17 лютого 2009 р.
№ 40/106-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйов О. В. -головуючий
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "8 Березня"
на рішення
та постанову
Господарського суду Харківської області від 21.08.2008 року
Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року
у справі
№ 40/106-08 Господарського суду Харківської області
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "8 Березня"
до
третя особа
про
Виконавчого комітету Моначинівської сільської ради Куп'янського району Харківської області
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальмєра"
стягнення в сумі 22 000 грн. та про визнання договору зареєстрованим
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
від третьої особи:
Вишневецький Ю. О. -дов. від 13.02.09р.
Черкасов М. Ф. -голова сільради
Безкровний М. Г. -дов. від 26.12.08р.
Закрите акціонерне товариство "Агрофірма "8 Березня" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Виконавчого комітету Моначинівської сільської ради Куп'янського району Харківської області про стягнення в сумі 22000 грн. та про визнання договорів зареєстрованими.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2008 року по справі № 40/106-08 (суддя Хотенець П. В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року по справі № 40/106-08 (головуючий суддя Токар М. В., судді Івакіна В. О., Фоміна В. О.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Закрите акціонерне товариство "Агрофірма "8 Березня" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Закрите акціонерне товариство "Агрофірма "8 Березня" також надало до Вищого господарського суду України доповнення до касаційної скарги, в якому навело додаткові обґрунтування вимог касаційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальмєра" проти вимог та доводів скаржника заперечує та просить залишити оскаржені рішення без змін.
Відводів складу суду не заявлено.
За згодою представників сторін та третьої особи в судовому засіданні 17.02.2009 року оголошені вступна та резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що 19.03.2008 року позивач направив відповідачу лист з проханням видати довідку про розмір площі земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді позивача.
Однак, отримавши 25.03.2008 року вищевказаного листа, відповідач відповіді на нього не надав.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що голова Моначинівської сільської ради в порушення вимог статті 9 Закону України "Про інформацію", не надавши відповіді на лист позивача з проханням видати довідку про розмір земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді позивача, своєю бездіяльністю завдав позивачеві шкоду у вигляді неотриманих бюджетних коштів в розмірі 22000 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 1166 та ст. 1174 ЦК України підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1174 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки ( дії чи бездіяльності), причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини ( в даному випадку наявність вини не вимагається).
Місцевий та апеляційний суд дійшли вірного висновку, що позивач, подавши позов про стягнення 22000 грн. шкоди, не довів наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та шкодою в розмірі 22000 грн.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року № 256 "Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва", заявку на отримання бюджетних коштів мають право подавати до комісії сільськогосподарські підприємства крім бюджетних установ та підприємств, що визнані банкрутами або проти яких порушено справу про банкрутство та які мають прострочену більш як півроку заборгованість перед державним і місцевими бюджетами, Пенсійним фондом України.
Згідно пункту 6 вказаного Порядку, до заявки додається, серед інших документів, видана державним земельним кадастром довідка про розмір площі земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності, постійному користуванні чи оренді, та/або видана органом, який зареєстрував договір оренди земельної частки (паю), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 року № 119 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)", довідка про розмір площі земельних часток (паїв).
Статтею 9 Закону України "Про інформацію" передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Згідно зі статтею 33 цього Закону, встановлений місячний строк для відповіді на звернення.
Місцевий суд встановив, що на момент закінчення терміну подання заявки - 01.04.2008 року право позивача на інформацію не було порушено, у зв'язку з тим, що місячний термін сплинув лише 25.04.2008 року.
Відмовляючи в позові про визнання договорів оренди зареєстрованими, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведена чинність зазначених договорів, оскільки термін їх дії закінчився, а позивач не вживав жодних дій до продовження договорів оренди.
Суд апеляційної інстанції, підтримавши рішення суду першої інстанції, крім вищенаведеного зазначив, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що обраний позивачем спосіб захисту прав не передбачений ст. 16 ЦК України.
Крім того, в порушення ст. 54 ГПК України в доповненнях до позовної заяви позивач не зазначив, які саме договори оренди він просить вважати зареєстрованими, оскільки в переліку договорів зазначені тільки прізвища громадян та номер договору. Зазначених відомостей не достатньо для визначення суду, про який саме договір стверджує позивач.
Твердження позивача про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи спірних договорів оренди, судом касаційної інстанції відхиляється, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України саме на позивача покладений обов'язок надати суду докази. Також позивачем порушені вимоги п. 5 ст. 54 та п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України щодо надання доказів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини та зазначення доказів, які ці обставини підтверджують.
Відсутність в доповненні до позову ознак, які б дозволили ідентифікувати договори (хоча б таких як об'єкт оренди, дата укладення та ін.), виключала можливість суду витребувати докази у учасників процесу в порядку ст. 38 ГПК України.
Крім того, ані в доповненні до позову, ані в касаційній скарзі, ані в судовому засіданні касаційної інстанції позивач не зміг навести посилань на норми чинного законодавства, якими передбачена можливість визнати договори оренди зареєстрованими.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що третьою особою ТОВ "Пальмєра" укладені договори оренди з громадянами в березні 2008 року.
Вказані договори були зареєстровані в Моначинівській сільській раді відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 року за № 119.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переоцінка доказів та встановлення обставин справи, які не були встановлені судами першої або апеляційної інстанцій, до компетенції касаційної інстанції не входить.
Твердження скаржника про порушення судами положень п. 1 ст. 80 ГПК України колегія відхиляє з наступних причин.
Пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК передбачено, що господарський суд припиняє провадження по справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Оскільки місцевий та апеляційний суди встановили, що позовна вимога про визнання договорів зареєстрованими не відповідає встановленим статтею 16 ЦК України способам захисту цивільних прав і такий спосіб не встановлено іншими законами або договором, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні такої вимоги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного та місцевого судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень не вбачається.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "8 Березня" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року по справі № 40/106-08 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2008 року по справі № 40/106-08 залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова