Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"20" липня 2006 р. Справа № 2/137-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Глухів, Сумської області (вх. № 1936 С/3) на постанову господарського суду Сумської області від 10.05.06 р. по справі № 2/137-06
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Глухівському районі Сумської області, м. Глухів
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Глухів, Сумської області
про стягнення 1858,81 грн. , -
встановила:
У березні 2006 року Управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Глухів про стягнення 1858,81 грн., що становить суму по відшкодуванню витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
У процесі розгляду справи позивач 21.04.2006р. звернувся до господарського суду Сумської області у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України із заявою про уточнення позовних вимог, в якому просив зобов'язати відповідача вчинити дії по підписанню акту звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з січня 2005 року по березень 2006 року на загальну суму 1858,81 грн., а також позивач просив визнати суму за актом такою, що підлягає відшкодуванню.
Постановою господарського суду Сумської області від 10.05.06р. по справі №2/137-06 (суддя Соп»яненко О.Ю.) адміністративний позов задоволено частково та зобов'язано Відділення виконавчої дирекції у м. Глухів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України вчинити дії по підписанню Акту звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з січня 2005 року по березень 2006 року на загальну суму 1858,81 грн. В решті позову було відмовлено.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що згідно норм чинного законодавства України та відповідних міжнародних угод, підстави для відшкодування Пенсійному фонду у Глухівському районі фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у м. Глухів витрат пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам країн - учасниць СНД -відсутні, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Сумської області від 10.05.06р. по справі № 2/137-06 скасувати.
Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Крім того, позивач просить розглянути справу без участі його представника, в зв'язку з відсутністю коштів на відрядження, оскільки на думку позивача неявка представника не перешкоджатиме вирішенню спору, а всі аргументи і доводи, викладені в запереченні на скаргу.
Представник відповідача в судове засідання 20.07.06р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за №1740443 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника суд апеляційної інстанції не повідомив.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в разі втрати годувальника, безробіття по незалежним від них обставин, і також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, передбачених законом.
Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд Харківської області послався на те, що згідно зі ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності або загибелі застрахованих осіб на виробництві.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» за № 1105-ХІV від 23.09.1999р. (зі змінами та доповненнями) страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який є юридичною особою і який відповідно до ст. 46 цього Закону провадить збір та акумулювання страхових внесків за тарифами, встановленими ст. ст. 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Ст. 6 цього ж Закону передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України затверджений як страхувальник у сфері соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Особам, які стали інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, призначаються трудові пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", які виплачуються з коштів Пенсійного фонду України ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України, визначені на зазначені цілі суми переказуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на їх адресу в порядку, передбаченому міжнародними угодами.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику, каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, що була підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною, передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Порядок здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності особам, які виїхали за межі України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2001 року №998. Цей порядок застосовується у разі, якщо міжнародними договорами не встановлено інші правила здійснення страхових виплат, призначених в зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали на постійне місце проживання за межі України. Відповідно до пункту 3 цього Порядку фінансування витрат, пов'язаних із здійсненням страхових виплат потерпілому, у тому числі на перерахування (переказ) грошових сум за межі України, проводиться за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва на виробництві або професійного захворювання здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення". Відповідно до ст. 8 цього Закону виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України.
Призначення та виплата пенсій громадянам держав - учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення та членам їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають ( Угода про гарантії прав громадян - учасників Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року). Взаєморозрахунки не провадяться.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" передбачено, що Фонд зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансування заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно з підпунктами "г" та "д" п. 1 ст. 21 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування покладено обов'язок з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсій узв'язкуу з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Господарський суд також правомірно зазначив, що пунктом 2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасного випадку сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року , з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасного випадку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонд соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником зараховуються Фондом соціального страхування від нещасного випадку в рахунок страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасного випадку в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Пенсійний фонд України не є страховиком, оскільки абз. 3 п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у період до перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання органами Пенсійного фонду та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення, проводяться звірки на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним. Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6 Порядку). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7 Порядку).
Таким чином, у зазначеному Порядку передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і Пенсійним фондом. А в даному випадку, відмова робочого органу виконавчої дирекції Фонду порушує встановлений порядок та унеможливлює відшкодування вказаних витрат на централізованому рівні.
Враховуючи вищенаведене, на думку колегії суддів, господарський суд цілком правомірно задовольнив уточнені позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії по підписанню акту звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з січня 2005 року по березень 2006 року на загальну суму 1858,81 грн., оскільки страхові виплати громадянам, каліцтво яким заподіяно на території країн колишнього СРСР, повинні здійснюватися у відповідності з нормами ст. 1. ч. 2, ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". А пунктом 2 Порядку відшкодування Пенсійному фонду України визначений механізм відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідно до якого відшкодуванню підлягають витрати, що пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасною випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який номер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, також тим потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР.
Позовні вимоги Пенсійного фонду України в частині визнання суми за актом звірки по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з січня 2005 року по березень 2006 року на загальну суму 1858,81 грн., такою що підлягає відшкодуванню, на думку колегії суддів є неправомірними, в зв'язку з чим, господарський суд вірно відмовив у позові в цій частині. Вказаний висновок господарський суд мотивував тим, що факт підписання зазначеного акту, та складення на його підставі узагальненої довідки є підставою для перерахування на централізованому рівні заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1857,81 грн. Крім того, визначений Порядком відшкодування витрат механізм відшкодування відповідачем позивачу зазначених витрат не передбачає необхідності визнання передбачених зазначених актом звірки витрат в сумі 1858,81 грн. такими, що підлягають відшкодуванню.
Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки скаржник не надав жодного правового обґрунтування стосовно суті задоволених уточнених позовних вимог.
Згідно ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, а відповідно до ч. 1 ст. 86 КАСУ, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається в своїй апеляційній скарзі як на підставу своїх заперечень.
Таким чином, постанова господарського суду Сумської області від 10.05.06р. по справі № 2/137-06 прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст. ст. 86, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
Постанову господарського суду Сумської області від 10.05.06р. по справі № 2/137-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Глухів, Сумської області залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді