04 лютого 2009 р.
№ 17-6-14/02-2554
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Гончарука П.А.,
суддів: Вовка І.В.,
Малетича М.М. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника прокурора Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2002р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2002р. у справі № 17-6-14/02-2554 за позовом Приватного підприємства “Вектор» до Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів про стягнення 1146246,18 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явилися,
відповідача: не з'явилися,
прокуратури: Громадський С.О., посвідчення № 76.
Приватне підприємство “Вектор» (далі -ПП “Вектор», Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів (далі - Управління морських шляхів, Відповідач), з урахуванням уточнених вимог, про стягнення 1021570,59 грн. основного боргу, 72541,82 грн. пені, 8363,64 грн. -3% річних і 26996,94 грн. інфляційних нарахувань, за неналежне виконання умов договору № 27/6 від 01.07.2001р. поставки дизельного палива.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.04.2002р. позов було задоволено частково, а саме: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1094112,41 грн., з яких: 1021570,59 грн. -основного боргу і 72541,82 грн. -пені, а також 1700,00 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2002р. рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2002р. у даній справі було змінено: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 447804,20 грн. основного боргу і 1700,00 грн. судових витрат. В іншій частині, рішення суду було залишено без змін.
У поданому касаційному поданні заступник прокурора Одеської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2001р. між сторонами було укладено договір № 27/6 на поставку дизельного палива (далі -Договір) відповідно до умов якого (п.6.2.), за кожну поставлену партію товару повинна здійснюватись оплата в розмірі вартості партії товару на протязі 30 банківських днів з моменту прийняття товару, або на протязі строку, зазначеного в гарантійному листі покупця (Відповідача).
Предметом даного спору є вимоги Позивача про стягнення 1021570,59 грн. заборгованості за поставлений товар -дизельне паливо, а також 26996,94 грн. інфляційних нарахувань, 8363,64 грн. -3% річних і 72541,82 грн. пені, за неналежне виконання Відповідачем умов Договору щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Суд першої інстанції посилаючись на те, що представлені докази по справі: договір, розрахунок боргу та акти звірки розрахунків засвідчують обґрунтованість позовних вимог, дійшов висновку про те, що даний позов слід задовольнити в частині стягнення основного боргу пені в сумі 1094112,41 грн.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що на час розгляду справи в суді Відповідач сплатив Позивачу частину коштів на погашення наявної заборгованості, змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнення основної заборгованості та пені, зменшивши загальну суму, яка підлягає стягненню з Відповідача -до 447804,20 грн. і, водночас, залишивши в іншій частині рішення місцевого господарського суду без змін.
Разом з тим, на думку колегії суддів, такі висновки судів апеляційної та першої інстанції в повній мірі не відповідають обставинам справи, є передчасними і такими, що зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
В даному випадку, рішення суду першої інстанції по даній справі від 23.04.2002р. взагалі не містить належного відображення обставин даної справи, що стосується: кількості поставленого товару, часу його поставки, періоду заборгованості та ін. обставини. Крім того, мотивувальна частина рішення не містить також і юридичної оцінки, як обставин справи, так і доказів та розрахунків, на підставі яких суд приймав рішення про задоволення позову.
Зокрема, суд першої інстанції вказував на те, що позов ПП “Вектор» є обґрунтованим. Однак, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), суд не звернув увагу на те, що матеріали справи взагалі не містять доказів поставки та отримання товару -дизпалива, таких як: накладних, рахунків-фактур та актів приймання-передачі цього товару за договором № 27/6 від 01.07.2001р., а акти звірки взаєморозрахунків від 17.04.2001р. та 17.12.2001р., якими Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги і які суд прийняв в якості доказів про існування у Відповідача заборгованості, не містять посилань на те, що розрахунки між сторонами проводились саме за Договором № 27/6 від 01.07.2001р.
В той же час, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказані порушення суду першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позову і теж, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, тільки змінивши рішення стосовно суми, що підлягає стягненню.
За таких обставин, вказані судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційне подання Заступника прокурора Одеської області задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2002р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2002р. у справі № 17-6-14/02-2554 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області у іншому складі суду.
Головуючий - суддя Гончарук П.А.
судді: Вовк І.В.
Малетич М.М.