04 лютого 2009 р.
№ Б-39/100-08
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.
Малетича М.М.
розглянувши
касаційну скаргу
гр. Бондаренка М.М., м. Харків
на ухвалу
від 04.09.2008 р. господарського суду Харківської області
та постанову
від 21.10.2008 р. Харківського апеляційного господарського суду
у справі
№ Б-39/100-08 господарського суду Харківської області
за заявою
гр. Бондаренка М.М., м. Харків
до
ЗАТ "Садко", м. Харків
про
визнання банкрутом та ліквідацію
за участю
Харківського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
представники сторін в судове засідання не з'явилися
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2008 р. (суддя Швидкін А.О.) повернено заяву гр. Бондаренка М.М. про визнання банкрутом та ліквідацію ЗАТ "Садко" без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. (судді: Олійник В.Ф. -головуючий, Гончар Т.В., Кравець Т.В.) апеляційну скаргу гр. Бондаренка М.М. залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 04.09.2008 р. змінено та викладено її резолютивну частину в іншій редакції, а саме відмовлено заявнику -гр. Бондаренка М.М. у прийнятті заяви.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, гр. Бондаренко М.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. і ухвалу господарського суду Харківської області від 04.09.2008 р. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 4, 12, 16, 22, 62, 63, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) та ч. 3 ст. 155 Цивільного кодексу України.
На думку заявника касаційної скарги, судами не було враховано всіх вимог поданої заяви.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, акціонер ЗАТ "Садко" -гр. Бондаренко М.М. звернувся до суду з (позовною) заявою про визнання вказаного акціонерного товариства банкрутом та його ліквідацію.
У своїй заяві гр. Бондаренко М.М. просив суд визнати ЗАТ "Садко" таким, що підлягає ліквідації відповідно до ч. 3 ст. 155 Цивільного кодексу України; ліквідувати ЗАТ "Садко"; порушити справу про банкрутство ЗАТ "Садко" та визнати його банкрутом; задовольнити вимоги заявника шляхом передачі частки майна ЗАТ "Садко" у його власність відповідно до кількості належних йому акцій.
Отже, вимоги поданої заяви одночасно полягали у порушенні справи про банкрутство акціонерного товариства та його ліквідації.
Такі вимоги охоплюються поняттям ліквідації юридичної особи через процедуру банкрутства, що передбачено, зокрема, ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Проте, за приписами ч. 2 ст. 6 Закону про банкрутство право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник та кредитор.
Згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Водночас, відповідно до абз. 6 вказаної статті кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Грошовим зобов'язанням, як визначено в абз. 7 цієї же статті, є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Отже, грошові вимоги на суму номінальної вартості акцій боржника за своєю суттю є зобов'язаннями боржника перед своїми учасниками, а тому не можуть бути визнані кредиторською заборгованістю боржника.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 17.01.2006 р. та від 18.04.2006 р. у справі № 7/38-21/11.
Таким чином, акціонер не наділений правом на ініціювання процедури банкрутства, оскільки відповідно до положень Закону про банкрутство він не належить ні до боржника, ні до його кредиторів, а таким правом володіють лише кредитор та боржник.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви (у даному випадку -заяви про визнання акціонерного товариства банкрутом та його ліквідацію), якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.
Втім, дійшовши висновку про відмову у прийнятті заяви про визнання ЗАТ "Садко" банкрутом та його ліквідацію у мотивувальній частині ухвали, суд першої інстанції в її резолютивній частині зазначив про повернення цієї заяви.
У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції законно та обґрунтовано змінено ухвалу суду першої інстанції шляхом викладення її резолютивної частини в іншій редакції та відмови заявнику у прийнятті поданої заяви до розгляду.
Посилання заявника в касаційній скарзі на залишення судами першої та апеляційної інстанції без уваги його вимоги про ліквідацію ЗАТ "Садко" у даному випадку не можуть бути визнані колегією суддів обґрунтованими.
З метою ліквідації ЗАТ "Садко" не в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, особа повинна подати в установленому чинним законодавством порядку окрему заяву лише з вимогою про ліквідацію юридичної особи за нормами Цивільного кодексу України, зокрема, на підставі ч. 3 ст. 155 цього Кодексу.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.
У зв'язку з чим, підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, тому вона підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 110 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 6, 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 62, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу гр. Бондаренка М.М. залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі № Б-39/100-08 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
М.М. Малетича