15 квітня 2013 р. Справа № 2а/0470/4548/12 м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретарі судового засідання без участі сторінВласенка Д.О. Пасічнику Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі про зобов'язання вчинити певні дії, -
Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області 18 квітня 2012 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі у якому просила зобов'язати відповідача виконати вимоги Об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську від 26 грудня 2011 року № 28/1854 на суму 2415,24 грн., а саме:
- відшкодувати зайво виплачену заробітну плату в сумі 1772,68 грн.;
- відкоригувати в поточних рахунках з Фондами суму зайво нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 642,56 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Об'єднаним контрольно-ревізійним відділом в Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську було проведено планову ревізію цільового та законного використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2011 року. В ході проведення ревізії було встановлено порушення, які знайшли своє відображення у вимозі від 26 грудня 2011 року № 28/1854, строк для усунення яких було встановлено до 16 січня 2012 року. Відповідачем у встановлений строк не було виконано вимоги на загальну суму 2415,24 грн., що і стало підставою для звернення до суду.
Сторони у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, тому у відповідності до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо, відповідно до положень ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте, подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/1125/12, яка набрала законної сили, вимоги Об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську від 26 грудня 2011 року № 28/1854 були скасовані.
Аналізуючи заявлене клопотання суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Так, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо:
1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності;
9) позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
З огляду на те, що в адміністративній справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі про зобов'язання вчинити певні дії, відсутня будь-яка з вище перелічених обставин, суд вважає, що позивна заява не може бути залишена без розгляду.
Відповідно ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 1.1.2.3 Плану роботи Об'єднаного контрольно-ревізійного відділу у Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську на ІV квартал 2011 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 31 жовтня 2011 року №124, виданого начальником відділу Мицею Л.В., старшим контролером-ревізором відділу Сень О.Є., Об'єднаним контрольно-ревізійним відділом в Верхньодніпровському районі і м.Вільногірську проведено планову ревізію цільового та законного використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт № 930-19/122 від 18 листопада 2011 року /а.с. 6-12/.
У даному акті було визначено, що ревізією дотримання законодавства при встановленні, нарахуванні та виплаті працівникам доплат проведеною суцільно за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2011 року встановлено 4 випадки нарахування та виплати по розрахунково-платіжним відомостям доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі не передбаченому п. 3.7 розд. III Положення № 12 та п. 3.7 розд. ІІІ Додатку №2 до Колективного договору, що призвело до зайвого нарахування та виплати вищевказаної доплати завідуючій сектором збору внесків та відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_1 (за час її виконання обов'язків начальника відділення на період його щорічної відпустки та на період відсутності начальника по причині звільнення) на загальну суму 1772,68 грн. (КЕКВ 1111). Внаслідок зайвого нарахування доплати за тимчасово відсутнього працівника зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 642,56 грн. (КЕКВ 1120, 2009 рік - 489,52 грн., 2010 рік - 100,37 грн., 2011 рік -52,67 грн.). Внаслідок допущеного порушення Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 2415,24 грн.
Об'єднаним контрольно-ревізійним відділом в Верхньодніпровському районі і м.Вільногірську від 26 грудня 2011 року вило висунуто вимогу № 28/1854 «Про усунення виявлених ревізією порушень» та направлено її Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі /а.с. 38-40/. Даною вимогою було зобов'язано усунути виявлені ревізією порушення на суму 2415,24 грн., а саме: відшкодувати зайво виплачену заробітну плату в сумі 1772,68 грн.; відкоригувати в поточних рахунках з Фондами суму зайво нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів у сумі 642,56 грн.
Не погодившись з висунутими до нього вимогами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі 12 січня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, у якому просило визнати протиправною та скасування вимоги Об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську викладеного в листі від 26 грудня 2011 року №28/1854 щодо вжиття заходів по усуненню виявлених порушень щодо зайво нарахованої та виплаченої зарплати в сумі 1772,68 грн. внаслідок нарахування та виплати доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі різниці в посадових окладах.
Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/1125/12 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування вимоги, було визнано протиправною та скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області в особі Об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську від 26 грудня 2011 року №28/1854 щодо вжиття заходів по усуненню виявлених ревізією порушень стосовно зайво нарахованої та виплаченої зарплати в сумі 1772,68 грн. внаслідок нарахування та виплати доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі різниці в посадових окладах /а.с. 74-76/.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/1125/12 апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області було залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/1125/12 - без змін /а.с. 72-73/.
Зі змісту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/1125/12 вбачається, що судом було визнано, що наказами начальника управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області Братко Н.І. було правомірно покладено на ОСОБА_1 виконання обов'язків начальника відділення з виплатою різниці в посадових окладах.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, оскільки вимоги Об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську щодо відшкодування зайво виплаченої заробітної плати в сумі 1772,68 грн. визнані судовим рішенням протиправними та скасовані, а дії щодо покладення на ОСОБА_1 виконання обов'язків начальника відділення з виплатою різниці в посадових окладах - визнані правомірними, суд вважає, що вимоги щодо відкоригувати в поточних рахунках з Фондами суму зайво нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів у сумі 642,56 грн. є похідними від вимог щодо відшкодування зайво виплаченої заробітної плати в сумі 1772,68 грн. Даного висновку суд приходить у зв'язку з тим, що сума переплати внесків до державних цільових фондів у розмірі 642,56 грн., на думку Об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську, утворилась саме через зайво проведеного нарахування на заробітну плату внаслідок зайвого нарахування доплати за тимчасово відсутнього працівника.
Отже, оскільки у відповідача не відбувалось зайвого нарахування доплати за тимчасово відсутнього працівника, суд вважає, що відсутнє і зайво проведене нарахування на заробітну плату та перерахування внесків до державних цільових фондів у сумі 642,56 грн.
Відповідно до пп. 4.3 п. 4 Положення про державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 за № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за № 1213/19951, підрозділ відповідно до покладеного на нього завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме порушує питання щодо звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII передбачено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктом 10 статті 10 цього Закону встановлено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналізуючи спірні правовідносини суд приходить до висновку, що оскільки вимоги Об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську щодо відшкодування зайво виплаченої заробітної плати в сумі 1772,68 грн. визнані судовим рішенням, яке набрало законної сили, протиправними та скасовані, а вимоги щодо відкоригування в поточних рахунках з Фондами суми зайво нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів у розмірі 642,56 грн. на пряму залежать від правомірності вищевказаних вимог, суд вважає, що такі вимоги не повинні виконуватись відповідачем оскільки в супереч ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не є законними.
З огляду на викладене, суд відмовляє Державній фінансовій інспекції в Дніпропетровській області у задоволенні адміністративного позову про зобов'язання відповідача виконати вимоги Об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в Верхньодніпровському районі і м. Вільногірську від 26 грудня 2011 року № 28/1854 на суму 2415,24 грн.
Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відносяться за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 128, 155, 158-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судові витрати по справі зі сторін не стягуються та відносяться за рахунок Державного бюджету України.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Д.О. Власенко