно представником замовника під час заправки. Комбайнер виконавця під отриманням палива ставить свій підпис в лімітно-забірній картці.
Як встановлено під час розгляду справи, зібране зерно в подальшому передавалося на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД", згідно укладеного 13 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД", як зберігачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна", як поклажодавцем, договору відповідального зберігання № 27.
За умовами вказаного договору зберігач зобов'язується за плату прийняти на відповідне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури), яка йому передається поклажодавцем, надавати послуги з доведення отриманої на зберігання продукції до показників згідно вимог нормативних документів та контрактів як експертних так і тих, що діють в Україні стандартів та інструкції, зазначеної в пункті 2.4 договору для забезпечення її зберігання та повернути поклажодавцеві продукцію в строки і на умовах, передбачених цим договором.
Згідно пункту 2.4 договору прийом продукції за кількістю здійснюється шляхом зважування продукції на вагах зберігача, за якістю - шляхом проведення аналізу лабораторією зберігача відповідно до методик, передбачених державними стандартами і діючими інструкціями. В підтвердження приймання продукції або її частини зберігач, не пізніше ніж на слідуючий день, видає поклажодавцю реєстр накладних, в якому вказується залікова вага. На основі реєстрів видається поклажодавцю складська квитанція, просте, або подвійне складське свідоцтво згідно з формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11 квітня 2003 року.
Продукція, що передається на зберігання, має відповідати показникам чинних в Україні ДСТУ або ГОСТ в межах відхилень відповідно до додатку № 1. Продукція зберігається за адресою: с. Рахни Лісові, вул. Миру, 40 (пункт 2.5 договору).
Позивачем на підтвердження передачі на зберігання зерна ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" надано реєстри накладних на прийняте насіннєве зерно із зазначенням якості по середньодобовому зразку та складські квитанції на зерно.
Під час розгляду справи встановлено, що перевезення зібраного зерна з полів, які знаходяться в користуванні ТОВ "Агро Інвест Україна", до елеватору ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" здійснював фізична особа-підприємець ОСОБА_3, згідно укладеного договору від 11 липня 2011 року № 48.
Позивачем на підтвердження перевезення зерна з полів ТОВ "Агро Інвест Україна" на елеватор с. Рахни надано товарно-транспортні накладні, талони руху зерна та акт виконаних робіт від 11 серпня 2011 року, підписаний між ОСОБА_3 та філією "Стояни" ТОВ "Агро Інвест Україна".
Позивач на підтвердження реальності здійснення збирання врожаю також надав Державне статистичне спостереження про результати сівби та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт станом на 1 вересня 2011 року, зданого до Тиврівського відділу Вінницького управління статистики.
Відносно посилань відповідача на акт Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 12 листопада 2012 року № 4983/7/22-223 про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтексервіс" за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, яким встановлено, що ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, суд зазначає про наступне.
До вказаного висновку Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийшла в зв'язку з тим, що ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям продажу товарів, робіт та послуг.
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.
Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.
Крім того, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність у позивача господарської мети платника податку при укладанні договорів.
При цьому, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.
Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ "Агро Інвест Україна" є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" є: виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції, оптова торгівля хімічними продуктами, допоміжна діяльність у рослинництві, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності ТОВ "Агро Інвест Україна".
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.
З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "Хім-Агро-Сервіс", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 грудня 2012 року № 0013982262 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 грудня 2012 року № 0013982262.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" судові витрати у розмірі 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева
Повний текст постанови складений 26 квітня 2013 року.