03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 2605/16217/2012 Головуючий у 1 інстанції: Шумейко О.І.
Апеляційне провадження № 22-ц-796/4801/2013 Доповідач: Стрижеус А.М.
24 квітня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.
при секретарі: Бабіч К.А.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_3 та представника позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу гаражів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу гаражів.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, який був нотаріально посвідчений. У зв'язку з недотриманням позичальником умов договору позики в частині строків повернення, рішенням суду з ОСОБА_3 стягнуто на його користь 2204043 гривні.
Крім того, позивач звернувся із позовом до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені на загальну суму 2272268 гривень 23 копійки.
В порядку забезпечення позову ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2012 року накладено арешт на гаражні бокси, розташовані в м. Києві по пр-ту. Героїв Сталінграду, буд. 24, блок И. В судовому засіданні під час проголошення судом ухвали про забезпечення позову був присутній представник ОСОБА_3
21 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладені договори купівлі-продажу гаражних боксів, на які накладено арешт в порядку забезпечення позову.
Посилаючись на ст. 228 ЦК України, позивач просить визнати недійсними договори купівлі-продажу гаражних боксів, укладені 21 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, предметом яких є гаражі № НОМЕР_3, НОМЕР_4, розташовані по пр-ту Героїв Сталінграду, буд. 24, блок И, в м. Києві.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу гаражів - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу (гаражу) гаражного боксу № НОМЕР_3, блок И, площею 20,20 кв.м., розташованого в підземному гаражі будинку № 24 по пр-ту. Героїв Сталінграда в м. Києві, укладений 21 травня 2012 року між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий номер НОМЕР_5.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу (гаражу) гаражного боксу НОМЕР_4, блок И, площею 20,10 кв.м., розташованого в підземному гаражі будинку № 24 по пр-ту. Героїв Сталінграда в м. Києві, укладений 21 травня 2012 року між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий номер №135.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_4, адреса проживання: 04210, АДРЕСА_1, судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок в рівних частках.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зокрема посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
В свою чергу представником позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення Оболонського районного суду м. Києва змінити в частині розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4 321 гривню 90 копійок судових витрат по сплаті судового збору. В решті рішення суду залишити без змін.
При цьому представник позивача ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не взяв до уваги той факт, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 107 гривень 30 копійок за подання заяви про забезпечення позову.
В судовому засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.205), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутністю у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та заперечувала проти доводів апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1
Представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду в цілому та на неправильність рішення в частині розподілу судових витрат та заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційних скарг, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення, суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 уклав правочини, якими порушив правовий режим тимчасово обмежених в обігу об'єктів цивільного права.
Судова колегія вважає, що даний висновок суду першої інстанції є неправильним та необґрунтованим в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за умовами якого позичальник - ОСОБА_3 отримав позику у сумі 2000300 гривень, що еквівалентно 250000 доларів США (а.с.6, 7).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача кошти у розмірі 2202223 гривні 13 копійок (а.с.8-10).
У зв'язку з тим, що відповідачем не виконувалося рішення суду, ОСОБА_4 звернувся у суд з позовом про стягнення інфляційний витрат, 3% річних та пені за договором позики.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2012 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_4 про зміну виду забезпечення позову.
Накладено арешт на гаражі № НОМЕР_3, НОМЕР_4, що розташовані по пр-ту. ГероївСталінграду, № 24, блок И (в підземному гаражі), які на праві приватної власності належать ОСОБА_3
Виконання ухвали покладено на Одинадцяту Київську державну нотаріальну контору, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації речових прав на нерухоме майно". Ухвала підлягала негайному виконанню (а.с.11-13).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 пеню за невиконання договору позики в розмірі 1141208,42 грн., три відсотки річних за користування коштами у сумі 35197 гривень 93 копійки, інфляційні нарахування в сумі 95860 гривень 88 копійок. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.14-16).
21 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу (гаражу) гаражного боксу № НОМЕР_3, площею 20,20 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, буд. 24, блок И (а.с.41,42).
Того ж дня між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу (гаражу) гаражного боксу № НОМЕР_4, площею 20,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, буд. 24, блок И (а.с.46-49).
Обидва договори купівлі-продажу (гаражу) гаражного боксу укладені між сторонами у письмовій формі та посвідчені нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровані в реєстрі за № № 134, 135 відповідно.
Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п.2.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року №31/5 "Про внесення змін і доповнень до нормативно - правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна", відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.
Згідно з витягу з державного реєстру правочинів та Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 1621 травня 2012 року арешт на спірні гаражні бокси № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 блок И по пр-ту. Героїв Сталінграда, 24 в м. Києві відсутній (а.с.59-61, 64-66).
Згідно договору купівлі - продажу (гаражу) гаражного боксу № НОМЕР_3, площею 20,20 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, буд. 24, блок И від 21 травня 2012 року ОСОБА_3 продав за 400000 гривень ОСОБА_2 вище зазначений гаражний бокс.(а.с.57,58).
Згідно договору купівлі - продажу (гаражу) гаражного боксу № НОМЕР_4, площею 20,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, буд. 24, блок И від 21 травня 2012 року ОСОБА_3 продав за 400000 гривень ОСОБА_2 вище зазначений гаражний бокс.(а.с.62,63).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою - третю, п'ятою та шостої ст.203 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що в момент вчинення правочину 21 травня 2012 року (договору купівлі - продажу гаражних боксів) сторонами (продавцем - ОСОБА_3 та покупцем - ОСОБА_2) були додержані вимоги ст. 203 ЦК України.
На момент укладання правочину заборони щодо відчуження гаражних боксів № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 блок И по пр-ту. Героїв Сталінграда, 24 в м. Києві були відсутні, що підтверджується витягами з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21 травня 2012 року.
Доводи представника позивача про те, що на момент укладання правочину існувала заборона щодо відчуження спірних гаражних боксів, спростовуються витягами з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21 травня 2012 року.
Доводи представника позивача про те, що арешт на гаражні бокси вважається накладеним з моменту постановлення ухвали про накладання арешту, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в якому визначено, що обтяження на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі - продажу гаражних боксів, позивач посилався на те, що оскаржувані правочини є такими, що порушують публічний порядок. Проте ним не зазначено чим саме вчинені відповідачами договори купівлі - продажу гаражних боксів порушують встановлений публічний порядок та не надано належних і допустимих доказів такому.
Перелік правочинів, які є нікчемними к такі, що порушують порядок, визначений ст.228 ЦК України.
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними", такими правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказами вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Аналізуючи наведені докази в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача ОСОБА_4, оскільки він не був стороною у договорі купівлі - продажу гаражних боксів, не мав права на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і крім того, заборони щодо відчуження гаражних боксів № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 блок И по пр-ту. ГероївСталінграда, 24 в м. Києві були відсутні, що підтверджується витягами з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21 травня 2012 року.
Враховуючи, що судом першої інстанції рішення було постановлено з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення районного суду, відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_4, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу гаражів - скасувати та постановити нове наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу гаражів - відмовити.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: