Справа № 357/1527/13- ц
2/357/1156/13
Категорія 47
23 квітня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Коляда С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на повнолітнього сина -
Позивач звернулась до суду з даним позовом 30.01.2013 року посилаючись на те, що 21.08.1993 року уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3. На даний час син навчається на денному відділенні в Національному університеті Державної податкової служби України в м. Ірпінь, навчання коштує дорого, потрібні немалі кошти на одяг, проїзд, харчування, проживання, купівлю підручників. Грошей на все не вистачає, оскільки позивач утримує сина одна, а відповідач ніякої участі у вихованні сина не бере, матеріально не допомагає. Оскільки син ще не має самостійного заробітку потребує матеріальної допомоги на період навчання. Позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 річного віку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позов підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 199 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину, якщо вона продовжує навчання і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки забов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також дочка , син, які продовжують навчання.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб ( свідоцтво про шлюб - а.с.10), 02.04.2013 року за рішенням суду шлюб було розірвано, дані обставини визнаються сторонами.
Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з 10.08.2012 року навчається на першому курсі ( денної форми навчання) факультету податкової міліції Національного університету ДПС України ( четвертий рівень акредитації) та знаходиться на повному державному забезпеченні, дата закінчення навчання жовтень 2016 року, отримує стипендію у розмірі 230 грн.33 коп., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає у гуртожитку ( казармі) навчального закладу безкоштовно, харчування також безкоштовне, мати та батько допомагають продуктами та матеріально на його вимогу щомісячно, що підтверджено довідкою № 14/02021 від 25.01.2013 року ( а.с.3) та показами свідка ОСОБА_3
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, працює у ФОП ОСОБА_5 і отримує заробітну плату в середньому у розмірі 1134 грн. (довідка № 2 від 05.03.2013 року - а.с.17).
Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, має мінливий нерегулярний дохід, офіційно не працевлаштований, в Центрі зайнятості населення на обліку не перебуває, в судовому засіданні пояснив, що на прохання сина допомагає йому матеріально, дані обставини не спростовано позивачем та підтверджено показами свідка ОСОБА_3
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні позивач не довела обставини на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, доказів що син знаходиться на її особистому утриманні ( оплата за навчання, на одяг, проїзд , харчування, проживання, купівлю підручників), що син потребу матеріальної допомоги, а відповідач не приймає участі у матеріальному забезпеченні не надала, також не надано доказів що відповідач має можливість надавати додаткову матеріальну допомогу.
Суд враховує також обставини, які зазначив свідок ОСОБА_3 , а саме: що він не потребує додаткової матеріальної допомоги оскільки батьки в рівній мірі допомагають йому в добровільному порядку щомісячно, батько ніколи не відмовляє у наданні матеріальної допомоги, одяг і продукти також надають нарівні.
Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки відсутні умови для стягнення аліментів на повнолітню дитину на період навчання, а саме: потреба ОСОБА_3 у матеріальній допомозі та можливість батька надавати таку допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 191,198-200 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на повнолітнього сина відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. В. Бондаренко