79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.02.09 Справа№ 2/149
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Кіцака М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніка Захід» м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі», м. Пустомити про стягнення 104224 грн. 86 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ніка Захід» м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі», м. Пустомити про стягнення 104224 грн. 86 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 23.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 27.01.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 10.02.2009р.
В судове засідання з'явився представник позивача, позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 95234 грн. 57 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору, йому нараховано пеню сумі 5260 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 657 грн. 50 коп., інфляційні втрати в сумі 3071 грн. 79 грн. В судовому засіданні 10.02.2009р. представник позивача уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 94000 грн. 56 коп., пеню в сумі 5191 грн. 92 коп., інфляційні втрати в сумі 3031 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 648 грн. 99 коп.
Відповідач в судові засідання 27.01.2009р. та 10.02.2009р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 08.12.2008р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
18 червня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу.
За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався продати, а покупець (відповідач) купити товар згідно накладних, які передбачають назву товару, вид виміру, ціну за одиницю, кількість, відпускну суму.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по накладних на підставі довіреностей (оригінали видаткових накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 450846 грн. 30 коп.
Пунктом 4.1. договору купівлі-продажу від 18.06.2007р. передбачено, що оплата за товар має бути проведена покупцем (відповідачем) протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 93912 грн. 56 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7.2. договору купівлі-продажу від 18.06.2007р., покупець (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день з моменту закінчення терміну оплати.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано пеню сумі 5191 грн. 92 коп., інфляційні втрати в сумі 3031 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 648 грн. 99 коп. Оскільки позивачем для розрахунку даних сум помилково взято суму заборгованості в розмірі 94000 грн. 56 коп., яка однак, становить 93912 грн. 56 коп., судом перераховано ці суми. Після проведеного перерахунку розмір пені повинен становити 5187 грн. 06 коп., 3029 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 648 грн. 38 коп. 3% річних.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 93912 грн. 56 коп. основного боргу, 5187 грн. 06 коп. пені, 3029 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 648 грн. 38 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 655 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі», м. Пустомити, вул. Глинська, 56, Львівська область (ідентифікаційний код 32060170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніка Захід», м. Львів, вул. Гайдучка, 1 (ідентифікаційний код 32893148) 93912 грн. 56 коп. основного боргу, 5187 грн. 06 коп. пені, 3029 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 648 грн. 38 коп. 3% річних, 1027 грн. 75 коп. державного мита та 116 грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.