Справа № 2-2059/11
р
Іменем України
17 квітня 2013 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Боровкова Д.О.
при секретарі Волянському А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства "Завод "Львівсільмаш", профспілкового комітету Відкритого акціонерного товариства "Завод "Львівсільмаш", (треті особи: Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області, орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Титан") про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення ОСОБА_2 та членів його сім'ї, надання їм іншого жилого приміщення, визнання ордеру і свідоцтва про право власності недійсними, та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють від свого імені та від імені неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства "Завод "Львівсільмаш", профспілкового комітету Відкритого акціонерного товариства "Завод "Львівсільмаш" про визнання недійсним спільного рішення та ордеру і визнання права власності,
встановив:
Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами, що були змінені та доповнені в процесі судового розгляду /а.с.58-60/, в яких просить поновити строк позовної давності, визнати недійсним ордер № 197 від 29.06.1999 року, на зайняття житлової площі та свідоцтво про право власності видані ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_2 та членів його сім'ї зі згаданої квартири, зобов'язати адміністрацію та профспілковий комітет ВАТ "Завод Львівсільмаш" вирішити питання про відселення ОСОБА_2 та членів його сім'ї, зобов'язати ОСОБА_2 та членів його сім'ї не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням блоку № 81, площею 33,4 кв. м. за вказаною адресою. Свої доводи обґрунтовує тим, що спільним рішення адміністрації та профкому ВАТ "Завод Львівсільмаш" було постановлено розселити жильців житлового блоку АДРЕСА_1 шляхом закріплення за відповідачем, ОСОБА_2, холу другого поверху, а спірний блок № 81 в цілому закріпити за ОСОБА_7 На підставі даного рішення позивач за первісним позовом отримав ордер № 312 від 6.08.2002 р. на жилу площу спірного приміщення. Ордер № 197 від 29.06.1999 року та свідоцтво про право власності від 13.08.2003 року видані ОСОБА_2 вважає незаконними, оскільки останній не перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, а оскаржуваний ордер є не зареєстрований при вселенні у встановленому законом порядку і підписаний невідомою особою. Крім того зазначає, що згідно оскаржуваних документів та наданої технічної документації доступ до спільної кухні для позивача за первісним позовом є неможливим, а ОСОБА_2 чинить для нього перешкоди в доступі до інших приміщень спірного блоку, щодо останнього, покликається на відповідь Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області від 24.01.2011 року. Пропуск строків позовної давності пояснює, тим що про оскаржувані ордер та свідоцтво вперше дізнався із зустрічного позову. Проти зустрічного позову заперечив, покликаючись на вище наведені обґрунтування.
Відповідач за первісним позовом, ОСОБА_2, проти первісного позову заперечив та разом із ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали до суду зустрічний позов /а.с.32,33/, в якому просять поновити строк позовної давності, визнати недійсними спільне рішення профкому і адміністрації ВАТ "Завод "Львівсільмаш" від 6 серпня 2002 року в частині закріплення в цілому житлового блоку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, визнати недійсним в цілому ордер на житлову площу в гуртожитку № 312 від 28 серпня 2002 року, виданий адміністрацією ВАТ "Завод "Львівсільмаш" ОСОБА_1 на право зайняття блоку №81 за вказаною адресою. В якості обґрунтування вказаних вимог зазначають, що 29.06.1999 року адміністрацією ВАТ "Завод Львівсільмаш" їм було видано ордер № 197 на житлове приміщення АДРЕСА_1, у 2003 році квартира АДРЕСА_1 була ними приватизована і на даний час належить їм на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.08.2003 р. та витягу про реєстрацію права власності, приватизація житла відбулась на підставі Розпорядження ВАТ "Львівсільмаш" № 1009 від 06.08.2003 р. Зазначають, що оскаржені рішення та ордер суперечать вимогам законодавства, оскільки були видані на вже зайняті приміщення. В перше про рішення від 6 серпня 2002 року та ордер виданий ОСОБА_1 дізналися з матеріалів первісної позовної заяви, тому просять поновити строк для звернення до суду із зустрічним позовом.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник позов підтримали, а проти зустрічного позову заперечили, покликаючись на мотиви первісної позивної заяви, додатково пояснивши, що ОСОБА_2 незаконно отримав ордер на спірне житло, оскільки ніколи не перебував на черзі на отримання житла, ОСОБА_1 не звертався з даним позовом до суду тривалий час, оскільки адміністрація ВАТ "Завод "Львівсільмаш" обіцяла йому, що він отримує квартиру у новобудові в районі Рясне-Львів, проте ніякої квартири він так і не отримав, просять позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проти первісного позову заперечив та пояснив, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу пропрацював на ВАТ "Завод Львівсільмаш", перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, на підставі чого спільним рішенням адміністрації та профкому ВАТ "Завод Львівсільмаш" від 12.05.1999 р. було постановлено надати йому та членам його сім'ї кімнату 81"б" та було отримано ордер на дане житлове приміщення № 197 від 29.06.1999 року. Оригінал зазначеного ордеру був поданий сім'єю ОСОБА_2 до органів приватизації, на підставі чого їм було видано свідоцтво про право власності на дане приміщення. Крім того, пояснив, що жодних перешкод для ОСОБА_1 в доступі до його кімнати 81 "а" ОСОБА_2 не чинить, неодноразово пропонував ОСОБА_1 ключі від блоку, однак останній відмовлявся від них. Просить застосувати до первісного позову строки позовної давності про що подав відповідну заяву. Зустрічний позов просить задовольнити покликаючись на мотиви такого.
Представник ВАТ "Завод Львівсільмаш" в судовому засіданні пояснила, що в журналі обліку потребуючих покращення житлових умов на підприємстві, починаючи з 1997 року, ОСОБА_2 не значиться, інших пояснень поданій справі надати не може, у зв'язку з відсутністю відповідних документів на підприємстві.
Представник третьої особи Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області в судовому засіданні пояснила, що не приватизовані приміщення гуртожитку АДРЕСА_1 перебувають у державній власності. У вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи ОСББ "Титан" первісний позов підтримала, покликаючись на мотиви такого, а проти зустрічного позову заперечила, при цьому пояснила, що відселення сім'ї ОСОБА_2 у приміщення холу другого поверху у згаданому гуртожитку є неможливим, оскільки дане приміщення є зайнятим і використовується для потреб ОСББ, зазначений хол ніколи у житлові приміщення не переобладнувався.
Представник органу опіки і піклування первісний позов підтримав, а проти зустрічного позову заперечив, при цьому пояснив, що місце має порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_1 з підстав зазначених в первісному позові. Також додав, що у випадку виселення сім'ї ОСОБА_2 зі спірного житлового блоку без надання їм іншого житлового приміщення будуть порушені права неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов висновку, що первісний позов та зустрічний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до листів Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області від 18.04.12 р та від 26.11.12 р з 28.03.1996 року гуртожиток по АДРЕСА_1 не увійшов до статутного фонду ВАТ "Завод "Львівсільмаш", а тому неприватизовані приміщення даного гуртожитку перебувають у державній власності. /а.с. 95,121,122/.
З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.11.2004 року слідує, що за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області зареєстровано право власності на гуртожиток з прибудовою по АДРЕСА_1 /а.с.147/.
З витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.07.2006 та від 06.08.2007 року слідує, що на гуртожиток з прибудовою по АДРЕСА_1 зареєстровано право приватної спільної власності в частці 5/100 за ПП "Мозайка" на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2006 року № 5342 та загальнодержавна власність на частку 95/100 за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2004 року /а.с. 148,149/.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що право власності на неприватизовані приміщення в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 належить державі в особі на Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області.
Як убачається з акту приймання передачі від 13.10.2003 року ВАТ "Завод "Львівсільмаш" передав на баланс ОСББ "Титан" весь житловий комплекс. /а.с.77-82/.
Відповідно до Статуту ОСББ "Титан", таке створено на підставі рішення загальних зборів мешканців будинку та є житлово-експлуатаційною організацією /а.с. 83-91/.
Відповідно до копії виписки із протоколу № 2 спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ «Завод «Львівсільмаш» від 12.05.1999 року за ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 закріплено кімнату № 81 «б» в малосімейному гуртожитку по АДРЕСА_1. /а.с.156/.
Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Згідно з копією ордеру № 197 від 29 червня 1999 року, такий було видано ОСОБА_2 та членам його сім'ї на кімнату № 81 «б» в гуртожитку по АДРЕСА_1. /а.с.36/.
Згідно з свідоцтвом про право власності від 13.08.2003 року, виданого органом приватизації ВАТ «Завод «Львівсільмаш» квартира 81 «б» в буд. АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_2,1996 року народження, та ОСОБА_6,2000 року народження /а.с.34,37,38/.
Зі змісту протоколу № 5 спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ «Завод «Львівсільмаш» від 06.08.2002 року вбачається, що жильці житлового блоку № 81 підлягають розселенню, шляхом закріплення за ОСОБА_2 холу другого поверху, а житловий блок № 81 в цілому закріплюється за ОСОБА_1 з видачею ордеру на одну особу/а.с.8/
Копією ордеру № 321 від 28.08.2002 року передбачено, що такий виданий ОСОБА_1 на кімнату з кухнею № 81, площею 33,4 кв. м. /а.с.7/
Відповідно до довідки наданої ВАТ «Завод «Львівсільмаш» при перевірці книги обліку осіб, які перебувають на черзі на одержання житлових приміщень, встановлено що ОСОБА_2 на такому обліку не перебуває /а.с.73/.
Проте, ні позивач по первісному позову, ні представник ВАТ «Завод «Львівсільмаш» не надали книги обліку осіб, які перебувають на черзі на одержання житлових приміщень у 1999 році, що позбавляє можливості суд дати правову оцінку щодо законності отримання ОСОБА_2 ордеру № 197 від 29 червня 1999 року.
Крім того, вирішуючи питання достовірності оскаржуваного ордеру від № 197 від 29 червня 1999 року виданого сім'ї ОСОБА_2, слід виходити з того, що суду не було надано для дослідження оригінал оскаржуваного ордеру, а також з того, що орган приватизації ВАТ «Завод «Львівсільмаш» прийняв оскаржуваний ордер, як належний та видав на його підставі відповідачу за первісним позовом свідоцтво про право власності на кімнату № 81 «б» у згаданому житловому блоці.
Відповідно до ст. 59 ЖК України вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Згідно з ст. 80 ЦК УРСР (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Аналогічна норма була закріплена і в частинах 3 та 4 статті 267 ЦК України, зі змісту яких слідує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вирішуючи питання про поновлення строків позовної давності за первісним позовом, суд не приймає до уваги покликання позивача за первісним позовом про те, що він дізнався про оскаржуваний ордер лише зі зустрічного позову. Питання про відселення відповідачів за первісним позовом вирішувалось адміністрацією та профкомом ВАТ «Завод «Львівсільмаш» ще у 2002 році про що зазначено у виписці із протоколу № 5 спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ «Завод «Львівсільмаш» від 06.08.2002 року. Позивачу за первісним позовом було відомо про дане рішення, а також про те, що сім'я ОСОБА_2 продовжує проживати у спірному блоці.
Крім того, ОСОБА_1 у судовому засідання пояснив, що йому було відомо, що сім'я ОСОБА_2 проживає у спірній кімнаті, проте, він не вживав ніяких дій, оскільки йому адміністрація ВАТ «Завод «Львівсільмаш» обіцяла виділити квартиру у новобудові у мікрорайоні Рясне - Львів, проте цього так і не було зроблено.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі, вважає, що у позовній вимозі про визнання ордеру недійсним слід, оскільки сплив строк позовної давності.
Щодо позовної вимоги первісного позову про виселення відповідачів за зазначеним позовом, то у задоволенні такої слід відмовити, з огляду на наступне.
Згідно з п. 44 Примірного положення про гуртожитки громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.
Громадяни також можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення на підставах передбачених ч. 1 ст. ст. 116 ЖК Української РСР.
У всіх інших випадках громадяни, які займають жилу площу у гуртожитках підлягають виселенню з наданням іншої жилої площі.
Відповідачі за первісним позов вселилися у спірне житло на підставі ордеру № 197 від 29 червня 1999 року, таким чином, останніх може бути виселене лише з наданням іншого жилого приміщення.
Зі змісту протоколу № 5 спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ «Завод «Львівсільмаш» від 06.08.2002 року убачається, що жильці житлового блоку № 81 підлягали розселенню, шляхом закріплення за ОСОБА_2 холу другого поверху.
Зазначеним протоколом не було передбачено на кого конкретного покладався обов'язок провести переобладнання холу на другому поверсі у жиле приміщення.
На даний час хол на другому поверсі у жиле приміщення не переобладнаний, зазначена обставина визнана всіма учасниками судового процесу, і тому в силу ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Таким чином, судом достовірно з'ясовано, що у гуртожитку по АДРЕСА_1 відсутні вільні жилі приміщенні, куди б могли вселитися відповідачі по первісному позову.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутні правові підстави для виселення сім'ї ОСОБА_2 зі спірної жилої площі без надання іншого жилого приміщення, і тому у вимозі про виселення відповідачів за первісним позовом слід відмовити.
Також, не підлягає задоволенню вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 13.08.2003 року, з огляду на наступне.
Зі змісту оспорюваного свідоцтва вбачається, що таке було видане органом приватизації ВАТ «Завод «Львівсільмаш» на підставі розпорядження органу приватизації від 06.08.2003 року № 1009.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач за первісним позов, як на підставу для визнання оспорюваного свідоцтва недійсним покликається на те, що таке видане на підставі незаконного ордеру від № 197 від 29 червня 1999 року.
Проте, у позовній вимозі про визнання вищезазначеного ордеру недійсним було відмовлено, в зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для визнання свідоцтва про право власності від 13.08.2003 року недійсним з підстав наведених у первісному позові.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Завод «Львівсільмаш» вирішити питання про відселення ОСОБА_2 та членів його сім'ї в інше жиле приміщення, то така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі змісту протоколу № 5 спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ «Завод «Львівсільмаш» від 06.08.2002 року не убачається, що при вирішенні питання щодо розселення жильців житлового блоку № 81 адміністрація заводу брала на себе обов'язок переобладнати хол у жиле приміщення.
Крім того, на даний час гуртожиток по вул. Ряшівській,27 не перебуває на балансі ВАТ «Завод «Львівсільмаш», ОСОБА_2 не являється працівником зазначеного заводу, і тому відсутні будь-які правові підстави для зобов'язання адміністрації та профкому ВАТ «Завод «Львівсільмаш» вирішувати питання про відселення ОСОБА_2 та членів його сім'ї в інше жиле приміщення.
Разом з тим, підлягає до часткового задоволення позовна вимога за первісним позовом, щодо усунення перешкод в користуванні спірним блоком № 81 з огляду на наступне.
Зі змісту ч.1 ст. 396 та ст. 391ЦК України випливає, що особа, яка користується речовим правом на чуже майно, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування таким майном.
Як убачається з плану квартири (блоку 81 на 8-му поверсі гуртожитку по вул. Ряшівській у м. Львові), який міститься у технічному паспорті від 08.08.2003 року /а.с.39/ блок 81 складається з коридору, який позначений у плані під літ. 81-1, площею 1,7 кв.м.; кухні, яка позначена у плані під літ 8-2 площею 6,0 кв.м.; вмивальні, яка позначена у плані під літ. 81-3, площею 2,2 кв.м.; вбиральні, яка позначена у плані під літ. 81-4, площею 1,0 кв.м.; кімнати 81-б, яка належить відповідачем по первісному позову та кімнати, яка у плані не позначена під конкретною літерою, проте як убачається з технічної документації саме ця кімната, являється кімнатою під літ. 81-А.
Відповідно до листа Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 24.01. 2011 року завершено перевірку з приводу звернення ОСОБА_1 із заявою про чинення перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1. Заявнику роз'яснено його право на звернення до суду для захисту своїх прав /а.с.10/.
Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача за первісним позовом про те, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувались ключі від блоку, оскільки стороною не було надано жодних доказів на підтвердження наведеного.
Зважаючи на те, що в безспірному користуванні ОСОБА_1 перебуває кімната 81-А, приміщення коридору, вмивальні, вбиральні, кухні перебувають у спільному користуванні з сім'єю ОСОБА_2, первісний позов в частині усунення перешкод в доступі до перелічених приміщень підлягає до задоволення.
Позовні вимоги за первісним позовом в частині усунення перешкод в доступі до кімнати під літ.81-б не підлягають до задоволення, оскільки зазначена кімната перебуває у власності сім'ї ОСОБА_2.
Проте, сам по собі факт того, що вхід до кухні можливий лише через кімнату 81-б, не може слугувати підставою для створення перешкод позивачу за первісним позовом у користуванні кухнею.
Разом з тим, виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, суд не може з власної ініціативи встановити спосіб у який позивач за первісним позовом може мати вільний доступ до спірної кухні. Зазначене питання (чи це буде встановлення сервітуту, чи влаштування окремого входу, тощо) може бути предметом окремого позову.
Зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як убачається з пояснення представника позивачів за зустрічним позовом, його довірителі не були знайомі зі змістом вищевказаних протоколу і ордеру до отримання цих документів разом з первісним позовом та вважали, що відповідачем за зустрічним позовом закріплена кімната 81-А, а не весь блок разом з їх кімнатою 81-б.
Суд надає віру зазначеним твердженням, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачі за зустрічним позовом були ознайомленні зі змістом оспорюваних ними протоколу № 5 спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ «Завод «Львівсільмаш» від 06.08.2002 року та ордеру № 321 від 28.08.2002 року, якими ОСОБА_1 була надана кімната з кухнею № 81.
Крім того, підтвердженням таких тверджень представника позивачів за зустрічним позовом слугує те, що сім'я ОСОБА_2 у 2003 році отримала у власність кімнату 81-б на підставі розпорядження органу приватизації ВАТ «Завод «Львівсільмаш».
Згідно з ч.2 ст.58 ЖК України - ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Відповідно до ч.1 ст. 59 ЖК України передбачено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадку порушення прав інших громадян на зазначене у ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення.
Як вже зазначалося вище, у виписці з протоколу № 5 про відселення ОСОБА_2 в хол другого поверху не зазначено на кого покладається обов'язок перепланування та переведення згаданого холу в житлове приміщення. Будь-яки дозволи про перепланування приміщення згаданого холу є відсутні.
З наведеного суд робить висновок що зазначене рішення не мало на меті реальне розселення мешканців спільного блоку. Проте, у супереч ч. 2 ст.58 ЖК України, адміністрація та профком ВАТ «Завод «Львівсільмаш» видала ОСОБА_1 ордер на вже зайняте приміщення кімнати під літ. 81-б, площею 16,5 кв.
Разом з тим, позивачі за зустрічним позов не довели суду на підставі яких правових норм суд має визнати недійсними вищезазначені протокол № 5 та ордер № 321 від 28.08.2002 року в цілому.
В зв'язку з вказаним, зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним спільного рішення профкому і адміністрації ВАТ «Завод «Львівсільмаш» від 6 серпня 2002 року та ордеру на житлову площу в гуртожитку № 312 від 28 серпня 2002 року підлягають частковому задоволенню, а саме: оспорюванні протокол та ордер слід визнати недійсним лише в частині закріплення за ОСОБА_1 кімнати позначену у плані під літ. 81-б, площею 16,5 кв. м., в решті вимог щодо визнання протоколу та ордеру недійсними слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про визнання права власності позивачів за зустрічним позовом на квартиру АДРЕСА_1, то у такий слід відмовити з огляду на наступне.
Підстави набуття права власності чітко регулюються чинним законодавством.
Зі змісту ст. 15 Закону України «Про власність» (який був чинний у 2003 році) випливає, що наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.
Позивачі за зустрічним позовом отримали у спільну сумісну власність кімнату 81-б, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.08.2003 року.
Згідно з ч. 4 ст.41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, оскільки позивачі за первісним позов набули право власності на кімнату 81-б, про що мають правовстановлюючий документ, і тому в суду відсутні правові підстави для додаткового визнання за ними права власності на зазначену кімнату на підставі ст. 392 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,62,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Завод «Львівсільмаш», профспілкового комітету Відкритого акціонерного товариства «Завод «Львівсільмаш», (треті особи: Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області, орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Титан») про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення ОСОБА_2 та членів його сім'ї, надання їм іншого жилого приміщення, визнання ордеру і свідоцтва про право власності недійсними - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 та членів його сім'ї ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні приміщеннями, що знаходяться в житловому блоці АДРЕСА_1, а саме: коридором, який позначений у плані під літ. 81-1, площею 1,7 кв.м.; кухнею, яка позначена у плані під літ 8-2 площею 6,0 кв.м.; вмивальною, яка позначена у плані під літ. 81-3, площею 2,2 кв.м.; вбиральнею, яка позначена у плані під літ. 81-4, площею 1,0 кв.м.; кімнатою 81-А.
В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Поновити строк позовної давності. Визнати недійсним спільне рішення профкому і адміністрації Відкритого акціонерного товариства «Завод «Львівсільмаш» від 6 серпня 2002 року та ордер на житлову площу в гуртожитку № 312 від 28 серпня 2002 року в частині закріплення за ОСОБА_1 кімнати під літ. 81-б, площею 16,5 кв. м., що знаходиться в житловому блоці АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: Боровков Д.О.