№ 437/884/13-а
24 квітня 2013 року м.Луганськ
Ленінський районний суд м. Луганська у складі
головуючого судді Кравченко Н.О.,
при секретарі Савченко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду міста Луганська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської митниці, третя особа ЗАТ «АлексКомпани Груп», про скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі про порушення митних правил,
18 січня 2013 року позивач звернувся до Ленінського районного суду міста Луганська з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства, згідної якої просить суд визнати ви законною та скасувати постанову про порушення митних правил № 673/70200/12 від 10.01.2013р.; визнати незаконними дії відповідача щодо визначення в постанові про порушення митних правил № 673/70200/12 від 10.01.2013р. статусу використання ОСОБА_2 автомобіля Ауді А6, реєстраційний номер GFS316, як транспортного засобу для особистого використання; визнати незаконними дії відповідача щодо визнання в постанові про порушення митних правил № 673/70200/12 від 10.01.2013р. факту передання ОСОБА_2 автомобіля Ауді А6, реєстраційний номер GFS316, від однієї автомобіля Ауді А6, реєстраційний номер GFS316, до іншої особи; визнати за ОСОБА_2 право користування автомобілем Ауді А6 реєстраційний номер GFS316, як автомобілем комерційного використання на підставі наданих при перетинанні кордону наказів ЗАТ «АлексКомпаниГрупп» (м. Вільніус, Литва) про комерційне використання та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; стягнути з відповідача судові витрати.
Адміністративний позов обґрунтовується тим, що позивач є комерційним директором ЗАТ «АлексКомпниГрупп». 08 листопада полизач в'їхав на територію України на автомобіліАуді А6, що належить ЗАТ «АлексКомпниГрупп». 10 січня 2013 року відповідачем було вручено позивачу постанову про порушення митних правил № 673/70200/12 від 10.01.2013р, зазначена постанова на думку позивача була винесена необґрунтовано, автомобіль має комерційне призначення, а не використовується для особистих потреб, тобто без урахування положень ст.4, 103 Митного кодексу України статті 7 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, а також з недотриманням строку, встановленого ч. 1 статті 525 Митного кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності позов підтримав з викладених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості винесеної керівником митного органу постанови та зазначив, що 29 листопада 2012 року у м. Луганську співробітниками УДАІ УМВС України був зупинений автомобіль Ауді А6, реєстраційний номер GFS316, під керуванням громадянина України ОСОБА_3В.В якості підстав для керування транспортним засобом ОСОБА_3 були надані наступні документи: свідоцтво про реєстрацію автомобіля у литовській Республіці №В 966830 від 27.10.2012, видане на імяUAB«Alexcompanygroup» (Vilnius, A.GustaicioG.23-55A); наказ ЗАТ «АлексКомпниГрупп» № 9/Н від 08.11.2012 щодо призначення ОСОБА_3 заступником директора по маркетингу; наказ ЗАТ «АлексКомпниГрупп» №14/к від 08.11.2012 щодо направлення ОСОБА_3 до м. Луганська на автомобілі Ауді А6, реєстраційний номер GFS316, метою моніторингу ринку та укладення договорів; порожні бланки подорожнього листа та посвідчення про відрядження з печатками UAB«Alexcompanygroup».Перевіркою по ПІК «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЄАІС ДМСУ встановлено, що автомобіль був ввезений на митну територію України 08.11.2012 року ОСОБА_1 через митний пост «Танюшівка» Луганської митниці в режимі «тимчасового ввезення» по «Зеленому коридору». Зазначений автомобіль вказаною особою з території України не вивезений, до митного оформлення в іншому режимі не заявлений.За даним фактом 07.12.2012 року головним інспектором оперативного відділу СБК та ПМП Луганської митниці ОСОБА_4 у відношенні ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил за ознаками ч.2 ст. 469 Митного кодексу України.
Представник третьої особи в судовому засіданні погодився з позовом, прохав його задовольнити.
За наслідками розгляду справи про порушення митних правил відповідачем було прийнято постанову про порушення митних правил № 673/70200/12 від 10.01.2013р за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 469 Митного кодексу України, в розмірі 8500 гривень (а.с.6-7).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені статтею 1712 КАС України. Зокрема, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Вислухавши пояснення позивача і представників сторін, з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративної позовної заяви, виходячи з такого.
29 листопада 2012 року у м. Луганську співробітниками УДАІ УМВС України був зупинений автомобіль Ауді А6, реєстраційний номер GFS316, під керуванням громадянина України ОСОБА_3В.
В якості підстав для керування транспортним засобом ОСОБА_3 були надані наступні документи: свідоцтво про реєстрацію автомобіля у литовській Республіці №В 966830 від 27.10.2012, видане на імяUAB«Alexcompanygroup» (Vilnius, A.GustaicioG.23-55A); наказ ЗАТ «АлексКомпниГрупп» № 9/Н від 08.11.2012 щодо призначення ОСОБА_3 заступником директора по маркетингу; наказ ЗАТ «АлексКомпниГрупп» №14/к від 08.11.2012 щодо направлення ОСОБА_3 до м.Луганська на автомобілі Ауді А6, реєстраційний номер GFS316, метою моніторингу ринку та укладення договорів; порожні бланки подорожнього листа та посвідчення про відрядження з печатками UAB«Alexcompanygroup».
Вказаний автомобіль був ввезений на митну територію України 08.11.2012 року ОСОБА_1 через митний пост «Танюшівка» Луганської митниці в режимі «тимчасового ввезення» по «Зеленому коридору».
Зазначений автомобіль вказаною особою з території України не вивезений, до митного оформлення в іншому режимі не заявлений.
За даним фактом 07.12.2012 року головним інспектором оперативного відділу СБК та ПМП Луганської митниці ОСОБА_4 у відношенні ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил за ознаками ч.2 ст. 469 Митного кодексу України
Відповідальність за ч. 2 статті 469 Митного кодексу України, зокрема, настає за користування товарами, митне оформлення яких не закінчено, без дозволу митного органу.
За наслідками розгляду справи про порушення митних правил відповідачем було прийнято постанову про порушення митних правил № 673/70200/12 від 10.01.2013р за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 469 Митного кодексу України, в розмірі 8500 гривень (а.с.6-7).
Не погодившись з накладенням стягнення, позивач просить скасувати зазначену постанову, закривши провадження у справі про порушення митних правил, посилаючись на неврахування посадовою особою митного органу, яка розглядала справу, положень статті 7 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, прийнятої 26 червня 1990 року у м. Стамбул, до якої Україна приєдналася Законом України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення»№ 1661-ІV від 24 березня 2004 року, що має обґрунтовувати відсутність у його діях ознак порушення митних правил, а також посилаючись на недотримання строку розгляду справи, встановленого статтею 525 Митного кодексу України.
Разом з тим винесена відносно позивача постанова про порушення митних правил є законною та обґрунтованою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:
1. відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;
2. необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;
3. невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;
4. винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;
5. неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;
6. накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Під час провадження у справі про порушення митних правил позивач не заперечував самого факту користування тимчасово ввезеним транспортним засобом особистого користування митне оформлення якого не закінчено. Такі обставини визнаються і сторонами та їх представниками, тому, ураховуючи, що проти цього не заперечують сторони та їх представники і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд на підставі ч. 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визнає наведені обставини такими, що можуть не доказуватись перед судом, є преюдиційними.
Відповідно до ч. 4 статті 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розукомплектовані, а також відчужені чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Зазначеною вище нормою пункту «b»статті 7 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення встановлено, що транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. При цьому кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
Згідно з п. 59 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення;
Згідно п.60 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно;
Тобто вирішальної ознакою для віднесення транспортного засобу до категорії «засоби комерційного призначення» або «засоби особистого призначення» є їх використання, а не належність.
Для віднесення автомобіля до категорії «засоби комерційного призначення» обов'язковим є використання в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів.
Позивачем не було надано ані під час розгляду адміністративної справи відповідачем, ані під час судового розгляду доказів того, що транспортний засіб здійснював платне транспортування осіб або транспортування товарів.
Аналіз наведених норм Митного кодексу України і міжнародного договору свідчить, що використання транспортного засобу особистого користування, ввезеного на митну територію України і митне оформлення якого не закінчено, дозволяється виключно за умови одержання особою, яка має належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і постійно проживає на території України, дозволу відповідного митного органу.
Позивач у судовому засіданні визнав, що не звертався до компетентного митного органу з приводу одержання дозволу на використання на митній території України автомобілю , отже, зважаючи на те, що позивач не отримав дозволу митного органу на користування транспортним засобом, митне оформлення якого не було закінчено, у його діях наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 469 Митного кодексу України, кваліфікація вчиненого правопорушення є повною та правильною, обставини справи про порушення митних правил встановлені об'єктивно, а викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Дійшовши таких висновків, суд також відзначає, що оскаржена постанова винесена правомочною особою та без будь-якого обмеження прав особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме: позивача не було обмежено у праві бути особисто присутнім під час розгляду справи про порушення митних правил; він не заперечував, що був своєчасно і належним чином сповіщений про час і місце розгляду, і не надавав клопотань про відкладення розгляду справи, у тому числі у зв'язку з необхідністю залучення захисника.
Крім того, закон не визначає порушення строку розгляду справ про порушення митних правил, встановленого статтею 525 Митного кодексу України, підставою звільнення особи від адміністративної відповідальності; таке порушення не може вважатися суттєвим і мати наслідком закриття справи.
Таким чином, розглянувши адміністративну справу у межах заявлених вимог, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративної позовної заяви.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується у відповідністю з положеннями ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 6, 7-12, 17, 18, 70-72, 158-163, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Луганської , третя особа ЗАТ «Алекс ОСОБА_5», про скасування постанови у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі про порушення митних правил- відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О.Кравченко