Справа № 569/4691/13-ц
16 квітня 2013 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Сидорука Є.І.
при секретарі Патій Н.А.
з участю представників відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Засновника газети "Рівненський діалог" , Рівненський обласний комітет соціалістичної партії України, редакції газети " Рівненський діалог" та ОСОБА_5 про визнання інформації недостовірною та поширеної без згоди, про неправомірні дії, про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,суд, -
ОСОБА_3 звернулась до Рівненського міського суду із цивільним позовом до Засновника газети «Рівненський діалог», Рівненського обласного комітету соціалістичної партії України, редакції газети «Рівненський діалог» та ОСОБА_5 про визнання інформації недостовірною та поширеної без згоди, про неправомірні дії, про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
До початку розгляду справи по суті редактор газети «Рівненський діалог» подав до суду заперечення проти позову, у якому вказав, що жодних конфіденційних відомостей стосовно позивачки у статті не використано, а вся інформація є відкритою. Крім того, позивачка є публічною особою, а тому відповідно до положень п. 2 Постанови Пленуму ВСУ України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, оскільки політичні діячі вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставляти» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації. Вказав, що позивачка повинна усвідомлювати, що як публічна особа вона несе підвищену відповідальність перед громадськістю. Зважаючи на викладене, просив відмовити в задоволенні позову повністю.
В судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином у встановлений законом строк, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Однак будучи раніше в судовому засіданні позивачка позовні вимоги збільшила та просила суд стягнути з засновника газети «Рівненський діалог», Рівненського обласного комітету соціалістичної партії України, редакції газети «Рівненський діалог» та ОСОБА_5 про визнання інформації недостовірною та поширеної без згоди, про неправомірні дії, про захист честі, гідності та ділової репутації за завдану їй моральну шкоду у сумі 50 000 грн. та судових витрат.
Представник відповідача Рівненського обласного комітету Соціалістичної партії України ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав та в обгрунтування своєї позиції пояснив, що обласний комітет Соціалістичної партії України немає жодного відношення до публікації у вищевказаній газеті матеріалу стосовно позивачки, хоча засновником газети є Соціалістична партія України. Крім того вказує, що обласний комітет Соціалістичної партії України не є юридичною особою.
Представник газети " Рівненський діалог" ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та в обгрунтування своєї позиції поячнив, що ОСОБА_5 не є штатним журналістом газети , а тому редакція не завжди поділяє позиції авторів публікацій, то за достовірність та точність викладених фактів у газетів несе відповідальність автор статтіі ( дане положення передбачене на ст. 8 газети). Вважає, що вся інформації у вищевказаній газеті стосовно позивачки є відкритою, і побудована на оціночних судженнях автора. Крім того вказує, що позивачка є публічна людина і несе підвищену відповідальність перед громадскістю. Також представник пояснив, що редакція газети не є юридичною особою.
Заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Рівненський діалог» НОМЕР_1 опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якій висвітлене питання стосовно діяльності громадської організації «Громадське об'єднання по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією по Рівненській області», керівником якого являється позивач ОСОБА_3.
У своїй позовній заяві позивач вказує, що у зазначеній статті неправомірно без її дозволу використано та поширено тиражем в 5000 примірників її зображення та конфіденційна інформація щодо неї (адреса, бібліографічні відомості), а також негативна інформація стосовно її приватного життя, що не відповідає дійсності, ганьбить її честь , гідність та ділову репутацію.
Частинами 1 і 2 статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Згідно ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист право спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь - якої інформації, а також право відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Зазначене узгоджується із ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті і немайнові права.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про інформацію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К.Г.Устименка), визначено, що ч. 4 ст. 23 Закону України «Про інформацію» треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
Згідно статті 47 Закону України «Про інформацію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), порушення законодавства про інформацію, зокрема, є поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь та гідність.
Оцінюючи встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до висновку, що використання, розголошення та розповсюдження інформації відносно позивача ОСОБА_3 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» газети «Рівненський діалог» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.
В даному випадку суд виходить з того, що автор зазначеної статті ОСОБА_5 без відому та дозволу позивача ОСОБА_3 використав її зображення, вказав ім'я, прізвище та домашню адресу.
Також, автор статті вказав, що позивач, як керівник Громадської організації «Громадське об'єднання по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією в Рівненській області», поширювала неправдиву інформацію через Інтернет стосовно заможних людей, з яких «вибивала гроші». Отже, звинувачення ОСОБА_3 у вчиненні зазначених дій є недостовірною інформацією, оскільки відповідачі не довели протилежне, а також у суду немає відомостей стосовно наявності скарг чи притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вказані дії. Зазначена інформація за своїм змістом принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача в громадській думці з точки зору додержання останньою законів, службової поведінки, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Відповідно до абзацу 2 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якщо суд ухвалює рішення про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні, за необхідності, суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).
Недостовірна інформація, яка була поширена відповідачами, є частково неправдивою та недостовірною і підлягає визнанню її такою, що не відповідає дійсності.
У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При чому, моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоду визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, визначаючи розмір грошового відшкодування завданої морально шкоди, суд виходить з вимог розумності та справедливості, враховує ступінь зниження ділової репутації позивача, приниження її честі та гідності, ступінь поширення цієї інформації в засобах масової інформації, що поширена інформація викликала негативні наслідки і визначає розмір відшкодування автором статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_5 в сумі 2000 грн.
Однак, що стосується відшкодування моральної шкоди відповідачами - засновником газети «Рівненський Діалог» Рівненським обласним комітетом соціалістичної партії України та редакцією газети «Рівненський Діалог», то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Згідно ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації», журналістом редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до цього Закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням.
Однак, у своїх запереченнях проти позову редактор газети «Рівненський Діалог» вказує, що ОСОБА_5 не є штатним журналістом газети, а тому зважаючи на те, що редакція не завжди поділяє позиції авторів публікацій, то за достовірність та точність викладених фактів відповідальність несе автор статті. Таке ж твердження зазначено у нижній частині сторінки 8 газети «Рівненський Діалог».
Крім того, Рівненський обласний комітет Соціалістичної партії України та редакція газети " Рівненський діалог" не є юридичними особами.
Згідно зі статтею 88 ЦПК України підлягає стягнення із відповідача ОСОБА_5 на користь позивача судовий збір в розмірі 110,00 грн. та витраи ТЗ 120,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 212 - 218, 294, 296, 297 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати, що використання, розголошення та поширення інформації щодо ОСОБА_3 та поширення її зображення тиражем в 5000 примірників була незаконним.
Визнати, що використана, розголошена та розповсюджена інформація викладена в п.п. 1-3, частково в п.п. 4,5-7 відносно ОСОБА_3 в дописі "ІНФОРМАЦІЯ_2" газети "Рівненський діалог" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 є такою, що не відповідає дійсності
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 2000 грн. та судовий збір в сумі 110 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.
В задоволенні позову до засновника газети "Рівненський діалог" - Рівненський обласний комітет соціалістичної партії України та редакції газети "Рівненський діалог" відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Сидорук Є. І.
Повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2013 року
Суддя : Сидорук Є.І.