01.04.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22-ц/797/605/2013 р. Головуючий у першій
інстанції Пекарініна І.А.
Категорія 5 Доповідач у апеляційній
інстанції Козуб О.В.
01 квітня 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Птіціної В.І., Володіної Л.В.,
при секретарі - Івченка М.О.,
за участю:
представника позивача - Свириденка Є.Ю.,
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, в особі її законного представника ОСОБА_4, третя особа Сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та як законний представник неповнолітньої ОСОБА_6, на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 20 жовтня 2012 року,
Оскаржуваним рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк» задоволено. Усунено Публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк» з боку ОСОБА_4, ОСОБА_6 перешкоди в здійсненні права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, шляхом зняття їх місце проживання з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» судовий збір у розмірі 107 гривень 30 копійок.
Ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа Сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі про зобов'язання до вчинення певних дій щодо зняття з реєстраційного обліку залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, подану нею в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи до Нахімовського районного суду м.Севастополя для подальшого розгляду справи, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в судовому засіданні 30.10.2012 року вона з дочкою не була присутня у зв'язку з тим, що вони не були належним чином повідомлені про дату та час його проведення. Також, зазначає, що при ухваленні рішення судом порушені права її неповнолітньої дочки, передбачені ст.27-1, п.3 ст.29 ЦПК України, доказом чого є відсутність в матеріалах справи ухвали суду про залучення в якості представника неповнолітньої ОСОБА_6 її як матері або відділу опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації в м.Севастополі та відсутністю письмової заяви її дочки, за якою остання бажає мати своїм представником в суді її або іншу особу. Вказує, що судом 30.10.2012 року в порушення норм процесуального права було ухвалено рішення, а не заочне рішення. Також, судом порушено п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», та один з принципів правосуддя - законність та надання сторонами до суду доказів.
В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Ерсте Банк» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при ухваленні рішення, суд І інстанції виходив з того, що АТ «Ерсте Банк» є власником житлового будинку АДРЕСА_1, за позивачем зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок. Судом встановлено наявність перешкод для позивача як власника у здійсненні ним свого права власності, які полягають у реєстрації відповідачів за вказаною адресою, та встановлено, що житловий будинок, в якому зареєстровано місце проживання відповідачів, знаходиться у стані непридатному для проживання. Вказує, що 09 грудня 2009 року Ленінським районним судом м.Севастополя ухвалено рішення, яким звернуто стягнення на будинок за даною адресою в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «Ерсте Банк», яке набрало законної сили. Зазначає, що згідно ч.1 ст.39 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років захищають в суді їх батьки. В позовній заяві позивачем зазначено в якості одного з відповідачів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в особі її законного представника вказано ОСОБА_4, що є її матір'ю, тому вважає, що судом розглянуто справу з урахуванням процесуальних прав малолітнього особи. Також, вважає, що судом викликась відповідачі в судове засідання на 30.10.2012 року шляхом надання оголошенням у пресі - газеті «Севастопольскі відомості» № 85 (1499) від 13 жовтня 2012 року, тобто з дотриманням положень ч.4 ст.74 ЦПК України. Також, вважає, що судом не було допущено порушення процесуального закону в частині необхідності ухвалення судом заочного рішення по даній справі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з наступних підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд І інстанції виходив з того, що позивач є власником вищевказаного житлового будинку, право власності позивача є непорушним, тому вимоги про усунення перешкод позивачу з боку відповідачів шляхом зняття їх місця проживання з реєстраційного обліку в цьому будинку є обґрунтованими.
Проте, з такими висновками суду І інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 09 грудня 2009 року звернуто стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 014/3950/2/08484 від 26 грудня 2007 року у розмірі 578699 гривень 36 копійок (а.с.12).
Право власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами належить ПАТ «Ерсте Банк» на підставі свідоцтва серії ВРО № 510367, виданого 23.11.2011 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрованого в реєстрі за № 3970 (а.с.6), що підтверджується витягом КП «БТІ і ДРОНМ» Севастопольської міської Ради про державну реєстрацію прав власності, відповідно до якого право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за ПАТ «Ерсте Банк» 09.02.2012 року в реєстровій книзі № 63, номер запису 5539 (а.с. 7).
З матеріалів справи також вбачається, що в належному ПАТ «Ерсте Банк» житловому будинку з 09 липня 2010 року зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_4 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-10).
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Відповідно до ст.7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" , зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання осіб, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства України.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 січня 2012 року (справа № 6-57цс11).
Проте, суд і інстанції, вирішуючи справу за позовними вимогами позивача про усунення перешкод у розпорядженні його власністю - вищевказаним житловим будинком, на вищевказані норми закону уваги не звернув, не вирішив питання про те, чи вірно позивачем обрано спосіб захисту порушеного його права власності на житловий будинок шляхом пред'явлення позову про зняття відповідачів з реєстраційного обліку та з урахуванням того, що питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням, наявності підстав для подальшого права проживання у цьому будинку відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства, належним чином не визначився із наявністю правових підстав для задоволення таких позовних вимог, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлених судом обставин, право власності позивача як нового власника вказаного житлового будинку виникло на підставі ЗУ «Про іпотеку» шляхом звернення стягнення на вищевказаний житловий будинок в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_4, яка виникла у неї перед позивачем за договором кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених на підставі ст.391 ЦК України позовних вимог позивача про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття місця проживання відповідачів з реєстраційного обліку.
З врахуванням наведеного, рішення суду І інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Не погоджується колегія суддів з доводами відповідача щодо необхідності ухвалення судом І інстанції заочного рішення у вказаній цивільній справі внаслідок її неявки у судове засідання та її дочки, оскільки це право суду, а не його обов'язок.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених обставин справи.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалюючи рішення в частині розподілу судових витрат та стягуючи солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Ерсте Банк» судовий збір у розмірі 107 гривень 30 копійок, судом І інстанції порушено вимоги ст.88 ЦПК України, оскільки положеннями цієї статті, яка регулює порядок розподілу судових витрат, не передбачає солідарного стягнення з декількох відповідачів судових витрат, та судом І інстанції не взято до уваги те, що відповідач ОСОБА_6, 2001 року народження, є неповнолітньою, і її законним представником є її матір - відповідач ОСОБА_4, і судові витрати повинні стягуватись тільки з останньої у разі задоволення позову.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем при поданні позову не підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4, оскільки у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, колегія суддів стягує з ПАТ «Ерсте Банк» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 53 гривні 65 копійок, сплачений останньою за подання апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та як законний представник неповнолітньої ОСОБА_6, на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 20 жовтня 2012 року задовольнити частково.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 20 жовтня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, в особі її законного представника ОСОБА_4, третя особа Сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 53 гривні 65 копійок за подання апеляційної скарги.
Рішення Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням Апеляційного суду м.Севастополя законної сили.
Головуючий, суддя: О.В.Козуб
Судді: В.І.Птіціна
Л.В.Володіна