18 лютого 2009 р.
№ 33-9/479-06-12379
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Південно-Українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва “Укрпівденбудрозвідування»
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 року
у справі
№33-9/479-06-12379 господарського суду Одеської області
за позовом
Південно-Українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва “Укрпівденбудрозвідування» в особі Ізмаїльського відділення комплексних розвідувань підприємства “Укрпівденбудрозвідування»
до
1) Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради
2) ВАТ “Українське Дунайське пароплавство»
про
визнання права заселення житла,
та за зустрічним позовом
ВАТ “Українське Дунайське пароплавство»
до
1) Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради
2)Південно-Українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва “Укрпівденбудрозвідування» в особі Ізмаїльського відділення комплексних розвідувань підприємства “Укрпівденбудрозвідування»
про
визнання права заселення житла,
за участю представників сторін від (за первісним позовом):
позивача:
Петров В.С. -за довіреністю від 03.05.2006р.
відповідачів:
не з'явились
Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2008р. (суддя Мазур Д.Т.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2008р. (судді Разюк Г.П. -головуючий, Колоколов С.І., Петров М.С.), в задоволенні позовних вимог Південно-Українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва “Укрпівденбудрозвідування» в особі Ізмаїльського відділення комплексних розвідувань підприємства “Укрпівденбудрозвідування» відмовлено; зустрічний позов ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» задоволено; визнано право ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» на заселення в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» звільненої квартири №8 у будинку №23 по проспекту Суворова в м.Ізмаїл Одеської області; стягнуто з відповідача-2 за зустрічним позовом на користь ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» 85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва “Укрпівденбудрозвідування» в касаційній скарзі з урахуванням доповнення до неї просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Представник ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» після відкладення розгляду справи в судове засідання не з'явився, надіславши клопотання (повідомлення телеграфом) про перенесення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника. Враховуючи, що представник ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» надав свої пояснення в попередньому судовому засіданні 28.01.2009р., а явка представників сторін в наступне судове засідання обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представника ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» і відхилення з наведених підстав зазначеного клопотання.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у серпні 1982р. при будівництві будинку №23 по проспекту Суворова в м.Ізмаїл, правопопередник відповідача за первісним позовом - Радянське дунайське пароплавство (замовник) - уклало з ДП “Укрпівденбудрозвідування» (підрядник) угоду на виконання робіт з метою пошуку підземних виробок (мін), згідно умов якого замовник за виконані роботи зобов'язується після закінчення будівництва виділити в ньому одну однокімнатну квартиру для Підрядника.
Відповідно до постанови спільного засідання президії Дунайського баскомфлоту та адміністрації Радянського Дунайського пароплавства від 13.11.1985р. (протокол № П-18), позивачу за первісним позовом надана одна квартира з застереженням викладеним у пункті 2 постанови, яким передбачено, що квартира надається у користування до вводу у експлуатацію отримувачем власного житла та отримання відповідної гарантії від нього.
30.12.1985р. виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради прийнято рішення №676, яким затверджено акт державної комісії від 30.12.1985р. по прийманню в експлуатацію 90 квартирного жилого будинку для малосімейних з вбудовано-прибудованим магазином «Універсам», розташованого по проспекту Суворова, 23 у м. Ізмаїл та дозволено державному підприємству «Дунайське пароплавство (правонаступником якого є ВАТ «УДП») заселення будинку згідно положень житлового законодавства.
З урахуванням пункту 2 постанови № П-18 від 13.11.1985р., Ізмаїльське відділення ДП «Укрпівденбудрозвідування» зверталось 21.01.1993р. з клопотанням до відповідача за первісним позовом про продовження угоди на користування квартирою у будинку № 23 по проспекту Суворова у м. Ізмаїл та повідомлялось про будівництво ним 4-х квартирного відомчого будинку і зобов'язувалося повернути квартиру № 8 ДП «Дунайське пароплавство» після введення в експлуатацію власного житла.
16.02.1993р. між ДП «Дунайське пароплавство» та Ізмаїльським відділенням ДП «Укрпівденбудрозвідування» укладено договір, за яким на підставі клопотання відділення № 8-К від 21.01.1993р. у будинку пароплавства №23 по проспекту Суворова м. Ізмаїла для працівника відділення надана квартира № 8 на строк з 15.01.1993р. по 15.01.1994р. Відповідно до п.2 договору скаржник зобов'язався після завершення строку договору здати займану жилу площу представникам УДП в технічно справному стані з виконаним косметичним ремонтом. Після спливу строку зазначеного сторонами у договорі від 16 лютого 1993 року ніяких додаткових угод, дозволів на проживання у квартирі № 8 у будинку по проспекту Суворова,23 у м. Ізмаїлі працівника первісного позивача від власника жилого будинку первісним позивачем отримано не було.
Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради №1296 від 5.11.1998р. задоволено клопотання ВАТ «УДП» про безоплатну передачу відомчих жилих будинків акціонерного товариства у комунальну власність.
Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради №1381 від 3.12.1998р. затверджено акт приймання-передачі відомчого жилого фонду ВАТ «УДП» у власність територіальної громади м. Ізмаїл, у переліку якого значиться 90-квартирний будинок по проспекту Суворова, 23 у м. Ізмаїл.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольнив зустрічні позовні вимоги ВАТ “Українське Дунайське пароплавство», оскільки останнє має право заселяти спірну житлову площу на підставі п.3 чинного рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №676 від 30.12.1985р. та ст.55 Житлового кодексу України.
З огляду на обґрунтованість зустрічного позову, в задоволенні первісного позову було відмовлено.
Між тим, задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, неправильно визначив права та обов'язки сторін щодо предмету спору, що визначені чинним законодавством, а судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Згідно приписів ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Статтею ст.142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад. Відповідно до приписів ст.143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності. Статтею 13 Конституції визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Повноваження щодо управління комунальною власністю визначені ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою до таких повноважень віднесено управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п.1).
Згідно ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи, незважаючи на вказівки касаційної інстанції, вищевикладене залишили поза правовою увагою, а тому дійшли висновку про визнання за ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» права на заселення спірної квартири, не врахувавши, що усі правомочності з володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності здійснює власник самостійно та на власний розсуд.
Стаття 1 ГПК України передбачає, що підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Між тим, як вбачається з зустрічної позовної заяви та заяви про її уточнення, ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» не заявляло цей позов з підстав порушення Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради при здійсненні ним своїх правомочностей щодо спірного майна прав позивача за зустрічним позовом.
Щодо зазначення в якості співвідповідача Південно-Українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва “Укрпівденбудрозвідування» в особі Ізмаїльського відділення комплексних розвідувань підприємства “Укрпівденбудрозвідування», колегія зазначає, що після передачі спірної квартири в комунальну власність (вказану обставину встановили суди попередніх інстанцій) вирішення питання щодо заселення цієї квартири належить виконкому, а тому зустрічний позов про визнання права на заселення заявлено до Південно-Українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва “Укрпівденбудрозвідування» в особі Ізмаїльського відділення комплексних розвідувань підприємства “Укрпівденбудрозвідування» без належних правових підстав, оскільки останнє не може відповідати за цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 2 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення.
Оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору порушено норми матеріального та процесуального права, та по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки та оцінки доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи суд касаційної інстанції дійшов висновку що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення зустрічного позову, з ухваленням нового рішення про відмову в зустрічному позові. В решті рішення та постанова підлягають залишенню без змін з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.2 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2008р. та рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2008р. у справі №33-9/479-06-12379 скасувати в частині задоволення зустрічного позову. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький