"17" квітня 2013 р. Справа № 5023/5477/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 (дов. № 15 від 14.01.13 р.).
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків (вх. № 1136 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.13 р. у справі № 5023/5477/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" м. Харків
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Харків
про стягнення 80000,00 грн.
У листопаді 2012 року позивач, ТОВ "Інтертранслогістик", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на свою користь 80000,00 грн. збитків, мотивуючи позов безпідставним утриманням відповідачем грошових коштів, які були перераховані відповідачем на виконання умов договору № 1201/01 від 01.12.2006 року та замовленням № 15/1018 від 18.06.2008 року.
20 лютого 2013 року позивачем подано до господарського суду доповнену позовну заяву, в якій ТОВ "Інтертранслогістик" просив розірвати договір № 1201/01 від 01.12.2006 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Інтертранслогістик" та стягнути з відповідача збитки в сумі 80000,00 грн., нанесені внаслідок невиконання визначеного замовленням зобов'язання, які виникли на підставі неналежного виконання відповідачем обсягу замовлених робіт та судові витрати. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 22, 651, 852, 858, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.128, 188, 193, 224, 226 ГК України.
06 березня 2013 року до позивач наддав до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій ТОВ "Інтертранслогістик" просило суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 суму збитків у розмірі 114600,00 грн., спричинених внаслідок невиконання визначених замовленням № 15/1018 від 18.06.2008 року підрядних робіт та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.13 р. ( колегія суддів у складі головуючий суддя Сальнікова Г.І., суддя Інте Т.В., суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" суму збитків в розмірі 114600,00 грн. та 2292,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 5023/5477/12 від 19.03.13 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на недоведеність позивачем наявності складу господарсько-правової відповідальності: факту порушення зобов'язання, наявності шкоди та її розміру та причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою. На думку відповідача, факт порушення зобов'язання відповідачем спростовується актами виконаних робіт, які підписані сторонами, додатком до акту № 09/1кв, який підписаний відповідачем в односторонньому порядку та угодою № 1 від 15.10.2009 року, що долучені до матеріалів справи. Відповідач наголошує, що судове рішення по справі № 5023/3763/11 не має приюдиційного значення для даної справи, тому вважає неправомірним посилання суду першої інстанції на обставини, які встановлені в ході розгляду справи № 5023/3763/1.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в призначене судове засідання 17.04.2013 року не з'явився, але надіслав клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та надання до справи письмових заперечень, мотивуючи дане клопотання неможливістю направити свого уповноваженого представника у призначене судове засідання в зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі в Апеляційному суді Харківської області.
Колегія суддів залишає вказане клопотання без задоволення, оскільки відповідачем не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості забезпечити явку свого представника у судове засідання апеляційної інстанції. До того ж, позивач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни позивачем також не представлено. Також, беручи до уваги наявність в матеріалах справи доказів належного та завчасного повідомлення сторін про час та місце судового розгляду даної справи, позивач був не позбавлений права та можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати свої заперечення, а також додаткові докази по справі.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 01 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір № 1201/П, за яким виконавець (відповідач) зобов'язався за завданням замовника (позивача) виконати монтажні роботи, а замовник (позивач) зобов'язався прийняти роботи та сплатити їх вартість.
18 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було підписано замовлення № 15/1018 на виконання робіт та надання послуг, відповідно до умов якого (п. 1. предмет замовлення) відповідач прийняв на себе зобов'язання організувати виконання робіт з доведення продольно - фрезерного станку мод. 6620 зав. № 20, 1971р.в., що знаходиться в цеху ЦРМП до робочого стану. Згідно з предметом замовлення відповідач прийняв на себе зобов'язання: провести дефекацію станку мод. 6620 (п. 1.1.), скласти специфікації по електричній, механічній, гідравлічній частинам станку мод. 6620 (п.п. 1.2.-1.4.), провести монтажні роботи станку мод. 6620 (п. 1.5.), провести пуско - налагоджувальні роботи та перевірку станку мод. 6620 на технологічну точність (п.п. 1.5., 1.6.), перевірити станок мод 6620 на технологічну точність та здати за силовими показниками (п.п. 1.7., 1.8.). Замовник, тобто позивач прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити зазначені вище роботи.
Але, як вказує позивач, відповідач зазначений обсяг робіт не виконав.
Позивач зазначає, що згідно банківських виписок та платіжних доручень, на виконання умов договору № 1201/П від 01.12.2006 року та замовлення № 15/1018 за проведення робіт з доведення станку моделі 6620 до робочого стану позивач перерахував на банківський рахунок відповідача загальну суму грошових коштів в розмірі 205490,00 грн.
В обґрунтування факту неналежного виконання відповідачем робіт, обумовлених замовленням, позивач послався на факти, встановлені в ході розгляду справи № 5023/3763/11 (н.р. 64/246-10).
Таким чином, позивач вважає, що не виконання відповідачем вказаних робіт становить прямий збиток позивача в розмірі 114600,00 грн. - обсяг перерахованої на користь відповідача суми коштів за невиконаний за актом № 091кв від 31.03.2009 р., що також, на думку позивача прямо встановлено рішенням господарських судів у справі № 5023/3763/11 та наданими за підписами ФОП ОСОБА_2 документами про неналежну якість, неналежне виконання робіт. Крім того, позивач також просив розірвати договір № 120/01 від 01.2006 р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інтертранслогістик». В
Вирішуючи даний господарський спір судом першої інстанції прийнято до уваги, що 08 червня 2008 року між ТОВ "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашспецсталь" було укладено договір купівлі-продажу № 15/1018. Згідно із наданим до матеріалів даної справи рішенням господарського суду від 08.08.2011 року по справі 5023/3763/11 (н.р. 64/246-10) позовні вимоги ПАТ "Енергомашспецсталь" задоволено. З ТОВ "Інтертранслогістик" на користь ПАТ "Енергомашспецсталь" стягнуто 1120000,00 грн. попередньої оплати за договором № 15/1018 від 18.06.2008 року, 27000,00 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 1080000,00 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати, 43419,18 грн. за користування чужими грошовими коштами, 356,17 грн. 3% річних, 240 грн. інфляційних, 22710,16 грн. витрат з державного мита по справі та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього - 2293961,51 грн. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Інтертранслогістик" до ПАТ "Енергомашспецсталь" - відмовлено з підстав невиконання підрядних робіт по доведенню станку моделі 6620 до робочого стану. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2011 року рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 року по справі № 5023/3763/11 залишено без змін.
Як зазначено судом першої інстанції, згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 року по справі № 5023/3763/11 (н.р. 64/246-10) встановлено факт невиконання робіт з доведення продольно - фрезерного станку мод. 6620 зав. № 20, 1971р.в., що знаходиться в цеху ЦРМП до робочого стану. Встановлено, що перевірка станку моделі 6620 на технологічну точність повинна бути проведена згідно керівництва по експлуатації станку та при цьому можливість досягнення параметрів точності у повному об'ємі може бути визначена тільки після проведення ревізії вузлів, проведенні дефектації та складання специфікації з електричної, механічної та гідравлічної частин станку.
Не приймаючи рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 по справі № 5023/3763/11 (н.р. 64/246-10), як таке, що встановлює преюдиційні факти, одночасно місцевий господарський суд визнав, що належних та допустимих доказів на спростування викладених у такому рішенні суду фактів, відповідач до матеріалів даної справи не надав. Судом першої інстанції також зазначено, що матеріали даної справи не містять первинних документів, які б свідчили про належне, якісне та вчасне проведення ФОП ОСОБА_2 дефектації станку моделі 6620; відповідних специфікацій за електричною, механічною та гідравлічною частинами станку моделі 6620, чи доказів їх фактичного складання та передачі ТОВ "Інтертранслогістик".
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем у цій справі прийнятих на себе згідно замовлення № 15/1018 зобов'язань, ТОВ "Інтертранслогістик" спричинено збитки, посилаючись при цьому на те, що окремим доказом зазначеного є рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 по справі № 5023/3763/11 (н.р. 64/246-10).
Беручи до ваги те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що у встановленому господарським процесуальним законом порядку, спростували би висновки суду згідно рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 по справі № 5023/3763/11 (н.р. 64/246-10), не надав первинних документів, що свідчили би про належне, якісне та вчасне проведення дефектації станку моделі 6620 чи фактичне складання та вчасну передачу позивачу специфікацій за електричною, механічною та гідравлічною частинами станку моделі 6620, не надав доказів на спростування підписаних значно пізніше акту № 09/01кв від 31.03.2009 року актів від 17.02.2010 року перевірки технічного стану поперечини станку, від 12.08.2009 року обстеження станку, від 01.03.2010 року обстеження станку, від 03.02.2010 року технічного стану продольно-фрезерного станку, від 15.09.2009 року приймання станку в ЦРМП, графік від 03.02.2010 року ремонту продольно-фрезерного станку, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 114600,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи заяву представника відповідача про пропуск позовної давності та застосування наслідків його спливу, суд вважав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки факт спричинення позивачу збитків настав за наслідком набуття законної сили рішенням Господарського суду Харківської області по справі №5023/3763/11 (н.р. 64/246-10), у якій ставилося питання про стягнення з ТОВ "Інтертранслогістик" на користь ПАТ "Енергомашспецсталь" грошових коштів, тобто з моменту проголошення Харківським апеляційним господарським судом постанови про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а саме - 27.10.2011 року.
У частині позовних вимог ТОВ "Інтертранслогістик" про розірвання договору № 1201/01 від 01 грудня 2006 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Інтертранслогістик", місцевий господарський суд відмовив, виходячи з того, що матеріалами справи встановлено, що предмет договірного регулювання згідно умов договору № 1201/01 від 01.12.2006 року не передбачав виконання відповідачем робіт з доведення станку моделі 6620, що знаходиться в цеху ЦРМП на території заводу ВАТ "Енергомашспецсталь": 84306, м. Краматорськ до робочого стану, оскільки обсяг робіт, внаслідок неналежного виконання яких позивачу спричинено збитки прийнятий відповідачем до виконання саме на підставі замовлення № 15/1018 від 18.06.2008 року.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків, оскільки вказані висновки ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, а також в основу рішення судом покладені докази, яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки, а прийняв їх як достовірний доказ на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, що призвело до неправомірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 01 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір № 1201/П, за яким виконавець (відповідач) зобов'язався за завданням замовника (позивача) виконати монтажні роботи станків замовника (п. 1.2.), дефекацію станків (п. 1.3.), складання специфікацій по електричним, механічним, гідравлічним частинам станків (п. 1.4.-1.6.), проведення монтажних, пуско - налагоджувальних робіт, перевірку на технологічну точність (п. 1.7.-1.8.), здачу по силовим показникам (п. 1.10) тощо, а замовник (позивач) зобов'язався прийняти роботи та сплатити їх вартість.
Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Відповідно до ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно діючого законодавства (ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 226 Господарського кодексу України), для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.
В той же час, матеріали справи свідчать про виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними сторонами, утому числі актом № 09/1 кв від 31.03.2009 р., на який посилається позивач (с.с. 81-83, т. 1), додатком до акту № 09/1 кв - дефектацією станку моделі 6620 зав. № 20, 1971 г.в. зі специфікаціями механічної, електричної та гідравлічної частини станку (а.с. 36, т. 3), угодою № 1 від 15.10.2009 р. (а.с. 35, т. 3); листом директора ТОВ «Інтернранслогістик» від 31.03.2009 р., яким він за результатами складання та підписання акту № 09/1 кв виконання робіт від 31.03.2009 р. з урахуванням додатку до нього просив ФОП ОСОБА_2 провести закупівлю та встановлення відсутніх та таких, що підлягали заміні, деталей станка моделі 6620 зав. № 20, 1971 г.в. На виконання цієї заявки відповідачем була проведена поставка, що підтверджується накладною від 15.06.2009 р. (а.с. 79, т. 1).
При цьому є неправомірним посилання позивача та суду першої інстанції на факти, встановлені судовими рішеннями по господарській справі № 5023/3763/11 (н.р. 64/246-10) в підтвердження вини відповідача у невиконанні своїх зобов'язань перед позивачем.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ч. 4 вказаної норми факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
П. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем у іншій).
Однак, в даному випадку відповідач по справі не був учасником господарського спору у справі № 5023/3763/11 (н.р. 64/246-10), тому факти, які встановлені в рішенні по вказаній справі не мають преюдиційного значення для даної справи № 5023/5477/12, в зв'язку з чим посилання суд першої інстанції на те, що доказом спричинення позивачу збитків є рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 по справі № 5023/3763/11 (н.р. 64/246-10), є необґрунтованим .
Отже, беручи до уваги недоведеність позивачем належними доказами факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, неможливим є й встановлення причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, про які зазначає позивач.
Також, позивачем не надано належного документального обґрунтування суми понесених збитків, їх розрахунок з урахуванням розширеного переліку робіт та послуг, які надавались відповідачем позивачу.
Отже, позивачем не доведено порушення зобов'язання з боку відповідача, що означає неможливість наявності причинного зв'язку між відсутнім порушенням зобов'язання з боку відповідача та збитками позивача, тому відсутні правові підстави для настання цивільно-правової відповідальності у відповідача.
Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача 114600,00 грн. збитків.
Що стосується заяви відповідача щодо застосування позовної давності, колегія суддів не вбачає правових підстав для її задоволення та застосування позовної давності, але саме з тих підстав, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, яка звертається за захистом своїх законних прав та інтересів, але в з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
На підставі викладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.03.13 р. у справі № 5023/5477/12 в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 114600,00 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.03.13 р. у справі № 5023/5477/12 в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 114600,00 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (61099, м. Харків, вул. Рибалко, б. 37, кв. 10, код ЄДРПОУ 31827404) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1147, 00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Повний текст постанови складено 22.04.2013 р.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.