Головуючий суду 1 інстанції - Бугера О.В.
Доповідач - Матвєйшина О.Б.
Справа № 22ц/1290/4589/12
Провадження № 22ц/1290/4589/12
17 квітня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого: Матвєйшиної О.Б..
суддів: Малієнко Н.В., Єрмакова Ю.В.,
при секретарі: Веселові С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 04 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», ОСОБА_6 про визнання незаконними дій, визнання недійсними актів, договору, визнання незаконними проведення торгів та протоколу, -
У грудні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, Спеціалізованого державного підприємства „Укрспецюст" в особі Луганської філії, ОСОБА_6, в якому послався, що з 7 лютого 2003 року на виконанні у відповідача Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, знаходився виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_7 грошової суми у розмірі 5862 гр на підставі рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 16 серпня 2002 року. Державний виконавець цього відповідача виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та через два дні виніс постанову про накладення арешту на його квартиру АДРЕСА_1 та у подальшому здійснював всі дії по виконанню з порушенням вимог Закону України „Про виконавче провадження", спрямувавши їх на передачу квартири на прилюдні торги, які були проведено відповідачем Спеціалізованим державним підприємством „Укрспецюст" в особі Луганської філії 14 листопаду 2003 року, під час яких квартира була придбана відповідачем ОСОБА_6, не зважаючи на те, що позивачем на той час 17 вересня 2003 року було оскаржено рішення суду про стягнення вказаної суми на користь ОСОБА_7 в апеляційному порядку, і він просив зупинити торги, а в подальшому рішення було скасовано. Позивач вважає, що у зв'язку з оскарженням ним рішення суду, відповідач Спеціалізоване державне підприємство „Укрспецюст" в особі Луганської філії не мав права проводити публічні торги до остаточного вирішення справи, отже було виконано рішення, яке не набрало чинності. Крім того, самі торги проведено з порушенням порядку їх проведення, його представник не був допущений у будівлю, де відбувалися торги, в залі було п'ятеро присутніх: ведучий, секретар, два покупці та він, вартість квартири була визначена символічна у розмірі 29134,97 гр., продала була квартира за 29500 гр., вважає, що покупці були підставними особами на користь стягувача ОСОБА_7. Також проведення прилюдних торгів у порушення Тимчасового положення про проведення прилюдних торгів відбулося не за місцем його проживання або знаходження квартири, а у конторі цього відповідача. Інформаційне повідомлення про торги було розміщено тільки у газеті „Восточний кур'єр", яка має малий тираж, відсутня сума реєстраційного та гарантійного внеску, найменування банку, рахунку для сплати внеску, відсутній опис порядку та терміну сплати купівельної ціни, дата та час і місце ознайомлення з квартирою, дані про стягувача та боржника, від нього вимагали сплати 17 гр. за вхід на торги. Вважає, що основним порушенням було проведення прилюдних торгів у той час, як ним було подано апеляційну скаргу. Тому післі уточнення позивач просив:
визнати незаконним дії відповідача Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції по арешту та опису його квартири та відповідно визнати недійсним акт ВДВС № 18-703 від 3 квітня 2003 року опису і арешту його квартири,
визнати незаконними дії ВДВС, спрямовані на виконання рішення, що не набрало законної сили, тобто дії по підготовці та укладанню договору з ДП „Укрспецюст" про продаж його квартири з публічних торгів та відповідно визнати недійсним договір №3130350 від 29 вересня 2003 року між ВДВС Ленінського РУЮ та Луганською філією ДП "Укрспецюст" про продаж його квартири з публічних торгів,
визнати незаконним проведення 14 листопаду 2003 року Луганською філією ДП „Укрспецюст" на виконання рішення, що не набрало законної сили, публічних торгів по продажу його квартир з торгів та відповідно визнати недійсними торги, протокол №3130350 від 14 листопаду 2003 року ,
визнати недійсним акт Ленінського ВДВС № 18-703 від 27 листопаду 2003 року про продаж його квартири з торгів.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 4 липня 2012 року у задоволенні позову позивачеві відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач з рішенням суду не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить скасувати та задовольнити його вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, яки прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судова колегія вважає, що судом у повному обсязі вказані вимоги закону не дотримано.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що дії державного виконавця під час виконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 16 серпня 2002 року суду про стягнення з позивача грошових коштів на користь ОСОБА_7, яке на момент проведення публічних торгів було чинним, відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження", порядок проведення публічних торгів дотримано.
Такі висновки суду у повній мірі не відповідають вимогам закону в частині, що стосується вимог до відповідача Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції щодо визнання незаконними дії та рішення ВДВС Ленінського РУЮ по арешту та опису його квартири та відповідно визнання недійсним акту ВДВС № 18-703 від 3 квітня 2003 року опису і арешту його квартири, та вимог щодо визнання незаконними дії ВДВС Ленінського РУЮ, спрямовані на виконання рішення, що не набрало законної сили, тобто дії по підготовці та укладанню договору з ДП „Укрспецюст" про продаж його квартири з публічних торгів
Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до частини першої статті 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, це стосується і порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), які підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону) , у тому числі і до суду.
Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Зі змісту цієї процесуальної норми випливає, що в порядку цивільного судочинства розглядаються скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, яке прийнято після 1 вересня 2005 року за правилами Цивільного процесуального кодексу України 2004 року.
Що ж до скарг на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судових рішень, прийнятих відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, то такі скарги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства згідно положень КАС України, який також набрав чинності з 1 вересня 2005 року.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржуються дії, бездіяльність та рішення державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ, вчинені під час виконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 16 серпня 2002 року.
Таким чином, ці вимоги мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Суд уваги на зазначені вимоги закону не звернув, та розглянув ці вимоги по суті у порядку позовного провадження цивільного судочинства, прийнявши відповідне рішення про відмову у задоволенні цієї частини вимог, що є помилковим.
Відповідно до ст.. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд повинен був закрити провадження щодо вказаних вимог, оскільки вони не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст.. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст.. 205 ЦПК України.
Отже судова колегія вважає необхідним в цій частині вимог рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.
Що стосується рішення суду в частині інших вимог, то в цій частині судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Згідно із ч.2 ст.16, ч.1 ст.215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства чим порушено права та законні інтереси інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем також були заявлені вимоги про визнання недійсним договору №3130350 від 29 вересня 2003 року між ВДВС Ленінського РУЮ та Луганською філією ДП "Укрспецюст" про продаж квартири з публічних торгів,
Судом встановлено, що позивач стороною у вказаному договорі не є, вказаний договір укладено у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Таким чином, підстав для визнання його недійсним не вбачається, доказів щодо неправомірності дій державного виконавця під час укладення цього договору, та що укладеним договором порушено його права чи інтереси, зокрема рішення адміністративного суду з цього приводу, суду не надано, а суд цивільної юрисдикції під час розгляду цивільної справи у порядку цивільного судочинства, не має повноважень роботи висновки щодо законності чи незаконності дій посадових осіб органу державної влади під час виконання ними своїх повноважень.
Отже Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Також судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимог про визнання незаконним проведення 14 листопаду 2003 року Луганською філією СДП „Укрспецюст" на виконання рішення суду, що не набрало законної сили, публічних торгів по продажу квартири з торгів та відповідно визнання недійсними торги, протокол №3130350 від 14 листопаду 2003 року, та вимог про визнання недійсним акту Ленінського ВДВС № 18-703 від 27 листопаду 2003 року про продаж його квартири з торгів.
Разом з тим, судова колегія не може погодитися з мотивами, з яких суд дійшов такого висновку.
Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог суд виходив з того, що діючим законодавством не передбачено можливості визнання прилюдних торгів недійсними.
Судова колегія вважає, що такі висновки є помилковими.
Судом встановлено, що з 7 лютого 2003 року на виконанні у Ленінському ВДВС знаходився виконавчий лист про стягнення з позивача на користь ОСОБА_7 грошової суми у розмірі 5862 гр на підставі рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 16 серпня 2002 року, під час виконання вказаного рішення суду було організовано та проведено відповідачем Спеціалізованого державного підприємства „Укрспецюст" в особі Луганської філії 14 листопаду 2003 року прилюдні торги щодо належної позивачеві арештованої квартири АДРЕСА_1, під час яких квартира була придбана відповідачем ОСОБА_6
Як убачається з матеріалів справи, підставою для визнання торгів недійсними позивачем, зокрема, зазначено недодержання державним виконавцем Ленінському ВДВС та СДП „Укрспецюст" в особі Луганської філії, при проведенні прилюдних торгів вимог Закону України "Про виконавче провадження" й Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Мінюсті України 2 листопада 1999 року за № 745/4838.
Умови та порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5 та зареєстрована в Мінюсті 15.12.1999 р. за № 865/4158.
При цьому Закон України «Про виконавче провадження» не встановлює порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплює, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір ( п.5.11. Інструкції про проведення виконавчих дій).
Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.
Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п.2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд.3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд.4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд.6).
Таким чином, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Враховуючи наведені особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, який є оформленням договірних відносин з купівлі-продажу майна, реалізація майна з прилюдних торгів є правочином.
Такий висновок узгоджується й з нормами ст.ст. 650, 655 та ч.4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України "Про нотаріат", пп. 244, 245, 248 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Мінюсті 7 липня 1994 року за № 152/361).
Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів є правочином (договором купівлі-продажу), така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст.215 цього Кодексу, у разі порушення правил проведення, які вплинули на результат торгів.
Такий правовий висновок викладений і в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116 цс 12 про визнання прилюдних торгів недійсними, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, Закону «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна. Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, зазначений правовий висновок є обов"язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Відповідно п.3.5. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, спеціалізована організація не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію, а також забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.
Оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підставами визнання прилюдних торгів недійсними визначає, як дії, рішення, бездіяльність державного виконавця, так и порушення порядку проведення прилюдних торгів.
Враховуючи, що у справі відсутні належні докази незаконності дій, рішень, бездіяльності державного виконавця, які вплинули на проведення прилюдних торгів, зокрема рішення адміністративного суду, яке, як вже зазначено вище, може бути у даному випадку єдиним належним доказом, а дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а також не надано доказів того, що відповідачем Спеціалізованим державним підприємством „Укрспецюст" в особі Луганської філії, було порушено порядок проведення прилюдних торгів, не виконано зазначені позивачем умови, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не вбачається.
Отже, оскільки належними і допустимими доказами (в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України) не підтверджується наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання проведених прилюдних торгів недійсними та настання у зв'язку з цим певних юридичних наслідків, тому підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині не вбачається саме виходячи з наведеного вище, а не з підстав, вказаних в рішенні суду, які є помилковими.
Разом з тим, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду в цій частині, оскільки остаточні висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в цій частині є правильними, тому судова колегія вважає необхідним уточнити підстави відмови у задоволенні позову в цій частині і вважати відмову з підстав наведених вище.
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні в зазначеній частині.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що у даному випадку фактично було виконано рішення суду, яке не набрало чинності, оскільки воно було ним оскаржено в апеляційному порядку і в подальшому було скасовано, на увагу не заслуговують, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на момент виконання вказаного судового рішення в апеляційній інстанції не було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, а тому підстав не виконувати рішення суду не було.
Та обставина, що у подальшому це рішення суду було скасовано, не є підставою вважати, що прилюдні торги проведені з порушенням порядку їх проведення.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з відмовою суду в частині вимог, що стосуються державної виконавчої служби, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх обговорення, оскільки ці доводи мають бути предметом розгляду судом під час розгляду цього питання у встановленому законом порядку, якщо про це буде заявлено спір.
Керуючись ст.. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 04 липня 2012 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції - скасувати та в цій частині позовних вимог провадження у справі закрити.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий :
Судді: