"12" грудня 2006 р.
Справа № 31/329-06-9350А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді -доповідача Картере В.І.
суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання -Буравльовій О.М.
за участю представників сторін:
від позивача -Кіндяк Н.В.,
від відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Одеської області від 07.11.06р.
по справі № 31/329-06-9350А
за позовом скаржника
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітла-Петрол»
про стягнення 1 739,67грн.
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з ТОВ «Вітла-Петрол»адміністративно-господарських санкцій у сумі 1 666,67 грн. за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005р. та пені в сумі 73грн. за порушення термінів сплати зазначених адміністративно-господарських санкцій.
Постановою господарського суду Одеської області від 07.11.06р. (суддя Лєсогоров В.М.) в позові відмовлено.
Приймаючи постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у 2005 р. виконав встановлений законодавством норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві відповідача у 2005р. працював один інвалід.
Відмову у стягненні пені місцевий господарський суд мотивував з посиланням на те, що норма щодо стягнення пені, встановлена ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»діє з 1 січня 2006 року, а тому не розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами у 2005р.
Не погоджуючись із даною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач, посилаючись на приписи Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95р. № 171 стверджує про невірність висновку суду, щодо виконання відповідачем нормативу у 2005р. по працевлаштуванню інвалідів.
Також, позивач стверджує, що стягнення пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005р. прямо передбачено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав
Розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до приписів ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», п. З, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.
Зі Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма 10-ПІ) вбачається, що на підприємстві відповідача у 2005р. середньооблікова чисельність працюючих складала 9 осіб, отже у 2005р. на підприємстві відповідача повинен був працювати один інвалід.
Втім, із зазначеного звіту вбачається, що інвалід на підприємстві відповідача працював три з половиною місяця, а відтак, враховуючи приписи пунктів 2.1.9, 3.3.1-3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95р. № 171, середньооблікова кількість працівників на підприємстві відповідача, яким відповідно чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0,292 (3,56 : 12 міс. = 0,292=0), тобто менше ніж одне місце.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виконання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, зазначив, що тривалість роботи інваліда на підприємстві, згідно вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не впливає на показник кількості працюючих на підприємстві інвалідів, а тому посилання позивача на норматив визначений згідно Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95р. № 171 є безпідставним, і крім того неправильним, оскільки дана інструкція втратила чинність з 1 січня 2006р.
Апеляційний господарський суд не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
З метою здійснення моніторингу виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»наказом Державного комітету статистики України від 10.01.2002 № 49 затверджено форму державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів», відповідно до якої до уваги береться середньооблікова чисельність штатних працівників та інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), яка визначається відповідно до підпунктів 3.3.1 -3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України.
Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що для визначення чисельності працівників підприємства за будь-який період (місяць, квартал, з початку року, рік) недостатньо мати чисельність працівників на дату, наприклад, тільки на початок або кінець звітного періоду, тому що в цих показниках не враховуються зміни, що відбулися протягом розглянутого періоду.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого - по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Згідно з підпунктом 3.3.3 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
З огляду на наведене показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді вираховується саме виходячи з фактичної тривалості роботи кожного інваліда на підприємстві.
Крім того, слід зазначити, що саме з урахуванням приписів Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 у 2005 році визначався норматив працевлаштування інвалідів, а відтак втрата нею чинності з 1 січня 2006р. жодним чином не впливає на вирішення спору по суті.
Недотримання відповідачем у 2005 році нормативу працевлаштування інвалідів саме з вини останнього підтверджується наступним:
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
За даними листа Болградського районного центру зайнятості Одеського обласного центру зайнятості від 27.09.06р. вбачається. що у 2005р. на обліку перебувало 2 інваліда, вакансій для інвалідів від відповідача не поступало.
З листа Болградського районного центру зайнятості від 12.09.06р. вбачається. що у 2005р. відповідач не звітував про наявність вільних робочих місць для інвалідів.
Також, листом Управління праці та соціального захисту населення від Болградської райдержадміністрації від 12.09.06р. підтверджується те, що відповідач у 2005р. не інформував органи соціального захисту населення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і про вільні вакансії для інвалідів.
Наведене свідчить про неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо інформування державної служби зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2005р.
Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що створеним вважається робоче місце інваліда, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідач не представив доказів виконання ним даного припису законодавства.
Норми ч. 8 ст. 69 та ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України зобов'язують суб'єктів господарювання за рахунок своїх коштів створювати зазначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється Законом.
Відповідно до приписів ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та п. 3 «Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28 грудня 2001 р., у разі, якщо кількість працюючих інвалідів менша від встановленої згідно ст. 19 названого Закону, підприємства щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно -господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої заробітної плати.
Згідно звіту відповідача середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2005 році складала 30 000 грн., отже з урахуванням наведеного вище відповідач повинен був сплатити позивачу 1666,67грн. штрафних санкцій за 1 робоче місце не зайняте інвалідом (30 000 : 9 (чисельність штатних працівників) = 3 333,33грн. : 2=1666,67грн.)
Штрафні санкції, згідно «Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім. Відповідач суму штрафних санкцій у розмірі 1666,67 грн. у встановлений законом строк добровільно не сплатив, у зв'язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з нього на користь позивача у судовому порядку.
Крім того, оскільки 15 квітня 2006 року закінчився строк добровільної сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу працевлаштування, то цілком правомірною, відповідно до приписів ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та обґрунтованою згідно із наданим позивачем розрахунком, є вимога про стягнення з відповідача й пені за порушення строків сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій за 146 днів затримки у сумі 73 грн.
При цьому, слід зазначити, що норму щодо нарахування пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати, внесено до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 31 травня 2005 року № 2602-IV, який набрав чинності з 22.06.05р., а відтак висновок суду першої інстанції про те, що дана норма не розповсюджується на спірні правовідносини є помилковим.
Виходячи з викладеного, оскаржена постанова підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 160, 162, 195, 196, 198, 202, 205, 207, КАС України, апеляційний господарський суд
Постанову господарського суду Одеської області від 07.11.06р. по справі № 31/329-06-9350А скасувати.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ТОВ «Вітла-Петрол»на користь Одеського обласного відділення ФСЗІ адміністративно-господарські санкції у сумі 1666,67 грн. за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005р. та пеню в сумі 73 грн. за порушення термінів сплати зазначених адміністративно-господарських санкцій.
Постанова в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач : В.І. Картере
Судді: В. Т Пироговський
В.І. Жеков