Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
Справа № АС-27/93-06 Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Істоміна О.А.
«11»липня 2006 року
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Істоміної О.А., Кравець Т.В.
при секретарі Кобзевій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача - Калиниченко Л.В. -представник, дов. № 147 від 11.07.2006 року (копія у справі)
відповідача -Мальцева І.І. - представник, дов. № 6114/10/10-014 від 11.07.2006 року (копія у справі); Кулеш Л.В. -юрист, дов. № 960/10/10-014 від 10.02.2006 року (копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (вх. № 1740Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року по адміністративній справі № АС-27/93-06
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Втормет", м. Харків
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання до вчинення дій, -
встановила:
У лютому 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Втормет" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001832320/0 та №0000102310/0 від 01 лютого 2006 року, як таких, що суперечать нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, а також просив суд зобов'язати відповідача скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.
Постановою господарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року позов було задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001832320/0 та № 0000102310/0 від 01 лютого 2006 року. В частині зобов'язання відповідача скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення -в задоволенні позову відмовити. З державного бюджету на користь позивача стягнуто 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита. Постанова суду мотивована недоведеністю відповідачем наявності порушення позивачем встановленого порядку оподаткування.
Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова з постановою суду не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права. Просить прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Відкрите акціонерне товариство "Втормет" відзив на апеляційну скаргу не надало, в судовому засіданні просило суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001832320/0 від 01 лютого 2006 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у картці особового рахунку платника на 437564 грн. та сплату штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 437 564 грн. та № 0000102310/0 від 01 лютого 2006 року, про нарахування 15486 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4645,80 грн. були прийняті на підставі висновків акту № 14/23-504/00191520 від 24 січня 2006 року про результати документальної перевірки позивача з питань правильності декларування сум бюджетного відшкодування та правильності нарахування ПДВ за жовтень 2005 року.
В результаті перевірки податківцями було виявлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, п.п. 7.2.1 п. 7.2. статті 74 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, та безпідставне віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 11370,15 грн. у вересні 2005 року та 15486,34 грн. у жовтні 2005 року.
Матеріали справи також свідчать, що основним видом діяльності підприємства позивача є заготівля, переробка та збут брухту та відходів чорних металів, а тому наведені на сторінці 15 акту перевірки витрати Відкритого акціонерного товариства «Втормет»на придбання лому та відходів чорних металів, товарно-матеріальних цінностей та послуг у підприємств -постачальників, колегія суддів вважає правомірно віднесеними підприємством до складу валових витрат.
Згідно п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1. статті 6 та статті 5 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі і інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Заперечуючи проти доводів позивача, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова як в судів першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції заявила, що позивач в ході перевірки не надав перевіряючим всіх необхідних документів, що підтверджують законність операцій, їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства, та право підприємства на податковий кредит відповідно п.7.4, 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", але доказів обґрунтованості цього ствердження відповідач не надав. А тому колегія суддів вважає ці твердження відповідача стосовно відсутності під час перевірки вищевказаних первинних документів, бездоказовими та неправомірними. Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд у підприємства позивача не було підстав не включити податкові накладні до податкового кредиту.
Також матеріалами справи свідчать, що підприємство позивача, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від постачальників, відповідно до пункту 7.4, 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правомірно включило суми податку на додану вартість до податкового кредиту, про що було зроблено записи в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень, жовтень 2005 року.
Згідно положень Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є документом, який підтверджує наявність фактичних обставин про сплату сум податків, визначених п.п. 7.4.1 цього Закону, що дає право платнику податків на формування податкового кредиту .
Відповідно до пп.7.2.1. п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Матеріали справи свідчать про те, що податкові накладні, які позивач отримав від підприємств-постачальників та включені до податкового кредиту декларацій за вересень, жовтень 2005 року містять всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та не мають жодних порушень порядку їх заповнення (копії податкових накладних містяться в матеріалах справи, оригінали досліджені під час судового засідання). Той факт, що в деяких податкових накладних не вказаний вид договору та його номер (а тільки слово «договір"), а також наявність в деяких накладних посилання "без укладання угоди", як вірно зазначив місцевий господарський суд, не може свідчити про порушення позивачем положень п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону.
Відповідно до частиною 2 п.п. 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідальність платника податку настає тільки у випадку включення у податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. У випадку, що розглядається усі податкові накладні відповідають діючому законодавству та на момент проведення перевірки були в наявності, тому висновки відповідача в описаній частині неправомірні.
Посилання відповідача на те, що позивачем в деяких випадках не були укладені договори з його контрагентами в письмовій формі, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки нормами Цивільного кодексу України, нормами Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачено наявність письмової форми договору, як необхідної умови, для віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що підприємство позивача правомірно віднесло до складу податкового кредиту декларації за вересень, жовтень 2005 року суму податку на додану вартість відповідно в розмірі 11370,15 грн. та 15486,34 грн.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, колегія суддів вважає, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова не було наведено ніяких доказів та аргументів, які б підтверджували факт порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивач відносив до складу податкового кредиту суми по операціям (перерахування коштів по договорам комісії на адресу ЗАТ «Укрметалпостач"), які проводилися без ПДВ. Але матеріали справи, а саме: копії листів позивача на адресу ЗАТ «Укрметалпостач" (№388/2 від 30 вересня 2005 року та № 338/1 від 30 вересня 2005 року), з доказами отримання цих листів ЗАТ «Укрметалпостач", якими позивач змінив формулювання призначення платежу в своїх платіжних дорученнях № 3134, 3181, 3231, 3334, 3467, 3599, 3630, 3671, 3658, вказавши в них інший договір комісії та визначивши суму з ПДВ свідчать про помилковість тверджень відповідача. Податкові накладні по вказаним операціям позивачем були отримані.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року по справі № АС-27/93-06 була винесена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 20 квітня 2006 року по адміністративній справі № АС-27/93-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-27/93-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді