ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 квітня 2013 року 11:49 № 826/3873/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Енергохім»
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.11.2012р. наказу від 25.10.2012р., та визнання протиправними дії,
за участю:
позивача - Недашківський О.В., Сенчило О.В.
відповідач - Гривнак А.В.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Енергохім» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012р. №0013252208, №0013262208, наказу від 25.10.2012р. та визнання неправомірними дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, винесення наказу та складання акту перевірки є неправомірними, протиправними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно з порушенням норм чинного законодавства, а тому є такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані дії та рішення прийняті правомірно та з урахуванням всіх обставин, встановлених під час перевірки.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 25.10.2012 №1652, суд зазначає наступне.
На підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України відповідачем 25.10.2012р. прийнятий наказ №1652 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Порядок та особливості проведення документальних позапланових невиїзних перевірок визначено положеннями ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно з п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Наказ є по суті рішенням державної податкової служби згідно п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та дає право відповідачу проводити документальну перевірку.
Судом встановлено, що податковим органом направлялись рекомендованим листом із повідомленням про вручення наказ та повідомлення про проведення перевірки ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Енергохім».
Таким чином, відповідач при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Енергохім» діяв з дотриманням норм статей 75 та 79 Податкового кодексу України, отже наказ від 25.10.2012р. №1652 про проведення позапланової невиїзної перевірки прийнятий правомірно.
У зв'язку з тим, що суд визнав правомірним наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва №1652 від 25.10.2012р. щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВО «Енергохім», позовна вимога щодо визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу №1652, задоволенню не підлягає, оскільки є похідною.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки та складання акта перевірки суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги задоволенню також не підлягають, оскільки Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, а тому не може бути предметом спору в адміністративній справі.
Відповідно до пункту 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, передбачає що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.
Проведення спірної перевірки фактично полягало у аналізі контролюючим органом даних податкових декларацій, первинних бухгалтерських та інших документів, пов'язаних з нарахуванням ТОВ «НВО «Енергохім» податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток. Такі дії, по суті, є лише збиранням доказової інформації податковим органом, що фіксується в акті перевірки, який виступає носієм цієї доказової інформації.
При цьому суд зазначає, що і Вищим адміністративним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція стосовно того, що дії ДПІ щодо проведення перевірки платника податків, дії щодо підписання акта за результатами проведення цієї перевірки та включення до акту певних висновків не можна вважати такими, що порушують права платника податків та впливають на його права та обов'язки.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2010 р. по справі № К-11956/08, в ухвалі від 16 червня 2011 р. по справі № К-9789/09.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що оскаржувані позивачем дії податкового органу не є його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
Стосовно позовної вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012р. №0013252208, №0013262208, суд зазначає.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Енергохім» за результатами якої 12.11.2012р. складено акт №993/22-08/31454306 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521009) за період з 01.01.2008р. по 30.06.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення: пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податку на прибуток на суму 109 181грн., у тому числі по періодах: за 2009 рік - 79 773грн., за І квартал 2010р. - 29 408грн.; п. 7.2.3 п. 7.2, п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на суму 87 345грн., в тому числі по періодам: листопад 2009 року - 23 702грн., грудень 2009 року - 34 914грн., січень 2010 року - 23 527грн.
На підставі встановлених порушень відповідачем 29.11.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0013252208, яким за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 109 182грн., в тому числі основний платіж - 87 345грн. та штрафні санкції - 21 837грн. та №0013262208, яким за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 136 476грн., в тому числі основний платіж - 109 181грн. та штрафні санкції - 27 295грн.
В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення не оскаржувались.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019).
Так, з Акту перевірки судом вбачаться, що ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на податковий облік в органи державної податкової служби від 27.05.2009р. Директор - ОСОБА_4, ОСОБА_5. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Леміш Груп» видано ДПІ у Печерському районі м. Києва 15.06.2009р. за №100230409, яке анульовано 11.04.2011р. у зв'язку з ненаданням декларацій за 12 місяців.
В матеріалах справи міститься копія Вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012р. про визнання винним громадянина ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України.
Вказаним Вироком від 22.05.2012р. встановлено, що ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності, на прохання невстановлених осіб зареєстрував ТОВ «Леміш Груп» підписав статут, тобто вчинив дії без наміру здійснення господарської діяльності та підробив офіційні документи, які були використані невстановленими слідством особами.
На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) є фіктивними, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України).
Частиною першою статті 55 ГК України передбачено: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).
Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частиною 2. ст. 228 визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Крім того, відповідно до п. 1 статті 215 Цивільного кодексу України „підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу."
Відповідно до п. 2. статті 215 Цивільного кодексу України „Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається".
Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, зазначені правочини відповідно до ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Виходячи з вимог п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні2 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.
Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ТОВ «НВО «Енергохім» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.
Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.
Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень - рішень.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В сукупності вищевикладеного, на думку суду, відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012р. №0013252208, №0013262208, а тому дана позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Енергохім» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 25.04.2013р.
Суддя В.В. Амельохін