Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62
Іменем України
22 квітня 2013 року справа № 927/290/13-г
Позивач: Чернігівська обласна організація товариства сприяння обороні
України,
вул. Комсомольська, 49, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛігаІнвестБуд",
вул. Комсомольська, 49, м. Чернігів, 14000
про стягнення 266 285,07 грн.
Суддя Моцьор В.В.
Представники сторін:
позивача: Аладін О.П. - голова Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України; Крутило С.В. - юрисконсульт (довіреність № 01-05/18 від 20 січня 2011 року); Ященко Т.В. - головний бухгалтер (довіреність №01-05/84 від 8 квітня 2013 року);
відповідача: Федоренко Л.І. (довіреність №1 від 20 березня 2012 року); Кінебас О.М. (довіреність №1 від 15 квітня 2013 року);
в судовому засіданні присутня: Пилипенко В.П. - слухач.
Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 17 квітня 2013 року перерви згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Чернігівською обласною організацією товариства сприяння обороні України подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛігаІнвестБуд" про стягнення 266 285,07 грн. боргу, в тому числі 265 000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі № 407 від 28 лютого 2012 року та 1 285,07 грн. 3% річних.
Розпорядженням від 15 квітня 2013 року № 02-01/37 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 927/290/13-г, у зв'язку з перебуванням судді Романенко А.В. на лікарняному справу передано на розгляд судді Моцьору В.В.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Свої вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунків з позивачем за договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі № 407 від 28 лютого 2012 року.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково. В своїх письмових поясненнях відповідач зазначив наступне. Укладенню договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі № 407 від 28 лютого 2012 року передувало укладення попереднього договору від 16 лютого 2011 року. Попереднім договором передбачалося, що договір купівлі-продажу має бути укладений сторонами в строк 360 днів, але не пізніше 13 лютого 2012 року. На виконання умов попереднього договору відповідачем було сплачено позивачу аванс в сумі 55 000 грн. Без отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно укладення договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі було неможливим до 13 лютого 2012 року. Вина відповідача в тому, що договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі було укладено 28 лютого 2012 року, пізніше ніж передбачалося попередніми договором, відсутня. Відповідач вважає, що в рахунок оплати частини нежитлової будівлі, проданої за договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі № 407 від 28 лютого 2012 року, сплатив відповідачу 140 000 грн., в тому числі аванс 55 000 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості відчуженого майна становить 210 000 грн., отже позивачем невірно обраховано 3% річних.
Відповідачем 9 квітня 2013 року також подано клопотання про розстрочення виконання судового рішення.
Представник позивача заперечив стосовно розстрочення виконання рішення суду.
Суд прийняв дане клопотання до розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні 22 квітня 2013 року подав суду заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Представник позивача заперечив стосовно даної заяви.
Суд прийняв дану заяву до розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:
28 лютого 2012 року між Чернігівською обласною організацією товариства сприяння обороні України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛігаІнвестБуд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі № 407 (далі -договір) (а.с. 10-11).
Згідно пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору продавець продав, а покупець придбав 1/10 частину нежитлової будівлі - навчальні приміщення для військово-патріотичної роботи з молоддю і підготовки спеціалістів для Збройних Сил України та кадрів масових технічних професій, А-3, загальною площею 289,3 кв.м., надалі по тексту нежитлова будівля, що розташована за адресою: місто Чернігів, вулиця Комсомольська, будинок 49.
Ця 1/10 частина нежитлової будівлі належала продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 21 грудня 2010 року на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20 грудня 2010 року № 310, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23 грудня 2010 року, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав.
Покупець зобов'язується прийняти вказану 1/10 частину нежитлової будівлі, що є предметом цього договору та оплатити ціну згідно умов, які визначені в цьому договорі, та зареєструвати 1/10 частину нежитлової будівлі, що є предметом цього договору, в комунальному підприємстві "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору продаж 1/10 частини нежитлової будівлі, що є предметом цього договору, за домовленістю сторін вчинюється за 350 000 грн. Всю суму покупець зобов'язується зарахувати на поточний рахунок продавця до 31 грудня 2012 року. Підтвердженням повного розрахунку покупця з продавцем будуть платіжні документи про зарахування грошей на рахунок продавця.
Відповідно до відомостей, викладених у Звіті про оцінку 1/10 частки нежитлової будівлі навчального приміщення для військово-патріотичної роботи з молоддю і підготовки спеціалістів для Збройних Сил України та кадрів масових технічних професій, літ. "А-3" загальною площею 289,3 кв.м. по вул. Комсомольська, буд. 49 у м. Чернігові, що належить Чернігівській обласній організації товариства сприяння обороні України, виконаному Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна фірма "Еталон", за № И-1273 від 24 лютого 2012 року, станом на 24 лютого 2012 року ринкова вартість 1/10 частини нежитлової будівлі, що є предметом вищезазначеного договору, становить без урахування 20% ПДВ - 311 865 грн. (а.с. 100-121).
Позивач на виконання умов вищезазначеного договору передав у власність відповідачу 1/10 частки нежитлової будівлі навчального приміщення для військово-патріотичної роботи з молоддю і підготовки спеціалістів для Збройних Сил України та кадрів масових технічних професій, літ. "А-3" загальною площею 289,3 кв.м. по вул. Комсомольська, буд. 49 у м. Чернігові вартістю 350 000 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості майна виконав частково, сплативши позивачу 85 000 грн., про що свідчать банківські виписки (а.с. 12-13).
Як зазначив позивач, заборгованість відповідача становить 265 000 грн.
Відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі № 407 від 28 лютого 2012 року передувало укладення попереднього договору від 16 лютого 2011 року і оскільки відповідачем було сплачено позивачу аванс в сумі 55 000 грн., заборгованість відповідача становить 210 000 грн.
Суд не приймає заперечення відповідача, виходячи з наступного.
16 лютого 2011 року між Чернігівською обласною організацією товариства сприяння обороні України (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛігаІнвестБуд" (сторона 2) укладено попередній договір №480 (а.с. 16-16а).
Згідно п. 1.1 попереднього договору предметом цього договору є домовленість сторін, відповідно до якої сторона 1 має намір та зобов'язання продати, а сторона 2 має намір та зобов'язання купити 1/10 частину нежитлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. 49, а саме: навчальні приміщення для військово-патріотичної роботи з молоддю і підготовки спеціалістів для Збройних Сил України та кадрів масових технічних професій, літ. 3, загальною площею 289,3 кв.м.
Продаж буде здійснено за ціною 500 000 грн., які будуть перераховані частинами на рахунок сторони 1. договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі має бути укладений сторонами та посвідчений Завалієвим А.А., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, в строк 360 днів, але не пізніше 13 лютого 2012 року (включно).
Пунктом 2.1 попереднього договору передбачено, що сторони досягли згоди про нижченаведене: підтверджуючи намір укласти договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, визначеної в п. 1.1 цього договору, 16 лютого 2011 року сторона 2 передала стороні 1, а сторона 1 приймає від сторони 2 аванс, який становить 55 000 грн.
14 березня 2011 року сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору від 16 лютого 2011 року, яким визначені ціна договору - 500 000 грн., в тому числі ПДВ - 83 333,33 грн. та строк укладання основного договору - в строк 360 днів, але не пізніше 13 лютого 2012 року (включно).
Відповідно до п. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Згідно п. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі № 407, який укладений сторонами 28 лютого 2012 року, не є основним договором, якому передувало укладення попереднього договору, оскільки змінено ціну об'єкту та строк укладання основного договору.
Як зазначає відповідач і підтверджує позивач, відповідач перерахував позивачу 55 000 грн. авансу згідно платіжного доручення №167 від 17 лютого 2011 року.
В даному платіжному дорученні в графі "призначення платежу" значиться: плата за будівлю згідно попереднього договору від 16 лютого 2011 року в т.ч. ПДВ 9 166,67 грн.
Отже, відповідачем сплачено позивачу аванс в сумі 55 000 грн. саме за попереднім договором, дана сума не має відношення до виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 28 лютого 2012 року.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
11 грудня 2012 року та 8 січня 2013 року позивач направив відповідачу листи з вимогою виконати зобов'язання за договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 28 лютого 2012 року (а.с. 14).
Відповідач відповіді на листи не надав, заборгованість не сплатив.
Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 265 000 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 1 285,07 грн. 3% річних за період з 1 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року включно.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок, здійснений позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 285,07 грн. 3% річних.
Відповідачем 9 квітня 2013 року подано суду клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 10 місяців зі щомісячною сплатою заборгованості рівними частками.
Клопотання відповідача обґрунтовано тим, що: видом підприємницької діяльності ТОВ "ЛігаІнвестБуд" є надання власних приміщень в оренду; в наслідок загальних кризових явищ та падіння попиту на оренду приміщень на даний час в оренду здається лише 30% призначеної для цього площі будівлі; середня виручка товариства складає 30 879,79 грн., а середня суму обов'язкових витрат складає 25 637 грн. на місяць; сплата боргу може призвести до невиконання відповідачем інших своїх зобов'язань та банкрутства підприємства.
Підставою для розстрочки виконання рішення суду є наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення, при цьому господарським судом проводиться оцінка фінансового стану підприємств, ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальні інтереси сторін.
Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору та те, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду та обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (судження відповідача, що примусове виконання рішення суду призведе до банкрутства підприємства є припущенням, а тому судом до уваги не приймається), подане клопотання про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.
Представник відповідача в судовому засіданні 22 квітня 2013 року подав суду заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що за договором від 28 лютого 2012 року у ТОВ "ЛігаІнвестБуд" існує борг перед позивачем в сумі 265 000 грн. В той же час, за попереднім договором від 16 лютого 2011 року у позивача наявне непогашене грошове зобов'язання перед відповідачем у розмірі 255 000 грн., а саме 200 000 грн. неустойки та 55 000 грн. сплачених у якості авансу. Посилаючись на ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України та 601 Цивільного кодексу України, відповідач просить суд здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "ЛігаІнвестБуд" та Чернігівською обласною організацією товариства сприяння обороні України на суму 255 000 грн.
Посилання відповідача на те, що зобов'язання по договору від 28 лютого 2013 року припинилось шляхом проведення взаємозаліку на підставі заяви 22 квітня 2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 255 000 грн., судом не приймається до уваги з наступних підстав:
Так, в основу заяви від 22 квітня 2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 255 000 грн., яка отримана позивачем, відповідачем покладено зобов'язання позивача щодо відшкодування відповідачу 200 000 грн. неустойки та 55 000 грн. сплачених у якості авансу за попереднім договором від 16 лютого 2011 року.
Позивач заперечив стосовно проведення взаємозаліку.
Стаття 202 Господарського кодексу України в якості однієї із підстав припинення господарського зобов'язання передбачає зарахування зустрічної однорідної вимоги.
Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Оскільки залік взаємних однорідних вимог проводиться за заявою однієї сторони він є одностороннім правочином.
У відповідності до п. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та по договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Для укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно наявність певних істотних умов, а саме: 1). Зустрічність вимог, яка передбачає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; 2). Однорідність вимог, тобто сторони з метою проведення зарахування своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог, і однорідність повинна виявлятися й у природі зобов'язань; 3). Дійсність вимоги, тобто необхідно, щоб строк виконання зобов'язань або вже настав, або був визначений моментом запитання, або щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент; 4). Ясність вимог, а саме якщо одна сторона звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду, і зарахування можливе лише за рішенням суду.
Статтею 602 Цивільного кодексу України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 р. за №01-08/163 передбачено, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань.
Відповідно до приписів ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином у правочині відповідача про зарахування зустрічних однорічних вимог від 22 квітня 2012 року наявна юридична неоднорідність вимог, а саме сплата неустойки та сплата заборгованості по основному зобов'язанню, також їх стягнення є спірним питанням (неврегульованим сторонами), в результаті чого не можна стверджувати про їх ясність та юридичну однорідність.
Всупереч приписам ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, не надав.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з нього підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 325,70 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛігаІнвестБуд" (вул. Комсомольська, 49, м. Чернігів, 14000, код 33800049, р/р 2600800015042 Філія АТ Укрексімбанк, МФО 353649) на користь Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України (вул. Комсомольська, 49, м. Чернігів, 14000, код 02730783, р/р 26008000036880 ПАТ Укрсоцбанк, МФО 300023) 265 000 грн. боргу, 1 285,07 грн. 3% річних та 5 325,70 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення виготовлено 23 квітня 2013 року.
Суддя В.В. Моцьор