23 квітня 2013 року Справа № 110902/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації на постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 березня 2011 року у справі за позовом прокурора Підгаєцького району в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації про нарахування та виплату разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення,
У лютому 2011 року прокурор Підгаєцького району в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації у перерахунку та виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, що передбачений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату йому недоотриманої спірної грошової допомоги за 2010 рік.
Постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 березня 2011 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації у перерахунку та виплаті позивачу недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату йому такої допомоги за 2010 рік згідно із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням фактично виплачених сум.
У поданій апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації просить вищезазначену постанову скасувати, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що управління належним чином та відповідно до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2010 рік» і постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року виконало свій обов'язок перед ОСОБА_1 з виплати йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2010 році. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і що управління не вправі самостійно визначати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України та видаткові можливості основного фінансового документу держави. Вважає свої дії з виплати позивачці спірної допомоги правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню підлягає з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що він є громадянином, який постраждав в внаслідок Чорнобильської катастрофи I категорії, а тому відповідно до вимог ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. З врахуванням положень ст. 22 Конституції України і пріоритетності його норм та норм Законів України над урядовими підзаконними нормативно-правовими актами, розмір грошової допомоги на оздоровлення, що підлягав виплаті позивачці у 2010 році, необхідно обчислювати саме у кратному відношенні до законодавчо встановленого на цей рік розміру мінімальної заробітної плати, а не з розміру, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було обмежено право на отримання спірної допомоги. Розмір отриманої позивачем у 2010 році допомоги на оздоровлення суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішенню Конституційного Суду України. Обов'язок щодо нарахування і виплати пов'язаної із цим заборгованості слід покласти на управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають частково нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи I категорії, а тому відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічне одержання допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими на 2008 рік було обмежено виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, встановлених, зокрема, у ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної допомоги саме на управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації в силу вимог частини 5 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та вищевказаних висновків не спростовують.
Статтею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії за період 2010 року, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки як свідчить заперечення відповідача (а.с. 27) щорічна допомога на оздоровлення була здійснена в червні місяці 2010 року, а звернувся до суду прокурор в його інтересах в лютому 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації у перерахунку та виплаті позивачу недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату йому такої допомоги за 2010 рік згідно із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік або іншим відповідним законодавством - залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації - задовольнити,
Постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22 березня 2011 року у справі № 2а-570/11 щодо позовних вимог прокурора Підгаєцького району в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації у перерахунку та виплаті позивачу недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату йому такої допомоги за 2010 рік згідно із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік або іншим відповідним законодавством - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В.Ніколін
Судді О.Б.Заверуха
О.М.Гінда