79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.02.09 Справа№ 2/151
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Бляхара Є.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора», с. Миколаївське до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет», м. Львів про стягнення 1640995 грн. 32 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сандора», с. Миколаївське звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет», м. Львів про стягнення 1335032 грн. 99 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 26.12.2008р. призначив розгляд справи на 27.01.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 05.02.2009р., 19.02.2009р., оголошувалась перерва до 26.02.2009р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 1284282 грн. 78 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в сумі 30334 грн. 46 коп., інфляційні втрати в сумі 16653 грн. 03 коп., 3% річних в сумі 3762 грн. 72 коп.
2.02.2009р. позивачем подано заяву про забезпечення позову. Через канцелярію суду 05.02.2009р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, просить додатково стягнути з відповідача основний борг в сумі 298725 грн. 24 коп., пеню в сумі 6432 грн. 98 коп. та 3% річних в сумі 804 грн. 11 коп., всього 1640995 грн. 32 коп.
В судовому засіданні представник відповідача позов визнав, подав клопотання про розстрочення суми заборгованості у зв'язку з складним фінансовим становищем.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
2 січня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №ТП-101.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених ним, систематично поставляти покупцю (відповідачу) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з 30.07.2008р. по 18.11.2008р. поставив відповідачу по накладних (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 1583008 грн. 02 коп.
Пунктом 3.3. договору №ТП-101 від 02.01.2008р. передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 днів з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається .
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників позивача та відповідача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1583008 грн. 02 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 6.2. договору №ТП-101 від 02.01.2008р., за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 36767 грн. 44 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 16653 грн. 03 коп. та 3% річних в розмірі 4566 грн. 83 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 1583008 грн. 02 коп. основного боргу, 36767 грн. 44 коп. пені, 16653 грн. 03 коп. втрат від інфляції та 4566 грн. 83 коп. 3% річних.
Представником відповідача заявлено клопотання про розстрочення суми боргу у зв'язку з важким фінансовим становищем. Оскільки представником відповідача не подано належних доказів, які б підтверджували наявність обставин, на які останній посилається в клопотанні, представник позивача заперечує проти такого розстрочення, суд дійшов висновку про необґрунтованість такого клопотання та відмовляє в його задоволенні.
Суд також відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Долучені до клопотання про забезпечення позову статті, опубліковані в засобах масової інформації, не обґрунтовують припущення позивача, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет», м. Львів, вул. Галицька, 4 (ідентифікаційний код 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора», с. Миколаївське, Жовтневий район, Миколаївська область (ідентифікаційний код 22430008) 1583008 грн. 02 коп. основного боргу, 36767 грн. 44 коп. пені, 16653 грн. 03 коп. втрат від інфляції, 4566 грн. 83 коп. 3% річних, 16409 грн. 95 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.