91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
16.02.09 Справа № 16/293пд.
За позовом Ящиківської селищної ради, с. Ящикове, Перевальський район Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Граніт", м. Луганськ
про зобов'язання укласти договір
Суддя Шеліхіна Р.М.
При секретарі судового засідання Маценко О.В.
За участю представників сторін:
Від позивача - Долженко О.М., дов. від 21.01.09., Свидунович О.М., довіреність від 21.01.09.,
Від відповідача - не прибув,
Суть спору: позивачем заявлена вимога про зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до договору оренди землі від 11.05.05., зареєстрованого від 13.05.05. №236577/040540800002, щодо внесення змін вказаного договору у наступній редакції: п.4 «нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 316934,10 грн.»; п.8 «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки ділянки, що становить 38032,09грн. на рік, та 3169,34грн. на місяць, з моменту державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі у встановленому законом порядку». Позивачем, також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача зареєструвати додаткову угоду до договору у встановленому законом порядку.
Доповненням до позовних вимог від 16.02.09. позивач підтвердив заявлені вимоги повністю.
Відповідач протягом розгляду справи -з 22.01.09. по 16.02.09. - не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні, не надав суду витребуванні документи та не використав свого права на захист, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Ухвалою від 22.01.09. явка представника відповідача не була визнана обов'язковою. Відповідно до вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.
Між сторонами по справі укладено договір оренди землі від 11.05.05., зареєстрованого від 13.05.05. №236577/040540800002, на тимчасове користування земельною ділянкою на умовах оренди площею 3,8745га під геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою пісковику та вапняку за рахунок земель населеного пункту с. Ящикове Перевальського району Луганської області. Умовами договору, п.10, встановлено обов'язок відповідача вносити орендну плату в розмірі 363,20грн. за місяць в період до 11.05.08. щомісячно до 20 числа кожного місяця.
Умовами пункту 8 вказаного договору визначено, що з 12.05.08. розмір орендної плати має бути переглянутий, про що сторони зобов'язались укласти додаткову угоду. Пунктом 11 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, в тому числі і у зв'язку зі збільшенням розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів в наслідок інфляції.
Рішенням від 11.06.08. №20/5 Ящиківська селищна рада затвердила ставки орендної плати за земельні ділянки у відсотках від нормативної грошової оцінки та зобов'язала укласти додаткові угоди до договорів оренди землі, яким збільшити орендну плату.
З матеріалів справи вбачається, що 05.11.08. позивач направив відповідачеві для підписання проект додаткової угоди до вказаного договору оренди земельної ділянки, яким збільшено розмір орендної плати за землю.
Відповідач не повернув позивачеві один примірник підписаної додаткової угоди, тобто, сторони не уклали додаткову угоду до вказаного договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до договору оренди землі від 11.05.05., зареєстрованого від 13.05.05. №236577/040540800002, щодо внесення змін в розмір грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.3 ЦК України загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
З огляду на викладені норми права суд дійшов висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, адже відсутні законні підстави для зобов'язання особи до укладення договору або до внесення змін у вказаний договір. До того ж Господарським кодексом України (ст.188) встановлено порядок внесення змін у договір та вказано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено
законом або договором.
Слід вказати, що Закон України «Про оренду землі»не містить імперативу щодо одностороннього внесення змін в договір оренди земельної ділянки. Згідно до ст.23 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини. Статтею 30 даного Закону визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України - захист цивільних прав та інтересів судом кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Даною нормою встановлено способи захисту прав, які повинні бути дотримані особою, що звертається до суду за захистом, а саме: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З матеріалів позову вбачається, що позивач намагається зобов'язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до договору оренди землі і просить суд постановити про це рішення. Такі позовні вимоги явно суперечать фактичним обставинам правовідносин сторін та діючому законодавству, в тому числі і ст.188 ГК України та ст.ст.11,16 ЦК України, а також Закону України «Про оренду землі».
Предметом позову є матеріально-правова вимога, яка випливає із спірного правовідношення і з приводу якого суд повинен винести рішення по справі. Отже, зважаючи на правила ст. 11,16,22,509 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України) та правила правового інституту оренди землі і правила виконання судових рішень, вимога про зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до договору оренди землі - заявлена без дотримання правил закону і позивач намагається захистити своє порушене право у спосіб, не передбачений законом.
Таким чином, позовні вимоги слід визнати необґрунтованими, а спосіб захисту порушеного права обрано позивачами не у відповідності до вимог закону.
Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача
.
На підставі викладеного, ст.188 ГК України, ст.ст.11,16 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 23.02.09.
Суддя Р. Шеліхіна