16.04.13р. Справа № 904/1662/13-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОБУС-ДНЕПР", м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДНЕПР", смт Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська обл.
про стягнення 63 605,80 грн. боргу за договором поставки товару
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
позивача - Рибченко А.О., представник за довіреністю
відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
Позивач просить стягнути з Відповідача 62 150,00 грн. - основного боргу, 1 455,80 грн. - пені, а всього 63 605,80 грн. боргу за договором поставки товару. Позовні вимоги мотивовані порушенням Відповідачем зобов'язань за договором у частині оплати отриманого від Позивача товару.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи докази погашення зазначеної заборгованості на час розгляду справи господарському суду не надав.
Представник Позивача надав рахунки-фактури.
Від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідачем не наведено жодних поважних причин не подання суду витребуваних ухвалами суду від 01.03.13р. та від 26.03.13р. документів; за його клопотанням розгляд справи вже відкладався. Позивач вважає подання повторного клопотання про відкладення розгляд у справи зловживанням процесуальними правами, тому у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи заперечує, оскільки вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Суд погоджується з позицією представника Позивача, тому клопотання Відповідача відхиляє, та вважає за можливе, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
27.11.2012р. ТОВ "РОБУС-ДНЕПР" (далі - Позивач) та ТОВ "ЕВРОДНЕПР" (далі - Відповідач) уклали договір поставки товару №29 (далі - Договір), за п.1.1. якого, Постачальник (Позивач) зобов'язався передати у певний термін належний йому Товар у власність Покупця (Відповідача), а останній зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 2.1 Договору кількість Товару, що поставляється, асортимент, ціна за одиницю Товару (у відповідності до прайс-листа) вказуються в накладній, складеній на підставі Заявки Покупця, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.6 Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі Товару, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 2.7 Договору зобов'язання щодо поставки Товару вважається виконаним Постачальником з моменту передачі Товару Покупцю, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.
На виконання умов Договору Позивачем поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 81 400,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000064 від 26.12.2012; № РН-0000065 від 20.12.2012; № РН-0000062 від 14.12.2012; № РН-0000058 від 11.12.2012; № РН-0000057 від 11.12.2012; № РН-0000056 від 04.12.2012; та довіреностями на отримання товару № 1184 від 28.12.2012 на ім'я Болбаса Антона Ігоревича; № 1154 від 20.12.2012, №1132 від 14.12.2012, № 1114 від 10.12.2012, № 1099 від 07.12.2012 на ім'я Таран Миколу Леонідовича.
Відповідно до п. 3.1 Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар у безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання рахунка-фактури.
Позивач пояснив, що рахунки-фактури, відповідно до умов п.3.1. Договору вручались Відповідачеві з видатковими накладними.
В порушення умов Договору та чинного законодавства Відповідач за поставлений Товар розрахувався частково, сплативши лише 19 250 грн.
Згідно з п.9.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до "31" грудня 2013 року, а у частині оплати поставленого Товару і відповідальності за прострочення оплати вартості Товару, - до повного погашення заборгованості за отриманий Товар.
У гарантійному листі від 29.01.2013р. №27 Відповідач обіцяв Позивачеві сплатити борг у сумі 62 150,00 грн. до 03.02.2013р.
Заборгованість Відповідача за поставлений та не сплачений товар виникла починаючи з 01.01.2013р. та складає 62 150 грн., яка по сьогоднішній день не сплачена, та є предметом спору у даній справі.
В рамках досудового врегулювання спору Позивач 15.02.2013р. надіслав Відповідачеві Претензію №3 від 15.02.2013р. про погашення заборгованості.
Відповідно до п.7.4. Договору у разі несвоєчасної оплати Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Станом на дату подачі позовної заяви (26.02.2013р.) на прострочений борг Відповідача Позивачем нараховано пеню за 57 днів (січень 2013 року - 31 день та 26 днів у лютому) - 1455,80 грн., яку просить стягнути з Відповідача.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суд доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДНЕПР", 52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, смт Ювілейне, вул. Радгоспна, 98 (код ЄДРПОУ 244 298 99) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОБУС-ДНЕПР", 49124, м.Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 21 (код ЄДРПОУ 352 021 03) 62 150,00 грн. - основного боргу, 1 455,80 грн. - пені, 1 720,50 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.
Суддя С.Г. Юзіков
Рішення підписане_______________