13 березня 2013 р.Справа № 2006/2а-1381/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Водолажської Н.С.
Суддів: Філатова Ю.М. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Валківського районного суду Харківської області від 21.04.2011р. по справі № 2006/2а-1381/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
Позивач 08.04.11 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи постановою Валківського районного суду Харківської області від 21.04.2011 року частково задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 08.10.2010 року по 08.04.2011 року. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування доплати до пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 08.10.10 року по 08.04.11 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позовні вимоги за період з 01.01.2006 р. до 07.10.2010 року ухвалою суду першої інстанції від 11.04.2011 р. залишені без розгляду.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов повністю.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також судом правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінету Міністрів України надано право у 2010, 2011 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010, 2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач у 2010, 2011 роках не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог з 01.01.2006 року по 07.10.2010 року , колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 11.04.2011 року позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 07.10.2010 року залишено без розгляду та відкрито скорочене провадження у справі про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 08.10.2010 року, а тому колегія суддів зазначає, що позовним вимогам за період з 01.01.2006 року по 07.10.2010 року в оскарженій постанові правова оцінка судом першої інстанції не надавалась, а ухвала суду першої інстанції від 11.04.2011 року позивачнм по справі не оскаржувалася.
Що стосується вимог апелянта стосовного зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, особа, може звернутися за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, які, на її думку, порушені існуючою дією, бездіяльністю чи рішенням. На момент звернення до суду оскаржувана пенсія нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси. Отже, в даному випадку відсутнє порушення прав позивача.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Валківського районного суду Харківської області від 21.04.2011р. по справі № 2006/2а-1381/11 в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Водолажська Н.С.
Судді Філатов Ю.М. Тацій Л.В.